2. Модель Лотмана
Для комунікації потрібна нееквівалентність адресантів, себто того, хто говорить і хто слухає. А сам процес комунікації розглядався ним як переклад тексту з мови мого “я” на мову твого “ти”. Такий переклад, вважав Ю. Лотман, побудований на невідповідності кодів обох учасників комунікації, які, втім, створюють множини, що перетинаються.
Ю. Лотман виокремлював дві комунікативні моделі:
“Я — ВІН”( він наголошує на активному і пасивному видах споживання інформації),
“Я — Я” (модель називається ним автокомунікацією , коли повідомлення набуває нового змісту (перекодовується за новим кодом).)
3. Модель комунікації Умберто Еко.
Ця модель відрізняється від стандартної наявністю лексикодів (вторинних кодів), які несуть додаткове інформаційне навантаження.
Основним принципом масової комунікації і масової культури є продукування в термінах фіксованих кодів повідомлень від еліти (владної, культурної, економічної тощо), які сприймаються різними групами споживачів шляхом дешифрації повідомлень на основі інших кодів.
4. Семіотичні моделі реклами
Французький семіотик Ролан Барт одним з перших почав аналізувати рекламні плакати. Він небезпідставно вважав, що спочатку ми читаємо зображення, а потім вже текст, який уточнює візуальну інформацію вербальним шляхом. Особливе значення тут має асоціація з певним символом.
Техніка реклами полягає у створенні кореляції між почуттями, відчуттями і матеріальними об’єктами. І спрямована вона не на пряму купівлю товару чи послуги. Для того щоб це дійсно так і було, потрібні міфи і символи.Споживач не має можливості (та й необхідних знань) порівняти хімічний склад та якісні властивості пральних порошків, пива, джинсів тощо, зате охоче купує символи, які йому подобаються. Саме тому рекламісти так наполегливо шукають символи і продукують міфи, що відповідають бажанням великих соціальних груп.
Психологічна модель комунікації Зігмунда Фрейда. Модель аналітичної психології Карла Юнга. Модель структурного психоаналізу Жака Лакана. Психологічна модель комунікації Зігмунда Фрейда
Модель комунікації Зігмунда Фрейда ґрунтується на дослідженні безсвідомого, яке важко регулюється на основі раціонального впливу.
Психоаналіз дає змогу побудувати психологічну модель сучасного суспільства, з якої вибудовується і модель комунікації. Знання тривог, очікувань, бажань та інших почуттів, вимірювання рейтингів дозволяють доволі ефективно планувати і реалізовувати політичні (зокрема виборчі) кампанії в рамках паблік рилейшнз.
Найяскравішими прикладом у цьому плані є президентські перегони в Росії 1997 р. Єльцин і Зюганов. Зюганов наголошував на ностальгії, та тому як при соціалізмі було кльово, а ПР Єльцина був побудований на тому, що одразу після виступів Зюганову, пускали страшні фільми про соціалізм, Лєніна і про черги в магазинах. Що перемагало? Канєшно ж страх, аніж ностальгія.
Основним постулатом комунікативної моделі З. Фрейда є те, що наша поведінка не завжди спирається на свідому мотивацію наших вчинків. Попри те, що сексуальні мотиви в його теорії є дещо перебільшеними, сама суть психоаналізу — пошук прихованих мотивів, які приходять з безсвідомого у свідомість, є дуже корисною в наших дослідженнях проблем комунікації.
Безсвідоме, на думку З. Фрейда, намагається обійти “цензуру” свідомості і прорватися в підсвідоме чи свідоме. Звідси й інтерес психоаналітика до помилок, обмовок, сновидінь, гумору — “в кожному жарті є доля жарту”.
Зрозуміло, що ця модель насамперед придатна для аналізу відносин на зразок “індивід — індивід” (лікар — пацієнт). Але З. Фрейд проводив дослідження і масовидних психологічних феноменів. Зокрема, він проаналізував масову психологію церкви й армії, віднайшовши кілька спільних рис:
наявність зовнішнього спонукання, аби уникнути розпаду організації;
культивація обманної уяви (ілюзії,) що є верховний владика (в церкві — Христос, а в армії — полководець), який любить кожного окремого члена маси рівною любов’ю [35].