- •Походження терміну "масова комунікація". Визначення масової комунікації. Теорія масової комунікації у колі інших наук.
- •Основні проблеми теорії масової комунікації початку хх ст. Розвиток теорії масової комунікації у кінці у другій половині хх ст.. Сучасний стан справ у теорії та соціології масової комунікації.
- •Предмет, об'єкт, завдання і методи теорії масової комунікації.
- •Методи дії масової комунікації, її техніка. Соціальне спілкування. Інформація та її аспекти. Спілкування за допомогою засобів масової комунікації.
- •Загальна формула масової комунікації г.Д.Лассвелла, її складові. Діяльність засобів масової комунікації, її властивості.
- •Поняття "громадська думка". Фактори, що впливають на формування громадської думки: тип суспільства, ступінь розвитку демократичних свобод.
- •Об'єкт і суб'єкт громадської думки. Об'єктивні та суб'єктивні інтереси. Динаміка громадської думки.
- •Роль засобів масової комунікації у формуванні громадської думки. Преса і міжособистісне спілкування. Процес сприйняття інформації.
- •Аудиторія засобів масових комунікацій. Розвиток досліджень аудиторії. Аудиторія як об'єкт досліджень.
- •Сутність аудиторії. Її характеристики, основні форми і типи. Реальна і потенційна аудиторія. Різниця в поняттях "передплатник" і "читач".
- •Спеціалізована і масова аудиторія. Цільова аудиторія. Напрямки вивчення аудиторії. Специфіка аудиторії окремих засобів масових комунікацій.
- •Засоби масової комунікації: поняття, концепції діяльності, функції. Типологічні особливості засобів масових комунікацій.
- •Видові риси, переваги й особливості окремих каналів комунікації. Координація і взаємодія між різними засобами масових комунікацій.
- •Завдання засобів масових комунікацій. Особливості каналів комунікації різних рівнів.
- •Структура засобів масових комунікацій. Поділ каналів комунікації за часом виходу і особливості, що випливають з цього. Створення матеріалів для окремих груп аудиторії.
- •2. Модель Лотмана
- •3. Модель комунікації Умберто Еко.
- •4. Семіотичні моделі реклами
- •Психологічна модель комунікації Зігмунда Фрейда. Модель аналітичної психології Карла Юнга. Модель структурного психоаналізу Жака Лакана. Психологічна модель комунікації Зігмунда Фрейда
- •Модель аналітичної психології Карла Юнга
- •Модель структурного психоаналізу Жака Лакана
- •Модель нейролінгвістичного програмування. Моделі групової психотерапії.
- •Іміджеві моделі комунікації. Підходи р. Барта, а. Гулиги, к. Леві-Строса, б. Малиновського, г. Почепцова, в. Топорова, к. Юнга. До проблематики створення міфів.
- •Поняття політичної пропаганди. Методи пропаганди: анонімний авторитет; «буденне оповідання»; коментарі; констатація факту. Приклади.
- •Методи пропаганди: відволікання уваги; перспектива; повторення; підміна. Приклади.
- •Методи пропаганди: принцип контрасту; психологічний шок; сенсаційність або терміновість; зсув акцентів. Приклади.
- •Методи пропаганди: створення асоціацій; удар на випередження; отрутний сендвіч; солодкий сендвіч. Приклади.
- •Сутність і феномен глобалізації. Глобалізація і формування єдиного світового простору і часу. Інфосфера та глобальні комунікаційні моделі.
- •4.2. Глобалізація і формування єдиного світового простору і часу
- •4.3. Інфосфера та глобальні комунікаційні моделі
- •Регіональні та національні комунікаційні моделі інформаційного суспільства. Інтернет - моделі масової комунікації. Інтерактивність та гнучкість.
- •Рейтинги та індекси змк. Прес-індекс та його застосування у формуванні масової свідомості. Соціальні мережі як складова масової комунікації.
Сутність аудиторії. Її характеристики, основні форми і типи. Реальна і потенційна аудиторія. Різниця в поняттях "передплатник" і "читач".
Сутність аудиторії заключається не в тому, що вона складається з окремих людей, а в тому, що вона відбиває їх взаємозв'язки між собою, з суспільством в цілому в процесі масового спілкування. Тому аудиторію можна визначити як стійку сукупність людей, яка виникає на підставі спільності їх інформаційних потреб. Чим глибше і краще будь-який орган масової комунікації відповідає на запити людей, тим ширше і більш стала його аудиторія. Таким чином, з одного боку, величина аудиторії є показником значущості органу мас-медіа і, з іншого —- масштабів його впливу.
Форми, типи. Сутність аудиторії може бути емпірично зафіксована у двох специфічних сукупностях ознак. Перша характеризує внутрішню єдність аудиторії, відносно незалежну від конкретного органу мас-медіа. Мова йде про соціально-демографічні характеристики аудиторії (рівень освіти, вікову, соціально-професійну структуру тощо), її соціально-психологічні ознаки (тип сприйняття, рівень семіотичної підготовки тощо), про структуру її духовних потреб та інтересів. Ці характеристики по відношенню до джерела інформації існують як об'єктивна реальність, орієнтуючись на яку працівники системи мас-медіа обирають способи вирішення своїх завдань.
Друга специфічна група ознак, які характеризують аудиторію, реалізується у вигляді оціночного ставлення аудиторії до системи мас-медіа, її компонентів. Ця сукупність характеристик аудиторії мас-медіа проявляється у вигляді мотивації поведінки по відношенню до джерел інформації, у вигляді оцінок, думок, очікувань, вимог, пов'язаних зі змістом і різними якісними ознаками інформації.
Одним з найважливіших є аналіз включеності аудиторії у процес духовного спілкування за допомогою мас-медіа, тобто вивчення співвідношення реальної і потенційної аудиторії. Соціологи мають недостатню інформацію про те, як складається включеність в аудиторію мас-медіа у зв'язку, наприклад, з сімейним володінням органом масової комунікації. Газети, радіо, телебачення, книги, журнали — усі ці засоби інформації є об'єктами сімейного використання. Слабка вивченість внутрісімейної включеності в аудиторію мас-медіа не дозволяє сьогодні окреслити достатньо чіткі кордони реальної і потенційної аудиторії органу масової комунікації, однак ясно, що володіння засобом інформації як індикатор належності до однієї з них має бути доповнено іншими емпіричними індикаторами, а саме регулярністю контактів з джерелами інформації, частотою і повнотою їх споживання.
Переконливим прикладом у зв'язку з цим є розмежовування понять "передплатник" і "читач" при дослідженні аудиторії газети. З одного боку для редакційного колективу вивчення ставлення до газети саме з боку передплатника є провідним, головним завданням, оскільки економічними аспектами своєї діяльності газета орієнтована на збільшення кількості передплатників, які визначають її тираж та всі пов'язані з цим наслідки. Однак ясно, що при такому підході за межами дослідження залишається значна частина аудиторії (читачі бібліотек, покупці газет тощо). Без врахування інформації про цю частину населення уявлення про взаємовідношення газети з читацькою аудиторією будуть надто обмеженими.
Аналогічним чином існує справа з визначенням реальної аудиторії, для якої має значення не тільки сам факт більш чи менш регулярних контактів з джерелом, а і обсяг інформації, що вживається. Зокрема, визначена частина аудиторії газет, яка читає тільки відомості про погоду, програму телебачення і оголошення, може скласти частину потенційної аудиторії, оскільки ці читачі, по суті, залишаються за межами споживання найбільш суттєвої інформації, яка пропонується даними джерелами.