2.1. Водний режим заболочених земель і його регулювання

Водний режим заболочених земель тісно пов'язаний з умовами живлення їх водою, з одного боку, і з кліматичними і господарськими умовами, з іншого.

Джерела живлення заболочених земель можуть бути води різного походження:

1. атмосферні опади і поверхневий стік. Вони накопичуються на цих землях внаслідок слабкої проточності і великої вологоємкості органічної речовини. Ці води не багаті зольними елементами.

2. намивні води, які поступають на дану територію з боку річки – під час розливів (алювіальні води) або з водозбору – у вигляді делювіальних потоків. Ці води містять значну кількість зольних поживних речовин.

3. підземні або грунтові води, напірні або залягаючі близько від поверхні і виклинюються в межах даної території. Ці води багаті мінеральними речовинами.

4. поверхневі і грунтові води разом, так як в багатьох випадках грунти, які страдають від поверхневого заболочення, мають і високе стояння грунтових вод.

Регулювання водного режиму надлишково зволожених грунтів може здійснюватися такими основними способами. При необхідності регулювання надлишкових поверхневих вод: 1) пришвидшенням і регулюванням стоку цих вод при допомозі систематичної мережі осушувальних пристроїв; 2) недопущенням або, якщо це неможливо, регулюванням притоку на дану площу: а) вод з вищележачого водозбору при допомозі перехоплення його нагірними каналами, або б) паводків нижчерозташованих водотоків або водойм – при допомозі обвалування або регулювання водоприймачів.

При необхідності регулювання надлишкових грунтових вод: 1) прискоренням відтоку грунтово-підземних вод, пониженням і регулюванням рівня їх – шляхом спорудженням осушувальної (закритої або відкритої) мережі; 2) недопущенням притоку на дану площу грунтових або фільтраційних вод: а) з боку вище лежачих масивів шляхом перехоплення цих вод ловчими каналами, або б) з боку нижчележачих водойм при підйомі горизонту води в них, шляхом спорудження перехоплюючих берегових дрен або зниження підпору води; 3) комбінованим застосуванням декількох із вищеуказаних способів.

2.2. Вплив осушення на грунт і рослини

В основі більшості осушувальних меліорацій лежить посилення аерації грунту, забезпечення аеробних умов розкладання органічної речовини шляхом видалення надлишків поверхневих і грунтово-підземних вод і підтримання міцної грудкуватої структури грунту.

Для створення умов аеробного розкладання органічної речовини, необхідно щоб повітря в грунті становило близько 20-40 % шпаруватості даного грунту.

Розглянемо основні сторони впливу осушення на грунт і рослини:

1. Вплив осушення на аерацію – вміст повітря і газообмін грунту – являється найбільш істотною його дією. При видаленні надлишків вологи з грунту аерація грунту значно підвищується. На місце води, яка видаляється, в грунт поступає повітря і тому з пониженням вологості підвищується аерація грунту.

2. Осушення впливає на підвищення температури осушуваного грунту, що являється також результатом зменшенням вмісту води в грунті. Осушення може призводити до підвищення температури грунту від 2 до 6 градусів Цельсія в залежності від ступеня осушення і характеру грунту.

3. Осушення виявляє дію на стан колоїдальної частини грунтів. Під впливом осушення колоїди грунту із стану солей переходять в стан гелю (зверстування) завдяки чому відбувається оструктурювання грунту на велику глибину і порозність грунту збільшується. Порозність грунту під впливом осушення збільшується також завдяки утворенню в грунті тріщин, в результаті стискання при висиханні важких глинистих грунтів. Утворені тріщини при цьому зберігаються.

4. Підвищуючи аерацію і температуру грунту, осушення тим самим благотворно впливає на умови і напрямок мікробіологічних процесів в грунті. Анаеробні процеси розкладання органічної речовини змінюються аеробними. Найбільш різкою розпізнавальною ознакою аеробних процесів являється повнота мінералізації органічної речовини, всі елементи якої утворються окислювані сполуки – нитрати, фосфати, сульфати, вода, вугільна кислота. Замість накопичення органічної речовини і шкідливих для рослин закисних сполук при анаеробних умовах, при аеробному розкладанні грунту збагачується поживними речовинами у засвоюваній формі.