- •1. Тиск газів. Закон Паскаля. Атмосферний тиск
- •2. Послідовне та паралельне з’єднання провідників в електричному колі.
- •3. Рівноприскорений рух. Вільне падіння .
- •4. Взаємодія струмів. Магнітне поле струму. Магнітна індукція. Сила Ампера. Сила Лоренца.
- •5. Механічний рух. Відносність руху. Система відліку. Шлях і переміщення. Додавання швидкостей.
- •6. Випаровування рідин. Насичуюча і ненасичуюча пара. Тиск насичуючої пари. Вологість повітря, її вимірювання
- •7. Рівномірний рух тіла по колу
- •8. Електромагнітні хвилі, їх випромінювання. Принципи сучасного радіозв’язку. Розвиток засобів зв’язку в Україні.
- •9. Гравітаційна взаємодія. Закон всесвітнього тяжіння. Деформація тіл. Закон Гука. Сила тертя.
- •10. Корпускулярно-хвильовий дуалізм. Тиск світла. Дослід Лебедєва. Хімічна дія світла.
- •11. Перший закон динаміки Ньютона. Інерціальні системи відліку. Принцип відносності у класичній механіці.
- •12. Закони відбивання та заломлення світла.
- •13. Маса, її вимірювання. Сила. Другий закон динаміки Ньютона.
- •14. Радіоактивність. Закон радіоактивного розпаду. Альфа-, бета-, гамма-випромінювання.
- •15. Третій закон Ньютона. Імпульс тіла. Закон збереження імпульсу. Значення робіт к. Ціолковського, ю. Кондратюка, с.Корольова у розвитку космонавтики.
- •16. Самоіндукція. Індуктивність. Енергія магнітного поля.
- •17. Рух тіла під дією кількох сил. Момент сили. .
- •18.Неперервний та лінійчатий спектри. Спектри поглинання та випромінювання. Спектральний аналіз та його застосування.
- •19. Фотоелементи та їх застосування в техніці.
- •20. Дифракція світла. Дифракційна решітка та її застосування
- •21. Склад атомного ядра. Відкриття нейтрона. Ізотопи
- •22. Генератор змінного струму. Трансформатор. Передавання енергії на відстань.
- •23. Основні положення молекулярно-кінетичної теорії. Пояснення агрегатних станів речовини на основі мкт. Маса і розмір молекул. Стала Авогадро.
- •Будь-які речовини мають дискретну (переривчасту) будову. Вони складаються з найдрібніших частинок молекул і атомів.
- •Молекули знаходяться в стані неперервного хаотичного (невпорядкованого) руху, що називається тепловим.
- •24. Лінзи. Формула тонкої Лінзи. Лінійне збільшення
- •25. Внутрішня енергія, способи її зміни. Кількість теплоти та робота. Перший закон термодинаміки
- •26. Вільні електромагнітні коливання у контурі. Перетворення енергії в коливальному контурі. Власна частота коливань у контурі
- •27. Температура, її фізичний зміст. Вимірювання температури. Температурні шкали.
- •28. Поділ ядер урану. Ланцюгова реакція. Ядерний реактор. Термоядерні реакції
- •29. Несамостійний і самостійний розряди у газах. Плазма, її використання.
- •30. Дослід Резерфорда. Ядерна модель атома. Квантові постулати Бора.
- •31. Електризація тіл. Електричний заряд, його дискретність. Закон збереження електричного заряду. Закон Кулона.
- •32. З'єднання конденсаторів у батарею.
- •33. . Електричне поле. Напруженість електричного поля. Лінії напруженості
- •34 Фотоелектричний ефект. Закони фотоефекту, їх пояснення на основі квантових уявлень. Рівняння Ейнштейна.
- •35. Робота при переміщенні заряджених тіл в електричному полі. Потенціал. Різниця потенціалів. Напруга.
- •36. Експериментальні методи реєстрації іонізуючих випромінювань. Поглинена доза випромінювання, її біологічна дія. Способи захисту від випромінювання
- •37. Електроємність. Конденсатор. Енергія електричного поля конденсатора (без виведення). Застосування конденсаторів у техніці.
- •38. Деформації. Види деформацій. Сила пружності. Закон Гука
- •39. Електричний струм. Закон Ома для ділянки кола. Опір.
- •40. Кристалічні та аморфні тіла. Поняття про рідкі кристали
- •41. Електрорушійна сила. Закон Ома для повного кола. Робота і потужність електричного струму.
- •42. Природа світла
- •43. Явище електромагнітної індукції. Закон електромагнітної індукції. Правило Ленца.
- •44. Побудова зображення за допомогою лінзи.
- •45. Електромагнітне поле, його матеріальність. Електромагнітні хвилі, їх властивості. Радіолокація, її застосування.
- •Блок-схема радіолокаційної станції.
- •46 Поверхневий натяг. Капілярні явища. Явища змочування і капілярності у природі і техніці.
- •47. Електричний струм у вакуумі. Електронна емісія. Електронно-променева трубка.
- •48. Ідеальний газ. Рівняння стану ідеального газу.
