44. Прогнозування небезпек та захист від їх дії

Прогнозування наслідків небезпечних та екстремальних ситуацій повинно включати:

- оцінку імовірності та аналіз причин виникнення екстрем. ситуацій;

- очікувану силу впливу та механізми розвитку небезпеки (ураження);

- характеристику та розміри ураження реципієнтів (населення, твар. та росл.світ, повітряне та геологічне середовища, водоймища, госп.об'єкти);

- агресивність та глибину впливу чинників небезпеки (імовірність генетичних змін у біосфері, тривалість періодів прояву негативних наслідків, багатоступеневість такого прояву тощо);

- періодичність виникнення небезп. та екстрем. ситуацій та їх динаміку;

- визначення величини збитків у випадку реалізації неб.та екстр. сит.

Оцінку потенційних збитків необхідно проводитина стадіях передпроектних та науково-дослідних розробок:

* при виборі пріоритетних заходів захисту конкр. ділянки території,

* при обгрунтуванні вибору варіантів розташування міського будівництва на територіях з екстрем. прир. умовами,

* при розробці генеральних планів міст, проектів забудови, пропозицій щодо розширення, реконструкції та техн. переозброєння підприємств,

* при розробці схем інженерного захисту територій.

Вибираючи варіант найбільш ефективних попереджувальних та запобіжних заходів необхідно враховувати суму інвестицій та величину збитків, яких вдасться уникнути в результаті їх реалізації (при відсутності можливості повного захисту).

Попереджувальні та захисні заходи, а також засоби забезпечення безпеки направлені на:

1) попередження чи ліквідацію небезпеки шляхом усунення джерела її виникнення або віддалення його на безпечну відстань;

2) захист людини від небезпеки шляхом застосування колект. та/чи індив. заходів захисту, а також страхування при роботах в небезп. зонах;

3) використання технічних та конструкторських засобів підвищення безпеки, що дозволяють автоматизувати та, роботизувати небезпечні виробництва, застосовувати дистанційне керування, автоматично приводити в дію засоби захисту, підвищувати надійність роботи машин, механізмів, устаткування;

4) розробку відповідної нормативно-правової бази, спрямованої на формування концепції безпеки та створення безпечних та нешкідливих умов життєдіяльності;

5) проведення суворого нагляду та контролю за виконанням відповідних законів, постанов, правил, положень, які регламентують вимоги щодо забезпечення безпеки життєдіяльності;

6) розробку системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, планів щодо захисту населення у випадку стихійних лих, аварій, катастроф тощо;

7) забезпечення медико-гігієнічних умов для підтримання на належному рівні здоров'я людей.

Проблема захисту від небезп. природних та техногенних процесів, як правило, зводиться до проведення локальних заходів щодо захисту людей, будівель, підприємств і т. д. Однак нині ефективних результатів можна досягти лише за умови проведення комплексної системи попереджувальних та захисних заходів, які спрямовані на охорону усієї сукупності об'єктів, що складають середовище життєдіяльності людини.