- •1. Сучасний поділ прикладних екологічних напрямків у географії.
- •2. Характеристика окремих морфокліматичних зон України (флювіальна зона).
- •1. Наукознавчі дефініції екологічної геоморфології.
- •2. Морфокліматична зональність рівнин суходолу та її еколого-геоморфологічне значення.
- •1. Властивості рельєфу та їхня роль у вирішенні часткових екологічних проблем
- •2. Концепції ярусності рельєфу (поверхні вирівнювання, регіональні геоморфологічні рівні, морські та річкові тераси) у контексті екологічної геоморфології
- •2. Характеристика рельєфу і геологічного середовища вуглевидобувних регіонів України.
- •1. Сучасні геоморфологічні процеси та їхня роль у створенні екологічних проблем..
- •1. Геоморфологічні парадигми та їхня участь у вирішенні екологічних проблем
- •2. Берегові екосистеми України та їхні еколого-геоморфологічні проблеми
- •1.Найважливіші групи сучасних геоморфологічних процесів та їхня загальна характеристика.
- •2. Види господарської діяльності, які змінюють рельєф та геологічне середовище України.
- •1.Об'єкт, предмет, методи екологічної геоморфології.
- •2. Екологічні проблеми гірських районів України.
- •1. Ярусність рельєфу Землі та її роль у вирішенні еколого-геоморфологічних проблем.
- •2. Загальні риси рельєфу України
- •1. Довкілля як система. Загальні властивості систем.
- •2. Рельєф та еколого-геоморфологічні проблеми Києва.
- •1. Ендогенний морфогенез та його оцінка у створенні несприятливих еколого-геоморфологічних ситуацій.
- •2. Малі міста України - стійка відповідність екологічним вимогам.
- •1.Еколого-геоморфологічні проблеми районів обводнювальних меліорацій в Україні.
- •2.Роль концепції ярусності рельєфу Землі у вирішенні еколого-геоморфологічних проблем.
- •1. Еколого-геоморфологічні проблеми Українських Карпат.
- •2. Геоморфологічні проблеми відкритого видобування корисних копалин в Україні.
- •1. Еколого-геоморфологічні проблеми Гірського Криму.
- •2. Екологічні проблеми, пов'язані зі створенням великих водосховищ.
- •1. Еколого-геоморфологічні проблеми Українських Карпат.
- •2. Геоморфологічні проблеми відкритого видобування корисних копалин в Україні.
- •1. Основні положення загальної теорії систем та їхнє значення для розвиті екологічної геоморфології.
- •2. Поняття про антропогенний рельєф та антропогенні геоморфологічні процеси.
- •1. Роль ендогенного морфогенезу у створенні еколого-геоморфологічних проблем
- •2. Послідовність формулювання визначень екологічної геоморфології
- •1.Еколого-геоморфологічні проблеми гідротехнічного будівництва
- •2. Інженерна геоморфологія як предтеча екологічної геоморфології
- •1. Основні таксони геоморфологічного районування України
- •2. Геоморфологічні проблеми, пов'язані з прокладанням комунікацій
2. Берегові екосистеми України та їхні еколого-геоморфологічні проблеми
Довжина берегів Чорного та Азовського морів у межах України становить 2692,2 км (за даними вимірювань на карті масштабу 1 : 200 000) з Дніпровсько-Бузьким лиманом включно, але не рахуючи берегових ліній лагуни Сиваш, лиманів Молочний, Березанський, Малий Аджалицький, Сухий, Дністровський та ін. (Ю. Шуйський, 2001). Згідно з цими даними, у межах України береги вздовж Чорного моря розміщені на 1829,1 км, з яких 1009 км відступає із середньою швидкістю від 1,0 до 6,0 м/рік. У їхньому складі 487 км мають активні кліфи, складені з корінних порід неогену та антропогену, 522 км — береговими лініями акумулятивних форм (усього 62 %). Майже 64 км берега омивається водами Керченської протоки. Довжина берегів Азовського моря (без урахування лагуни Сиваш і Молочного лиману) становить 799,8 км, із яких 471,9 км (59,1 %) відступає із середньою швидкістю 0,2—4,8 м/рік, зокрема 155,2 км (19,4 %) має берегову лінію акумулятивних форм. На інших берегах (172,7 км, або 21,5 %) переважає сучасна акумуляція наносів, які стабільні або динамічно стабільні.
№8
1.Найважливіші групи сучасних геоморфологічних процесів та їхня загальна характеристика.
