- •Походження терміну "масова комунікація". Визначення масової комунікації. Теорія масової комунікації у колі інших наук.
- •Основні проблеми теорії масової комунікації початку хх ст. Розвиток теорії масової комунікації у кінці у другій половині хх ст.. Сучасний стан справ у теорії та соціології масової комунікації.
- •Предмет, об'єкт, завдання і методи теорії масової комунікації.
- •Методи дії масової комунікації, її техніка. Соціальне спілкування. Інформація та її аспекти. Спілкування за допомогою засобів масової комунікації.
- •Загальна формула масової комунікації г.Д.Лассвелла, її складові. Діяльність засобів масової комунікації, її властивості.
- •Поняття "громадська думка". Фактори, що впливають на формування громадської думки: тип суспільства, ступінь розвитку демократичних свобод.
- •Об'єкт і суб'єкт громадської думки. Об'єктивні та суб'єктивні інтереси. Динаміка громадської думки.
- •Роль засобів масової комунікації у формуванні громадської думки. Преса і міжособистісне спілкування. Процес сприйняття інформації.
- •Аудиторія засобів масових комунікацій. Розвиток досліджень аудиторії. Аудиторія як об'єкт досліджень.
- •Сутність аудиторії. Її характеристики, основні форми і типи. Реальна і потенційна аудиторія. Різниця в поняттях "передплатник" і "читач".
- •Спеціалізована і масова аудиторія. Цільова аудиторія. Напрямки вивчення аудиторії. Специфіка аудиторії окремих засобів масових комунікацій.
- •Засоби масової комунікації: поняття, концепції діяльності, функції. Типологічні особливості засобів масових комунікацій.
- •Видові риси, переваги й особливості окремих каналів комунікації. Координація і взаємодія між різними засобами масових комунікацій.
- •Завдання засобів масових комунікацій. Особливості каналів комунікації різних рівнів.
- •Структура засобів масових комунікацій. Поділ каналів комунікації за часом виходу і особливості, що випливають з цього. Створення матеріалів для окремих груп аудиторії.
- •2. Модель Лотмана
- •3. Модель комунікації Умберто Еко.
- •4. Семіотичні моделі реклами
- •Психологічна модель комунікації Зігмунда Фрейда. Модель аналітичної психології Карла Юнга. Модель структурного психоаналізу Жака Лакана. Психологічна модель комунікації Зігмунда Фрейда
- •Модель аналітичної психології Карла Юнга
- •Модель структурного психоаналізу Жака Лакана
- •Модель нейролінгвістичного програмування. Моделі групової психотерапії.
- •Іміджеві моделі комунікації. Підходи р. Барта, а. Гулиги, к. Леві-Строса, б. Малиновського, г. Почепцова, в. Топорова, к. Юнга. До проблематики створення міфів.
- •Поняття політичної пропаганди. Методи пропаганди: анонімний авторитет; «буденне оповідання»; коментарі; констатація факту. Приклади.
- •Методи пропаганди: відволікання уваги; перспектива; повторення; підміна. Приклади.
- •Методи пропаганди: принцип контрасту; психологічний шок; сенсаційність або терміновість; зсув акцентів. Приклади.
- •Методи пропаганди: створення асоціацій; удар на випередження; отрутний сендвіч; солодкий сендвіч. Приклади.
- •Сутність і феномен глобалізації. Глобалізація і формування єдиного світового простору і часу. Інфосфера та глобальні комунікаційні моделі.
- •4.2. Глобалізація і формування єдиного світового простору і часу
- •4.3. Інфосфера та глобальні комунікаційні моделі
- •Регіональні та національні комунікаційні моделі інформаційного суспільства. Інтернет - моделі масової комунікації. Інтерактивність та гнучкість.
- •Рейтинги та індекси змк. Прес-індекс та його застосування у формуванні масової свідомості. Соціальні мережі як складова масової комунікації.
Видові риси, переваги й особливості окремих каналів комунікації. Координація і взаємодія між різними засобами масових комунікацій.
Координація і взаємодія різних мас-медіа (преси, радіо, телебачення, Інтернет-медіа) успішно здійснюється тоді, коли у діяльності кожного з них у повній мірі розкриваються специфічні (типологічні) особливості та переваги. Однак їх максимальне використання неможливе без глибокого розуміння журналістами особливостей засобу комунікації, який знаходиться у їх розпорядженні, без творчого пошуку найбільш адекватних форм подачі матеріалів, які відповідають його природі.
Переважна більшість працівників редакцій у цілому уявляють як загальні, так і специфічні завдання, особливості преси, радіо, телебачення. Однак помітні деяка нерозвиненість, неповнота, вузькість професійних уявлень. Найбільш усвідомлюється журналістами, як правило, наявна різниця, яка пов'язана з технічними особливостями, принципово різними можливостями телезображення, звукового образу і художнього слова, різною мірою оперативності засобів. Можна зробити висновок, що поки що журналісти недостатньо націлені на вивчення і реалізацію в усій повноті типологічних рис того чи іншого засобу, органа інформації.