- •49. Електричний струм в електролітах. Закони електролізу. Застосування електролізу.
- •50. Шкала електромагнітних хвиль. Застосування інфрачервоного, ультрафіолетового та рентгенівського випромінювань.
- •51. Електричний струм у напівпровідниках. Залежність опору напівпровідників від температури та освітленості. Застосування напівпровідників.
- •52. Когерентність. Інтерференція, її застосування в техніці. Дисперсія світла.
39. Електричний струм. Закон Ома для ділянки кола. Опір.
Прикладемо до провідника, довжина якого l і площа поперечного перерізу S, напругу U (рис. 4.2.2). При цьому в провіднику виникне електричне поле, напруженість якого . Це поле діє на вільні заряди в провіднику із силою Кулона: .
Під дією цієї сили в провіднику виникне напрямлений рух електричних зарядів, який і називають електричним струмом. За напрям електричного струму вважають напрям руху позитивних зарядів.
Рухів частинок в провіднику безпосередньо не видно, але доказами цих рухів є такі явища:
1) під час проходження електричного струму провідник нагрівається (теплова дія струму);
2) електричний струм змінює хімічний склад провідника (хімічна дія);
3) струм спричиняє силову дію на сусідні струми і намагнічені тіла (магнітна дія).
Величина, що дорівнює заряду, перенесеному за одиницю часу, є основною кількісною характеристикою струму і називається силою струму.
Сила струму - це скалярна фізична величина, що дорівнює відношенню заряду Dq, який переноситься через поперечний переріз провідника за інтервал часу Dt, до цього інтервалу часу:
.
Якщо сила струму з часом не змінюється, то струм називають постійним. Сила струму залежить від заряду, який переносить кожна частинка, концентрації частинок, швидкості їх напрямленого руху і площі поперечного перерізу провідника. Відповідно:
, (4.2.1)
де q0 - елементарний заряд, який створює струм в провіднику; n - концентрація вільних носіїв зарядів ( кількість зарядів на 1 м3); S - площа поперечного перерізу провідника; - швидкість напрямленого руху вільних носіїв зарядів (швидкість дрейфу), вона дуже мала ( 0,1 мм/с).
У СІ [I] = A (Ампер), 1 А = Кл/с. Вимірюють силу струму амперметром.
Ще однією характеристикою струму є густина струму:
, (4.2.2)
Одиницю густини струму встановлюють із формули (4.2.2). У СІ одиниця густини струму - ампер на метр в квадраті (А/м2). Інколи використовують також позасистемну одиницю густини струму:
1 А/мм2 = 1·106 А/м2.
Для того, щоб виник та існував постійний електричний струм у речовині, потрібні: а) наявність вільних заряджених частинок; б) напруженість електричного поля в провіднику має не дорівнювати нулеві і бути сталою в часі; в) коло постійного струму має бути замкненим; г) на вільні електричні заряди, крім кулонівських сил, мають діяти неелектричні сили, які називають сторонніми силами. Сторонні сили можуть бути створені джерелами струму (гальванічними елементами, акумуляторами, електричними генераторами тощо).
Під час замикання кола електричний струм виникає миттєво, а швидкість напрямленого руху вільних заряджених частинок має певне значення. Ця суперечність пояснюється тим, що швидкість встановлення електричного поля по периметру кола значно більша від швидкості впорядкованого руху вільних носіїв заряду. Електричне поле під час замикання кола установлюється протягом часу , де l - периметр електричного кола; c - швидкість світла. Унаслідок такого миттєвого поширення електричного поля майже одночасно по всьому об'єму провідників зовнішньої ділянки замкненого кола на вільні заряджені частинки в певному напрямі діятимуть кулонівські сили, а на внутрішній ділянці діятимуть сторонні сили.
Німецький фізик Георг Ом 1827 року помітив, що відношення напруги U між кінцями металевого провідника, що є ділянкою електричного кола, до сили струму І в колі - величина постійна:
.
Цю величину R називають електричним опором провідника. У СІ [R] = Ом. Електричний опір 1 Ом має така ділянка кола, на якій напруга дорівнює 1 В, якщо сила струму 1А
.
Опір - це основна електрична характеристика провідника. Він виражає міру протидії речовини провідника напрямленому рухові вільних заряджених частинок у ньому.
Експерименти показали, що електричний опір провідника R прямо пропорційний його довжині l і обернено пропорційний площі поперечного перерізу S:
.
Сталий для речовини параметр ? називають питомим опором цієї речовини. Питомий опір залежить від фізичних властивостей речовини, її стану, наявності домішок. Наприклад, у металевих провідниках наявність домішок збільшує питомий опір. Числове значення питомого опору дорівнює опору провідника завдовжки 1 м з площею поперечного перерізу 1 м2. У СІ питомий опір вимірюють в омах на метр: [?] = Ом·м. Значення питомого опору речовини занесено до таблиць
Експериментально встановлену залежність сили струму I від напруги U і електричного опору R частини кола називають законом Ома для ділянки кола: сила струму I прямо пропорційна напрузі U і обернено пропорційна електричному опору R однорідної ділянки кола:
. (4.2.3)