1. Довкілля як система. Загальні властивості систем.

На початку 30-х років ХХ ст. біологом та філософом Людвігом фон Берталанфі було розроблено концепцію дослідження організму як відкритої системи. Пізніше він розробив програму побудови «загальної теорії систем», в основі якої лежить уявлення про єдність теоретичного підходу до вирішення проблем у найрізноманітніших галузях науки. Світ природи містить численну кількість систем, що розрізняються за тими ознаками, які прагне побачити дослідник. Кожній матеріальній системі властива специфіка її компонентів, типу їхніх зв’язків, просторово-часових співвідношень, визначальна особливість законів саморозвитку. Системам властива певна стійкість внутрішніх зв’язків, що руйнується разом з руйнуванням системи. Системам властива також саморегуляція, що забезпечує тривалість існування систем. Геосистеми розділяються у класифікаційному відношенні – за ступенем складності, характеру існуючих процесів. Системними дослідженнями займались – Кашменська, Косигін, Соловйов. Система – це певне ціле, що складається із частин, пов’язаних між собою множинністю зв’язків. Які забезпечують енерго-масово-інфо обмін між ними, завдяки чому зазначене ціле набуває нових властивостей. Система має певну стук руру або організацію, що забезпечує урегульованість систем. Сама система є частиною системи вищого рангу, що говорить про ієрархічні властивості. географія переносить центр ваги своїх сучасних досліджень на вивчення складних динамічних систем. Геоморфологічні системи є одними з найскладніших. Вони включають множину підсистем різних порядків, є багатофункціональними, зі специфічними внутрішніми протиріччями, що визначають характер їхнього саморозвитку і мають чудово організований апарат саморегуляції.саме системний підхід багато в чому визначає теоретико-методологічні засади екологічної геоморфології.

2. Рельєф та еколого-геоморфологічні проблеми Києва.

Серед міст Європи Київ має чи не найскладнішу історію, а значить кількість етапних змін у його довкіллі була настільки представницькою, що місто часто обирають моделлю дослідження. Місто розташоване на більш менш розчленованій місцевості. Міською забудовою охоплений майже ввесь Київ – сплощені межиріччя, днища численних ярів та балок, пагорби, площини рівнин-терас, довкілля озер та боліт, а також штучний антропогенний рельєф – засипані яри і балки, болотові ділянки, зрізані і терасовані схили, намивні піщані товщі новобудов лівобережжя. Київ розташований на межі 3-х геоморфологічних ділянок – висока правобережна, низька придолинна та середньо висока лівобережна. Гори: Володимірівська, Маріїнський палац. Праворуч Осокорки, Конча-Заспа, Русанівка. Уздовж річища Дніпра – низовинна рівнина вгору по течії Славутича аж до Оболоні, Мінського масиву та гирла Десни. Постають масиви Дарниці, Троєщини., розташовані на низькій дніпровській терасі. Найвищщі позначки – Печерськ, Батийова гора, Лук’янівка, Куренівка, Вишгород. Найнижчі – це відмітки днищ долини Дніпра. Для території характерне повсюдне поширення процесів сучасної ерозії. У даний час ерозійні процеси пов’язані із діяльністю постійних водотоків, вони приурочені до прируслових ділянок р.Дніпро, Либідь, Сирець, де у період паводків та випадання зливових опадів активізується річкова ерозія. Це обумовлює руйнування берегових уступів, утв.вимоїн. однак в умовах міської екосистеми процес річкової ерозії помітно послаблені, що обумовлено частковою «каналізацією» річкових долин та струмків. Розвитку процесів лінійної ерозії сприяє значна стометрова товща порід, що легко розмиваються і залягають вище рівня дніпровського річища. Яри поширені на схилах Дніпра, Либідь, Сирець. Площинна ерозія відбувається після злив літньої пори. Їхньому розвитку сприяє використання силових поверхонь під городи (Совська балка). Через скорочення відкритих поверхонь процеси площинної ерозії помітно послабилися. Поширені також зсуви. У плані вони ниркоподібні. Після побудови бетоної набережної від Поштової площі до моту Патона та ефективної системи дренажу у крутому дніпровському схилі зникло підрізання зсувів у підніжжі. Також, після закріплення берегів бетонними стінками було зупинену бокову ерозію р.Либідь. Поширений також так званий лесовий карст, пов’язаний із наявністю на поверхні землі лесових порід, що легко розмиваються.

№12