Щоб уявити в дещо узагальненому і обмеженому вигляді той образ преси, радіо і телебачення, який складається у журналістів, то він виявляється приблизно таким. Безумовна перевага з точки зору аналізу фактів, явищ, подій надається пресі. Матеріали інформаційного характеру, художньо-естетичні матеріали більш притаманні радіо, телебаченню. Перш за все саме газеті, на думку опитаних журналістів, має бути властива найбільш послідовна програма пропагандистського впливу — від постановки актуальних проблем, через широке обговорення до їх конкретного і дієвого рішення.
Власне типологічні особливості різних каналів комунікації залежать від особливості сприйняття людиною інформації та технічних характеристик і технології підготовки матеріалів у різних медіа. Наприклад, матеріали інформаційних жанрів найкраще розповсюджувати через радіо і Інтернет. Ці канали комунікації є найоперативнішими. Телебачення і, особливо, друкована преса тут відстають. Аналітичні жанри ліпше сприймаються через друковану пресу. Читач може сам задавати собі темп ознайомлення з новою інформацією, повертатися до тих місць, котрі він не зрозумів з першого разу. В В принципі ці можливості є при роботі з матеріалами Інтернет-медіа, але там читання утруднено. Матеріали художньо-публіцистичних жанрів найкраще сприймаються через телебачення, бо тут діють кілька органів почуттів, як аудіо, так і візуальне сприйняття інформації.
Завдання засобів масових комунікацій. Особливості каналів комунікації різних рівнів.
ЗМК є спеціалізованими установами для відкритого, публічного передавання будь-якої інформації будь-якими засобами за допомогою спеціального технічного інструментарію. До ЗМК належать друкована, аудіовізуальна, електронна преса, масові довідники, кіно-, відео-, аудіо носії інформації, супутникові, кабельні, комп’ютерні мережі.
Важлива роль відводиться газеті у вираженні громадської думки, боротьбі з недоліками, впливі на роботу конкретних організацій та установ. Так, серед десяти завдань, котрі журналістам було запропоновано оцінити за ступенем важливості для того чи іншого засобу інформації, завдання вжиття конкретних заходів, усунення недоліків фігурувало на одному з перших місць по відношенню до газети і на дев’ятім — по відношенню до радіо і телебачення.
Аналогічну позицію займають журналісти, оцінюючи важливість вираження громадської думки різними засобами інформації. Так, за даними проекту "Громадська думка", на необхідність реалізації місцевими газетами цієї функції вказали 38% опитаних, а місцевими радіо і телебаченням — відповідно 22% і 19%. Проте зрозуміло, що і радіо, і телебачення, використовуючи свої специфічні можливості, можуть знайти й активно шукають зараз не менш дієві, ніж газети, форми вираження громадської думки.
Типологічні особливості різних засобів, таким чином, складаються не стільки у функціональному розподілі (хоча і можливий особливий акцент на тих чи інших, органічно притаманних засобу завданнях), скільки у своєрідності методів їх реалізації на підставі специфіки типу кодування інформації, її сприйняття і впливу на аудиторію.
Аналогічні питання виникають у зв'язку з специфікою видань різних рівнів. Візьмемо, наприклад, районну газету. Її недоліки значною мірою пояснюються тим, що районна газета не повністю виявила себе як специфічний тип видання. А це не в останню чергу викликано деякою нечіткістю професійних настанов її видавців і журналістів. Дослідження "Районна газета і шляхи її розвитку" показало: значна частина районних газетярів не бачить специфіки районної газети у ряду інших газет (59%). Правда, 39% опитаних, — як правило, керівники редакцій, люди з великим досвідом роботи, спеціальною журналістською освітою — таку специфіку визнають. Однак більш детальний характер відповідей на відкрите питання дозволяє зробити висновок, що нерідко специфічні завдання районної газети розуміються занадто узагальнено, не конкретно чи невиправдано звужуються, про що вже говорилося вище.
Справедливо підкреслюючи особливу важливість для цього типу газет вирішення організаційних завдань, сприянню кращої організації виробництва, допомоги людям у їх професійній сфері, інформації про життя району, газетярі невиправдано зменшують її універсальну роль для мешканців даного регіону як істинно своєї місцевої газети, яка завжди пише про близьке, знайоме і може бути помічником в усіх сферах життя. Знову помічено, що повніше, точніше, глибше розуміють специфіку газети, важливість її завдань керівні працівники редакції, люди з спеціальною журналістською освітою, з великим досвідом роботи. Звідси наявна необхідність більш чіткої професійної орієнтації рядових співробітників редакцій, особливо молоді.
На жаль, ми не маємо можливості проаналізувати позиції журналістів обласного рівня, оскільки немає відповідних даних. Особливий інтерес з цієї точки зору викликає аналіз професійних орієнтацій журналістів центральних видань. Тут, як правило, вихідними моментами є характер видання і республіканський масштаб аудиторії.