2. Характеристика рельєфу і геологічного середовища вуглевидобувних регіонів України.

Україна досить багата на покласди вугільних корисних копалин. До основного виду діяльності в гірничій промисловості належить видобування вугілля в глибоких шах­тах, під час якого великі маси порід зі значних глибин переміщуються на поверхню, внаслідок чого у надрах залишаються великі порожнини. У міру закриття шахт (після вироблення пластів) або з інших причин вироблені порожнини не завжди заповнюють породою. Тому вони є осередками для припливу підземних, часто засолених вод, які, піднімаючись, досягають поверхні й розвантажуються у поверхневі водойми. Експлуатація відвалів, особливо тліючих, зумовлює техногенні катастрофи, які спостерігаються в Донбасі. Так, на початку 60-х років XX ст. на шахті «Трудівська» у Донецьку стався вибух терикону. Наступна катастрофа сталася в 1962 р. внаслідок злиття в одну масу тліючого терикона шахти ім. Ілліча і відвалів Кадіївського коксохімічного заводу. Висота терикона становила 115 м. Глинисті породи, що розмокли після опадів, заповнили шпаринки між уламками піщаників, алевролітів та аргілітів і зцементували їх у дуже щільну кірку, яка стримувала тиск газів і пари, що утворювалися під час тління породи всередині терикона (/ = 800—1200 °С). Після того як тиск пари і газів перевищив міцність кірки, стався потужний вибух і в атмо­сферу було викинуто близько 42 тис. м³ розжарених уламків шахтних порід. Вони заповнили відстійники коксохімічного заводу й витіснили з них шлам, перетворивши його на палаючу рідку масу, що ринула на шахтарське селище і призвела до трагічних наслідків. Крім того, сильні дощі можуть спровокувати великі зсуви на крутих схилах териконів, як це сталося у 1966 р. на териконі шахти ім. Димитрова, що спричинило загибель селища. У гірничодобувних регіонах спостерігаються також найінтенсивніші процеси провалювання і просідання. Особливо багато лійок, котловин і колодязів знаходиться у районах підземної розробки вапняку, доломіту та гіпсу внаслідок активізації тут карстових процесів, зумовлених дією підземних вод і посилення вилуговування порід. Опосередкованими (еколого-географічними) наслідками видобування численних корисних копалин є те, що на підтоплених місцях виникають процеси просідання земної поверхні внаслідок ущільнення лесових гірських порід. Тому в одних випадках на поверхні з’являються лійки про­сідання, де застоюються атмосферні опади і значно змінюється якість ґрунтів, а в інших висушується верхня частина геологічного розрізу, що зумовлює зменшення родючості ґрунтів та зміну фізичних й механічних властивостей гірських порід, тобто стає причиною деформацій підвалин та фундаментів інженерних споруд. Видобу­вання кам’яного вугілля зумовило перебіг процесів підземної денудації, яка, у свою чергу, внаслідок винесення маси породи на денну поверхню й утворення значних порожнин на глибинах спричинює виникнення на­пруження у земній корі та зміну гідрологічного режиму поверхневих і підземних вод. Порушення надр призводить до просідання земної поверхні й утворення депресійних лійок, розвитку і посилення ерозії, зсувів, кар­сту, суфозії. Навколо 570 тліючих відвалів є санітарні зони, але розміщен­ня в них соціальних та житлових об’єктів спричинює захворюваність на­селення. Видо­бування корисних копалин відкритим способом у неглибоких шахтах, штольнях та кар’єрах істотно змінює рельєф земної поверхні. У таких райо­нах часто утворюються величезні кар’єри, виїмки і тераси, значні вну­трішні й зовнішні багатоярусні відвали гірських порід у вигляді пагорбів, пасом і плато. Кар’єри з видобування залізних, манганових та інших руд, а також бу­дівельних матеріалів зумовлюють зміну навколишнього середовища у ра­йонах, що до них прилягають. У міру формування відкритих розробок змінюються складові довкілля, оскільки новітній техногенний рельєф стає вирішальним чинником у формуванні біогеоценозних процесів у гірничо­промислових комплексах.