6 . Проблема статусу всезагального. Реалізм, номіналізм,концептуалізм.

Які б проблеми не обговорювались в середньовічній схоластиці, вони так чи інакше повязані з питанням про місце й роль універсалій в структурі буття і в процесі пізнання. Суперечка про природу універсалій (загальних понять) тривала протягом всього Середньовіччя.

Згідно Ф. Аквінського, універсалії можуть існувати: до речі, тобто в божественному інтелекті, в речі, після речі, тобто в людському розумі.

В ході обговорення природи універсалій сформувалось 3 підходи до вирішення проблеми:

- реалізм;

- концептуалізм;

- номіналізм.

"Реалізм" визнає самостійне існування універсалій; "концептуалізм" стверджує, що загальні поняття наявні в людському розумі, але їм відповідає дещо в самих речах; "номіналізм" вважає, що загальні поняття виникають в процесі пізнання і поза людським розумом, тобто реально не існують.

Кон-цію реалізму поділяли Ансельм Кентерберійський, Гільберт Порретанський, Фома Аквінський, Бонавентура та ін, т.з. концептуалізму сформульована в працях П. Абеляра і Д. Скота, обгрунтування номіналістської позиції представлено в доктрині В. Оккама.

Хоча головним пуктом розходжень між реалізмом, концептуалізмом і номіналізмом було питання про онтологічний статус універсалій: володіють вони реальним існування чи ні, - фактично предметом обговорення були всі проблеми філософії.

"Реалізм" виходить з наспупного. Всяке знання формулюється в загальних термінах, що належать до багатьох речей. Судження типу "Сократ - людина" чи "кінь - тварина", сформульовані за допомогою загальних понять людина і тварина, будуть відповідати реальності лише у випадку, якщо в Сократі є властивість людськості, а в коні - тваринності. Якщо в реальності немає нічого, крім одиничних речей, то всі судження є хибними, оскільки в них стверджується наявність в речах загальних властивостей чи відношень. Тому слід висунути гіпотезу, що загальне (універсалії) існують поряд з одиничним, більше того, передують існуванню одиничних речей, визначаючи наявність в них тотожних властивостей.

"Концептуалізм" Д. Скота відрізняється від реалізму визнанням можливості не лише реальної відмінності речей, а й формальної відмінності всередині самої речі. Дві сутності, на думку Д. Скота, будуть формально відмінними, якщо вони, по-перше, відповідають різним (нетотожним) поняттям і, по-друге, витворені самою річчю як відмінні. Формальна відмінність є слабшою, ніж реальна, бо вона не означає існування формально різних сутностей у вигляді окремих субстанцій. Але воно сильніше мисленнєвої відмінності, бо має основу в самих речах. Між інтелектом і волею в душі є різниця, але вона формальна, така, що не руйнує єдності духовної субстанції. Згідно Д. Скоту, загальним поняттям в бутті відповідають не універсалії (роди і види), а загальна природа. Остання на відміну від універсалій сама по собі не є ні загальною, ні єдиною. Якщо б природа коня була одиничною, то існував би 1 кінь, а якщо б вона була універсальною, то не існувало б окремих коней, бо із загального неможна вивести одиничне, а із одиничного - загальне.

Концептуалізму властива думка, що поняттям розуму відповідає дещо в самих речах.

"Номіналізм" відкидає саму тезу. Він заперечує, що світ складається з "атомів смислу" (аналогів загальних понять), висуваючи альтернативне твердження: в реальності немає нічого, крім індивідів. Оккам, видатний представник номіналізму 14 ст., заперечує існування універсалій чи природ в Богові; їх немає і в речах. Так звані ідеї є не що інше, як самі речі, що створені Богом. Немає ідей видів, є лише ідеї індивідів, оскільки індивіди - єдина реальність, що існує поза розумом, як Божественним, так і людським. Вихідним пунктом пізнання світу є знання про індивідів.

В номіналізмі Оккама заперечується основна теза схоластичної філософії - переконість в раціональності світу, наявності гармонії слова і буття. Буттєві і концептуальні структури протиставляються один одному: буття володіє лише одиничне, а смислові визначеності, що фіксуються загальними поняттями, не мають місця поза розумом.