- •1) Поняття договору купівлі-продажу
- •3) Сторони у договорі купівлі-продажу
- •4) Предмет договору та ціна договору
- •5) Зміст договору купівлі-продажу та наслідки його порушення
- •1. Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар
- •2. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не
- •2. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок
- •7) Особливості купівлі-продажу у зовнішньоекономічному обігу
- •11) Продаж і способи укладання договору поставки. Зміст договору поставки
- •12) Договір міни (бартеру)
- •13) Договір дарування (поняття та ознаки)
- •Глава 57
- •18) Поняття та види забов’язань з надання майна в користування
- •19) Поняття та ознаки договору майнового найму
- •1. Договір майнового найму
- •20) Елементи договору майнового найму
- •21) Права та обов’язки сторін за договором майнового найму
- •Глава 58 Нового цку
- •Глава 58
- •24) Договір безоплатного користування майном (позичка)
- •1. Орендою є засноване на договорі строкове платне
- •2. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет
- •1. Об'єктами оренди за цим Законом є:
- •2. Не можуть бути об'єктами оренди:
- •29) Порядок надання жилих приміщень
- •Порядок надання жилих приміщень
- •30) Поняття, зміст та предмет договору найму жилих приміщень
- •31) Права та обов’язки наймача та членів його сім’ї
12) Договір міни (бартеру)
Договір міни (бартеру). Правове регулювання міни (бартеру). Суб'єкти договору міни. Предмет договору міни.
Права та обов'язки сторін. Форма договору міни. Особливості правового регулювання договору міни.
У ст. 715, 716 ЦК України 2003 р. передбачаються норми, що регулюють договір міни. Договір міни - це договір, за яким кожна зі сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший або здійснити обмін майна на роботи чи послуги.
Договір міни належить до договору, спрямованого на передання майна. За договором міни (бартера) кожна зі сторін договору зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший. Договір міни оплатний, двосторонній і консенсуальний. Зауважимо, що договір міни і бартерна угода (операція) не тотожні поняття. На відміну від договору міни предметом бартерної угоди можуть бути не лише товари, а й послуги. До бартерної угоди в зовнішньоекономічній діяльності застосовується Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність».
На перший погляд відмінність міни від купівлі-продажу очевидна, оскільки зазвичай покупною ціною є товар, а не гроші. Але якщо вартість обмінюваних товарів різна, то сторона, що передає менш коштовну річ, повинна доплатити різницю в ціні. Таким чином, за договором відбудеться обмін товару з однієї сторони на товар плюс гроші з іншої. У Цивільному кодексі УРСР 1963 р. не було чітко визначено, цей договір є міною чи купівлею-продажем. Однак у теорії вважалось однозначно: передання одного товару як зустрічне задоволення за інший товар (у тому числі з грошовою доплатою) можливе тільки за договором міни. Нині це правило закріплено в п. З ст. 715 ЦК України.
Сторонами договору міни можуть бути фізичні та юридичні особи. Участь держави в цивільно-правовому договорі міни неможлива, оскільки натуральний обмін суперечить основним принципам оюД" жетного устрою держави. Обмеження на участь у договорі міни, Ш° існують для фізичних і юридичних осіб, загалом аналогічні обмеженням на їх участь у купівлі-продажу. При цьому договір міни може Мати як споживчий характер (між громадянами і некомерційними організаціями), так і комерційний (між підприємцями) залежно від призначення предмета договору. Сторонами договору міни можуть бути тільки особи, що володіють правом власності чи іншим речовим правом на майно. Винятком із цього правила є випадок участі в договорі міни комісіонера.
Предмет договору міни є єдиною його істотною умовою. Цивільний кодекс України не розкриває поняття товару, що становить предмет договору Можливість міни будь-яких не вилучених з обороту речей, у тому числі майбутніх, сумнівів не викликає. А от міна майнових прав — незвична конструкція для вітчизняної цивілістики. Зі змісту §6 ЦК України неможіиво встановити прямої заборони договору міни майнових прав. У ст. 716 ЦК України з питань регулювання договору міни наводиться посилання до правил купівлі-продажу, якщо вони не суперечать суті зобов'язання за договором міни. Цс стосується і купівлі-продажу майнових прав. Сама собою міна майнових прав не суперечить природі договору міни, і його існування варто вважати за можливе. Отже, усі вимоги щодо видів і ознак майнових прав, які можуть бути предметом оплатного відчуження, цілком застосовні до договору міни. Звідси доходимо висновку і про припустимість міни речі на майнове право. У п. 5 ст. 715 ЦК України передбачено обмін товару на роботи (послуги). Суб'єктивні цивільні обов'язки, а також особисті немайнові блага не можуть бути предметом міни (так само, як і купівлі-продажу).