2.3. Види осушувальних меліорацій

Надлишки вологи в грунті можуть зумовлюватися зональними або місцевими причинами.

Зональні причини заболочування земель у дерново-підзолистій зоні виникають із напрямку грунтовоутворювального процесу і кліматичних умов цієї зони (перевищення опадів над випаровуванням).

Місцеві причини заболочування залежать від гідрологічних і гідрогеологічних умов, а інколи і неправильного господарського використання земель. Ці причини у дерново-підзолистій зоні посилюють дію зональних причин. В інших же зонах місцеві причини являються головними чинниками заболочення.

При виборі способів осушення необхідно (шляхом відповідних досліджень і розвідок) установити основні причини заболочення в даному випадку, джерела живлення водою заболочених земель і причини надлишків води на даній території і направити осушувальні заходи на усунення цих причин або припинення їх шкідливої дії.

Основними причинами періодичних або тривалих застоїв надлишкових поверхневих вод на даній площі можуть бути наступні:

1. Дуже повільний і недостатній стік або навіть відсутність стоку вод атмосферних опадів (дощові та талі весняні води) внаслідок умов рельєфу цієї площі (малі похили, низовини), затримання води на поверхні рослинним покривом, болотними купинами.

2. Затоплення осушуваних земель поверхневими водами, які поступають збоку і зверху, з вищележачих водозборів або ж знизу – високими водами прилеглих природних водойм (в паводки, при підпорі на річках, в приливи).

Високе стояння грунтово-підземних вод на даній площі може бути викликане наступними основними причинами.

1. Внутрішнє живлення підземних вод на даній площі, яке відбувається внаслідок перевищенням опадів над випаровуванням і слабкого стоку води, поглинання її органічною речовиною, яка накопичилася в грунті й володіє великоб вологоємністю, утворення ілювіальних прошарків на невеликій глибині нижче підзолистого горизонту, конденсація вологи в грунті, недостатність стоку підземних вод.

2. Зовнішнє живлення (притік) підземних вод на даній площі, яке відбувається внаслідок поступлення в межі даного масиву або виклинювання потоку підземних вод або фільтрації вод з прилеглих площ або водойм, при слабкому стоці цих вод.

І при внутрішнім, і при зовнішнім живленні підземних вод слабкий відтік і високе стояння їх можливі також в тих випадках, коли потік підземних вод в межах даного масиву виявляється у підпорі з сторони водоприймача внаслідок високого рівня води в ньому. Нерідко ті і інші причини заболочування діють одночасно і посилюють одна одну.

Згідно дії тих чи інших причин заболочення розрізняються методи і види меліоративних заходів, які спрямовані на їх усунення.

При живленні заболочених земель поверхневими водами методи осушувальних меліорацій полягають у наступному: 1) в видаленні з даної площі надлишкових поверхневих вод шляхом збільшення регулювання стоку їх, щоб вони не застоювались на цій площі довше відомого терміну; 2) в недопущенні на дану площу притоку води з вищележачих водозборів або затоплення її водами сусідніх водойм.

В умовах живлення заболочених земель підземними водами методи осушувальних меліорацій включають наступне: 1) посилення і регулювання відтоку підземних вод і підтримання потрібного для сільськогосподарських рослин рівня їх і грунтової вологи; 2) недопущення або регулювання притоку на дану площу підземних вод ззовні; 3) зниження напору грунтово-підземних вод при напірно-підземному водному живленні заболочених земель.

Поступлення і стік поверхневих і підземних вод на даній меліорованій площі повинні регулюватися у відповідності з потребами господарського використання її.

В даний час існують головніші види осушувальних меліорацій. Для регулювання стоку і поступлення поверхневих вод застосовують наступні види: 1) відкриті канали і різні конструкції підземних осушувальних обладнань для осушення і регулювання стоку; 2) регулювання притоку на дану площу поверхневих вод зверху – нагірними каналами або знизу – обвалувальними дамбами; 3) посилення зольних елементів живлення рослин шляхом удобрювально-окислювального зрошення заболочених грунтів.

Для регулювання стоку і притоку підземних вод застосовують наступні види осушувальних меліорацій: 1) відвід і регулювання рівня підземних вод закритим або відкритим дренажем; 2) регулювання притоку на дану площу підземних вод зверху - ловчими каналами або дренами; фільтраційних вод (підтоплення) – береговими дренами; 3) вентиляційний дренаж для аерації і регулювання вологості грунту.

При сумісній дії декількох джерел заболочення відповідні види осушувальних меліорацій об’єднуються між собою. Так, закритий дренаж часто з’єднується з відкритою осушувальною мережею для видалення надлишкових поверхневих вод. Відкрите осушення або дренаж часто поєднується з регулюванням водоприймача або обвалюванням.

Таким чином, методи або види меліорацій заболочених земель визначаються: а) умовами утворення болота і джерелами живлення його водою; б) характером сільськогосподарського використання заболочених земель.

По положенню поглинаючих і відвідних воду елементів осушувальні системи поділяються на горизонтальні, коли осушувальні елементи мають горизонтальні (слабонахилені) положення (канали або дрени) і вертикальні, коли ці елементи мають вертикальне положення (колодязі). Переважаючими являються горизонтальні системи. Вертикальні системи застосовуються: 1) у вигляді колодязів з механічною відкачкою води при потужному водоносному шарі і напірних водах; 2) інколи у вигляді поглинаючих колодязів, якщо нижче залягають достатньо потужні водовідвідні породи.

В залежності від положення осушуваної площі по відношенню до горизонту води на водоприймачу, осушення може бути самотічним, коли вода із головного осушувального (магістрального) каналу поступає у водоприймач самотоком і з механічним пійомом води, коли цю воду приходиться відкачувати.

Найбільш розповсюджений самотічний спосіб, а у окремих випадках вдаються до механічної відкачки води.