- •1) Поняття договору купівлі-продажу
- •3) Сторони у договорі купівлі-продажу
- •4) Предмет договору та ціна договору
- •5) Зміст договору купівлі-продажу та наслідки його порушення
- •1. Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар
- •2. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не
- •2. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок
- •7) Особливості купівлі-продажу у зовнішньоекономічному обігу
- •11) Продаж і способи укладання договору поставки. Зміст договору поставки
- •12) Договір міни (бартеру)
- •13) Договір дарування (поняття та ознаки)
- •Глава 57
- •18) Поняття та види забов’язань з надання майна в користування
- •19) Поняття та ознаки договору майнового найму
- •1. Договір майнового найму
- •20) Елементи договору майнового найму
- •21) Права та обов’язки сторін за договором майнового найму
- •Глава 58 Нового цку
- •Глава 58
- •24) Договір безоплатного користування майном (позичка)
- •1. Орендою є засноване на договорі строкове платне
- •2. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет
- •1. Об'єктами оренди за цим Законом є:
- •2. Не можуть бути об'єктами оренди:
- •29) Порядок надання жилих приміщень
- •Порядок надання жилих приміщень
- •30) Поняття, зміст та предмет договору найму жилих приміщень
- •31) Права та обов’язки наймача та членів його сім’ї
Глава 58 Нового цку
Глава 58
НАЙМ (ОРЕНДА)
Параграф 1. Загальні положення про найм (оренду)
Стаття 759. Договір найму
1. За договором найму (оренди) наймодавець передає або
зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на
певний строк.
2. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та
виконання договору найму (оренди).
Стаття 760. Предмет договору найму
1. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена
індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при
неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути
предметом договору найму.
2. Предметом договору найму можуть бути майнові права.
3. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим
Кодексом та іншим законом.
23) Правове регулювання лізингу
За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати іншій стороні (лізин-гоодержувачеві) у користування належне їй на праві власності майно, яке було набуте ним без попередньої домовленості з лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі) .
Предметом договору лізингу можуть бути неспоживча річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства доосновних фондів. Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також інші речі, встановлені законом.
До договору лізингу застосовують правила, що регулюють договори купівлі-продажу, поставки, найму (оренди), якщо інше не передбачено договором лізингу, законом, іншими нормативно-правовими актами.
Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета договору лізингу несе лізингоодержу-вач, якщо інше не встановлено договором або законом
Лізинг— це особлива форма оренди, пов'язана з передачею в користування машин, обладнання, інших матеріальних засобів і майна. Застосування лізингу дає можливість підприємцям розширювати і модернізувати виробництво, не витрачаючи грошових коштів для інвестицій у власний основний капітал, а сплачуючи лише лізингові платежі.
Відносини між суб'єктами лізингу регулюються Цивільним кодексом України, Законом України "Про лізинг" (1997 р.) та укладеним відповідно до них договором лізингу. Залежно від особливостей відносин сторін, передбачених договором, лізинг може бути зворотним, фінансовим, оперативним або іншого виду.
За договором оперативного лізингу лізингоодержувач користується одержаним за договором з лізингодавцем майном протягом строку, який є коротшим від строку амортизації цього майна. По закінченні строку дії договору майно, як правило, повертається лізингодавцеві, який його здає в оренду іншому лізингоодержувачу. Тобто лізингодавець не розраховує на амортизацію всіх витрат за рахунок надходжень від одного орендаря і строки дії договору не охоплюють терміну фактичного зносу майна. Ризик псування або втрати майна несе в основному лізингодавець. В іноземній літературі оперативний лізинг називають лізингом з неповною окупністю.
На відміну від оперативного лізинг з повною окупністю має назвуфінансовий лізинг (іноді вживають термін "інвестиційний лізинг"). Переважну кількість лізингових угод у світовій і господарській діяльності становить саме ця форма оренди, яку іноді розглядають як рівноцінну з наданням орендареві довгострокового кредиту.В операціях фіксованого лізингу на початкових стадіях беруть участь три суб'єкти:
• виробник або продавець устаткування, який,укдавши правочин купівлі-продажу або поставки, втрачає право власності на зазначене устаткування;
• лізингодавець (лізингова компанія), який укладає договір купівлі-продажу (поставки) з виробником істає власником устаткування;
• лізингоодержувач, який отримує майно у володіння ї та користування і здійснює лізингові (орендні) платежі повної амортизації цього майна. Лізингоодержувач має право набути використовуване майно із закінченням строку оренди за встановлену строками ціну, що відповідає передбачуваній залишковій вартості майна.
Лізингоодержувач має стосовно продавця (постачальника) майна (предмет лізингу) усі права вимоги, що випливають із договору купівлі-продажу (поставки) цього майна, зокрема щодо якості та комплектності майна, строків його передання (поставки). Однак лізингоодержувач не має права припиняти або змінювати дію договору купівлі-продажу (поставки).
Право лізингоодержувача на ремонт і технічне обслуговування майна (предмет лізингу) визначається у самостійному договорі з продавцем (постачальником).