2. Перерозподіл доходів у державі здійснюється шляхом:

а) задоволення попиту на гроші;

б) регламентування зовнішньоекономічної діяльності;

в) трансфертних платежів;

г) встановлення мінімальної заробітної плати;

д) виявлення незаконної діяльності;

е) індексації доходів;

є) використання прогресивної системи оподаткування;

ж) регулювання цін на товари.

3. Недоліками ринкового саморегулювання є:

а) монополістичні тенденції і недобросовісна конкуренція;

б) ефективний розподіл за Парето;

в) неможливість приватних суб'єктів господарювання забезпечити суспільство суспільними благами;

г) повністю сформована інформаційна інфраструктура ринку;

д) ринкова дестабілізація;

е) неповнота окремих ринків.

4. Основні принципи державного регулювання економіки полягають у:

а) використанні адміністративних важелів щодо суб'єктів гос подарювання;

б) максимальному використанні впливу державних органів на господарюючі суб'єкти;

в) мінімальному втручанні державних органів в економічні процеси;

г) впливі державних органів на соціально-економічні процеси за допомогою економічних важелів і нормативів;

д) обов'язковому використанні в процесі державного регулювання економіки методів, що застосовуються сусідніми державами.

5. Методи державного регулювання економіки покли­кані:

а) створити умови для ефективного функціонування підприємницьких структур відповідно до напрямів державної економічної політики;

б) забезпечити рівність державних та приватних інтересів у розвитку підприємництва;

в) визначити напрями економічної політики підприємств на перспективу;

г) встановити ієрархію цілей держави в галузі економіки;

д) максимально використати досвід країн з розвинутою ринковою економікою.

6. До методів державного регулювання прямого впливу належать:

а) формування інвестиційної політики;

б) розробка і затвердження нормативно-правових актів;

в) моральне переконування;

г) грошово-кредитна політика;

д) розробка цільових комплексних програм;

е) розміщення державних замовлень;

е) встановлення цін, нормативів і квот;

ж) видача ліцензій.

7. Непрямі методи державного регулювання повинні забезпечити:

а) створення економічного середовища функціонування підприємств;

б) максимально вигідні умови господарювання для великих підприємств;

в) вплив на економічні інтереси суб'єктів господарювання;

г) використання мотиваційних заходів щодо підприємств, об'єднань, організацій;

д) вирівнювання темпів росту окремих галузей промисловості.

8. Макроекономічне планування ґрунтується на:

а) розробці директивних планів;

б) розробці індикативних планів;

в) планах розвитку окремих підприємств;

д) рівності інтересів суб'єктів господарювання;

е) пріоритетах економічних цілей держави;

є) максимальному врахуванні інтересів окремих підприємств.

9. Результатом бюджетного планування є формування:

а) бюджетів місцевих органів державної влади;

б) суми коштів, спрямованих на споживання в плановому періоді;

в) Державного бюджету;

г) державних цільових фондів;

д) бюджету окремої галузі;

е) кошторисів на будівництво великих об'єктів, що споруджуються за рахунок бюджетних коштів.

10. Дохідна частина Державного бюджету формується за рахунок:

а) податкових надходжень;

б) пожертв громадян;

в) доходів від операцій з капіталом, що перебуває в загальнодержавній власності;

г) доходів державних цільових фондів;

д) благодійних внесків іноземних громадян та організацій;

е) інших законодавно встановлених доходів.

Під плануванням діяльності підприємства розуміють:

а) порівняння основних показників його розвитку у звітному і базовому періодах;

б) розрахунок майбутньої величини прибутків;

в) процес визначення цілей підприємства, а також засобів і шляхів їх досягнення;

г) аналіз перспектив розвитку підприємства в порівнянні з іншими підприємствами цієї ж галузі.

2. Основними перевагами планування в умовах ринку порівняно з директивним плануванням є:

а) самостійне здійснення всього комплексу планової роботи;

б) доведення «зверху» основних показників діяльності;

в) право самостійно розробляти виробничу програму;

г) самостійність вибору розмірів матеріального стимулювання;

д) ризик у підприємницькій діяльності.

3. Загальною науковою основою планування є:

а) система об'єктивних економічних законів;

б) принципи організації виробництва;

в) основні засади взаємовідносин підприємства з фінансово-бюджетною системою;

г) закономірності організації партнерських зв'язків.

4. Найважливішими принципами планування є:

а) правильне обґрунтування та вибір мети і кінцевих результатів діяльності підприємства;

б) зв'язок і взаємозалежність планових і фактичних показників;

в) оптимальність використання ресурсів;

г) системність і безперервність планування;

д) суб'єктивна оцінка майбутнього стану підприємства;

е) мобільність;

є) врахування життєвого циклу товарів;

ж) збалансованість.

5. Методи планування повинні відповідати таким ви­могам:

а) адекватність зовнішнім умовам ринку;

б) відмінність залежно від виду плану;

в) забезпеченість ресурсами;

г) різноманітність досягнення основної мети підприємницької діяльності - збільшення прибутку;

д) соціальна спрямованість.

6. Основними методами планування є:

а) ресурсний;

б) статистичний;

в) соціальний;

г) виробничо-технічний;

д) факторний;

е) господарський;

є) нормативний;

ж) балансовий;

з) економіко-математичні.

7. Ресурсний метод планування використовується при:

а) значних обсягах випуску продукції;

б) обмеженості окремих видів ресурсів;

в) незначній ємності ринку;

г) при монопольному становищі підприємства або слабкій конкуренції;

д) обмеженій номенклатурі продукції.

8. Нормативний метод планування передбачає розрахунок планових показників на основі:

а) прогресивних норм використання ресурсів з відрахуванням зміни цих норм у плановому році;

б) середніх норм використання ресурсів у плановому році;

в) норм використання матеріальних ресурсів на одиницю продукції;

г) середньогалузевих норм витрат ресурсів.

9. За термінами, на які розробляються техніко-економічні показники, плани поділяються на:

а) перспективні;

б) річні;

в) поточні;

г) стратегічні;

д) оперативні;

е) виробничі;

є) тактичні;

ж) оперативно-виробничі.

10. Стратегія - це:

а) бачення майбутнього стану підприємства;

б) генеральна комплексна програма дії, яка визначає для підприємства його головні цілі, пріоритетні проблеми та розподіл ресурсів для їх досягнення;

в) плани підприємства щодо охоплення певної частини ринку.

Виберіть найбільш повне і точне визначення терміна «оплата праці»:

а) ціна робочої сили;

б) грошова оцінка виконаної роботи;

в) відшкодування витрат на відтворення робочої сили;

г) сума коштів, виплачена власником підприємства на утримання працівника і непрацюючих членів його сім'ї;

д) грошовий вираз вартості робочої сили, який виплачується а виконану роботу або надані послуги;

е) грошові виплати працівникові з метою його мотивації до исокопродуктивної праці.