2.8. Регулювання режиму грунтово-підземних вод.

Грунтово-підземні води, на які повинна впливати регулююча осушувальна мережа представляють собою найближчий до поверхні шар підземних вод, в якому вода стоїть.

Як відзначалося вище, мережа для регулювання грунтово-підземних вод споруджується головним чином закритою у вигляді так званого дренажа (гончарного).

Вплив глибини закладання і відстаней між регулюючими дренами на режим підземних вод на осушувальних землях тісно зв’язаний між собою.

Глибина регулюючих дрен повинна бути більшого від потрібного пониження підземних вод або норми осушення внаслідок падіння депресійної поверхні від середини до каналів. Мінімальна глибина регулюючих дрен становить на лугах 0,5-0,6 м, на полях 0,8-0,9 м.

Гончарний трубчатий дренаж повинен закладатися нижче глибини промерзання грунту в даній місцевості, для уникнення зсуву труб при замерзанні і розмерзанні грунту, тобто не менше 0,8-1,1 м.

Чим більш глибшими закладаються дрени, тим більшими можуть бути при інших рівних умовах відстані між ними.

Потрібні відстані між дренами часто бувають меншими 40-50 м рідко перевищують 100 м.

Приведені дані про глибину і відстані між дренами в основному відносяться до тих випадків, коли провідні осушувальні канали мають порівняно невелику глибину (1,3-1,5 м), не сильно відрізняються від глибини регулюючих дрен (0,9-1,2 м).

При великих глибинах закладання провідних осушувальних каналів, відстань між дренами збільшується і між ними прокладають кротові дрени.

Розміри регулюючих дрен визначаються найбільшою кількістю надлишкових підземних вод, які їм приходиться відводити, і потрібними темпами пониження їх.

Кількість підземних вод, які поступають в регулюючу мережу з одиниці площі при даних гідрогеологічних і грунтових умовах і при певній відстані між дренами залежить від підземних вод над горизонтом води в регулюючій дрені. Ця величина носить назву модуль дренажного стоку і служить для встановлення потрібної пропускної здатності дренажу регулюючої мережі.

В залежності від грунтових, кліматичних та інших фізико-географічних умов величина дренажного модуля коливається в таких межах:

для важких глинистих грунтів q=0,30-0,50 л/сек з 1 га

середніх грунтів q=0,40-0,65 л/сек з 1 га

легких грунтів q=0,60-0,90 л/сек з 1 га

Для розрахунку дренажного модуля існує спеціальна методика, в якій розрізняють два методи розрахунку модуля: один метод виходить із динаміки роботи дрен і потрібних темпах пониження рівня підземних вод на осушуваній площі; другий метод виходить із динаміки живлення підземних вод за рахунок просочування в грунт атмосферних опадів і може бути застосований при цьому етапі живлення підземних вод.

Встановивши значення модуля внутрішнього стоку для даних умов q(0) і знаючи величину площі, яка обслуговується кожною регулюючою дреною w, одержимо ту секундну витрату води, на яку повинна бути розрахована пропускна здатність дрени: Q=q(0)*w л/сек.

2.9. Регулювання стоку поверхневих вод.

Коли джерелом водного живлення заболочених земель являються надлишкові поверхневі води, дія регулюючої мережі повинна бути спрямована на перехоплення стоку цих вод з тим, щоб стікання їх тривало не довше допустимого періоду. Цей період залежить від характеру використання осушуваної площі, ступеня допустимого зволоження грунту тощо.

В цьому випадку регулююча мережа може бути як відкритою, так і закритою.

Чим менша відстань між елементами регулюючої мережі, тим швидше видаляються з осушуваної площі поступаючі на неї поверхневі води. Тому відстані повинні бути визначені, виходячи із того, щоб води атмосферних опадів, які залишилися на осушуваній площі не затримувались, а стікали на протязі певного часу.

Якщо відстань між відкритими каналами вийде меншою відстані, при якій можлива механізація робіт, то застосовують або тимчасові борозни або закриті збирачі з пористим заповненням.

Закриті збирачі створюються рідше і можуть служити збирачами для тимчасової відкритої мережі.

Для різних видів лісових боліт відстані між осушувачами становлять від 120 до 250 м.