Схилові процеси належать до найнебезпечніших на території України екзогенних геоморфологічних процесів, зокрема це зсування, обвалювання, осипання, снігові лавини та їх комбінації.Процеси зсування виявляються на порівняно незначній площі, але мають значні негативні наслідки внаслідок здатності до швидкоплинних деформацій земної поверхні та поверхневих гірських порід, руйнування локальних і лінійних господарських об'єктів та піддавати небезпеці населені пункти.Активізація зсувів на зсувонебезпечних територіях здебільшого відбувається під дією природних та антропогенних чинників, основними з яких є:метеорологічні (атмосферні опади, температура тощо);гідрологічні (рівні та витрати води у поверхневих водостоках, рівні води й хвильовий режим морів, водосховищ, озер та інших водойм);ерозійна та абразійна дія поверхневих вод;гідрогеологічні (рівні, хімічний склад і властивості підземних вод, умови їх живлення та дренажу);сейсмічні (землетруси) та інші процеси. Карстові процеси — це найскладніші геологічні процеси, що активно впливають на господарську діяльність та потребують усебічного вивчення. До карстових належать явища, які розвиваються в усіх розчинних гірських породах, що взаємодіють з водами: у вапняках, доломітах і перехідних між ними різних карбонатних породах, крейді, іноді в крейдоподібному мергелі, гіпсі, ангідриті, кам'яній солі, калійних, калійно-магнієвих та інших галогенних породах.екстремальні.Найхарактернішими чинниками, що зумовлюють розвиток та активізують карстовий процес як у геологічному часовому масштабі, так і впродовж відносно невеликих часових проміжків, є тектоніка (наприклад, сучасні повільні опускання й підняття земної поверхні можуть активізувати або призупиняти карстовий процес) та сейсмічна активність. Під час землетрусів утворюються нові тріщини, зони тріщинуватості та послаблені зони, що підвищує фільтраційні можливості масивів гірських порід. Тому в сейсмічних районах активізація карстового процесу може бути раптовою та непрогнозованою, тобто екстремальною.Унаслідок господарської діяльності (втрати господарських вод, насичених кислотами та органічними речовинами, створення водосховищ, ставків і, навпаки, водовідливів) швидкість розчинення карбонатних порід збільшується в десятки разів. При цьому відбувається техногенна активізація або досить активний розвиток карсту. До гідроморфологічних процесів відносимо селі, паводки і повені та їхні наслідки впливу на рельєф.Селеві потоки періодично відбуваються у гірських районах України і завдають значної шкоди господарській діяльності. Вони руйнують за короткий час шляхи сполучення, мости та лінії зв'язку, гідротехнічні споруди, погіршують стан с/г угідь. На розвиток селевих явищ впливає низка чинників, які мають вирішальну роль у виникненні селів.Геологічні чинники. Значна тектонічна роздробленість гірських порід створює умови для їх швидкого руйнування та накопичення уламкового матеріалу для насичення селевих мас. Рельєф земної поверхні. Для формування селів велике значення має наявність гірського розчленованого рельєфу із крутими схилами, якому властиві значні ухили поздовжніх профілів долин річок, тальвегів ярів і балок.Метеоролого-кліматичні умови. Основною причиною виникнення селевих потоків у гірських районах України, за вже накопичених селевих відкладів, є сильні зливи і лише іноді — сніготанення.Рослинний покрив. Слід зазначити, що рослинний покрив виконує ста-білізувальну роль і значно уповільнює та затримує процес формування селевих мас.Діяльність людини значно впливає на формування селевої діяльності. Її поділяють на пряму, що полягає у безпосередньому впливі на селевий потік у його річищі, та опосередковану, що здійснюється внаслідок пошкодження і знищення рослинного покриву в межах селевих басейнів. Берегові процесиАбразія — процес руйнування берегів морем або іншою великою водоймою (лиманом, водосховищем) унаслідок хвильової діяльності. У подальшому абразію трактують як руйнування і просування берегового уступу (кліфу) у бік суходолу, тобто явище, що значно ускладнює екологічні умови на береговій смузі. Тому абразію розглядають не як чинник, що зумовлює активізацію інших геоморфологічних процесів (наприклад, зсування), а як, власне, процес, що істотно змінює морфологію узбережжя, формування нових генетичних типів осадових відкладів, дренаж (розвантаження) підземних вод, характер поверхневого стоку, тобто низку послідовних перетворень місцевих складових навколишнього середовища (несприятливі еколого-геоморфологічні ситуації).