- •Походження терміну "масова комунікація". Визначення масової комунікації. Теорія масової комунікації у колі інших наук.
- •Основні проблеми теорії масової комунікації початку хх ст. Розвиток теорії масової комунікації у кінці у другій половині хх ст.. Сучасний стан справ у теорії та соціології масової комунікації.
- •Предмет, об'єкт, завдання і методи теорії масової комунікації.
- •Методи дії масової комунікації, її техніка. Соціальне спілкування. Інформація та її аспекти. Спілкування за допомогою засобів масової комунікації.
- •Загальна формула масової комунікації г.Д.Лассвелла, її складові. Діяльність засобів масової комунікації, її властивості.
- •Поняття "громадська думка". Фактори, що впливають на формування громадської думки: тип суспільства, ступінь розвитку демократичних свобод.
- •Об'єкт і суб'єкт громадської думки. Об'єктивні та суб'єктивні інтереси. Динаміка громадської думки.
- •Роль засобів масової комунікації у формуванні громадської думки. Преса і міжособистісне спілкування. Процес сприйняття інформації.
- •Аудиторія засобів масових комунікацій. Розвиток досліджень аудиторії. Аудиторія як об'єкт досліджень.
- •Сутність аудиторії. Її характеристики, основні форми і типи. Реальна і потенційна аудиторія. Різниця в поняттях "передплатник" і "читач".
- •Спеціалізована і масова аудиторія. Цільова аудиторія. Напрямки вивчення аудиторії. Специфіка аудиторії окремих засобів масових комунікацій.
- •Засоби масової комунікації: поняття, концепції діяльності, функції. Типологічні особливості засобів масових комунікацій.
- •Видові риси, переваги й особливості окремих каналів комунікації. Координація і взаємодія між різними засобами масових комунікацій.
- •Завдання засобів масових комунікацій. Особливості каналів комунікації різних рівнів.
- •Структура засобів масових комунікацій. Поділ каналів комунікації за часом виходу і особливості, що випливають з цього. Створення матеріалів для окремих груп аудиторії.
- •2. Модель Лотмана
- •3. Модель комунікації Умберто Еко.
- •4. Семіотичні моделі реклами
- •Психологічна модель комунікації Зігмунда Фрейда. Модель аналітичної психології Карла Юнга. Модель структурного психоаналізу Жака Лакана. Психологічна модель комунікації Зігмунда Фрейда
- •Модель аналітичної психології Карла Юнга
- •Модель структурного психоаналізу Жака Лакана
- •Модель нейролінгвістичного програмування. Моделі групової психотерапії.
- •Іміджеві моделі комунікації. Підходи р. Барта, а. Гулиги, к. Леві-Строса, б. Малиновського, г. Почепцова, в. Топорова, к. Юнга. До проблематики створення міфів.
- •Поняття політичної пропаганди. Методи пропаганди: анонімний авторитет; «буденне оповідання»; коментарі; констатація факту. Приклади.
- •Методи пропаганди: відволікання уваги; перспектива; повторення; підміна. Приклади.
- •Методи пропаганди: принцип контрасту; психологічний шок; сенсаційність або терміновість; зсув акцентів. Приклади.
- •Методи пропаганди: створення асоціацій; удар на випередження; отрутний сендвіч; солодкий сендвіч. Приклади.
- •Сутність і феномен глобалізації. Глобалізація і формування єдиного світового простору і часу. Інфосфера та глобальні комунікаційні моделі.
- •4.2. Глобалізація і формування єдиного світового простору і часу
- •4.3. Інфосфера та глобальні комунікаційні моделі
- •Регіональні та національні комунікаційні моделі інформаційного суспільства. Інтернет - моделі масової комунікації. Інтерактивність та гнучкість.
- •Рейтинги та індекси змк. Прес-індекс та його застосування у формуванні масової свідомості. Соціальні мережі як складова масової комунікації.
Роль засобів масової комунікації у формуванні громадської думки. Преса і міжособистісне спілкування. Процес сприйняття інформації.
Засоби масової інформації виражають і формують громадську думку, яку прийнято розглядати як колективне судження людей, в якому ставлення до подій і явищ виявляється у формі схвалення, осуду або вимоги. Будучи станом суспільної свідомості, громадська думка є ніби посередницею між свідомістю і практичною діяльністю людей.
Отже, виражаючи і формуючи громадську думку, засоби масової інформації, з одного боку, акумулюють досвід і волю мільйонів, а з другого — впливають не тільки на свідомість, а й на вчинки, групові дії людей. Тоталітарні режими не рахуються з громадською думкою. У демократичному суспільстві управління соціальними процесами передбачає вивчення і вплив саме на громадську думку. А у зв'язку з цим справді величезна роль засобів масової інформації. Вони стають важливим компонентом демократичних форм управління соціальними процесами.Засоби масової інформації здійснюють свою політичну, управлінську роль у політичній системі шляхом обговорення, підтримки, критики й осуду різних політичних програм, платформ, ідей і пропозицій окремих осіб, громадських формувань, політичних партій, фракцій.
Слід також пам'ятати, що пропаганда, навіть підтримка тих чи інших політиків, їхніх програм не означає їх некритичного сприйняття. Гіркий досвід минулого застерігає від колишніх захоплень програмами і діями окремих політичних лідерів. Преса повинна зважено і критично оцінювати їх.
Усі люди запам’ятовують інформацію по-різному. Так, ті, хто отримує інформацію через слуховий канал, називаються аудіалами. Візуал - це людина, яка сприймає більшість інформації з допомогою зору. Кінестетик -той, хто сприймає інформацію через інші відчуття (дотик, нюх тощо). Є також люди, у яких сприйняття інформації відбувається через логічне осмислення, з допомогою цифр, знаків, логічних доказів, вони називаються дискрети. Проте така категорія людей трапляється найрідше.
Традційно вважається, що процес масової комунікації відбувається за формулою комунікатор - реципіент ("К" - "Р") . З погляду інформатики (та й загальної психології) ефективність діяльності цієї структури залежить від потужності (майстерності) комунікатора, включаючи здатність каналу не спотворювати інформацію, і здатність реципієнта сприймати інформацію.
Потужність "К" у сучасних умовах можна вважати необмеженою, зате потужність "Р" такою не є . Обмежувач останьої - людська психіка.
Аудиторія засобів масових комунікацій. Розвиток досліджень аудиторії. Аудиторія як об'єкт досліджень.
Спочатку основним методом вивчення аудиторії було газетне опитування (публікація анкети на полосі) - найдоступнішим для редакції, з усіма його плюсами й мінусами .
До кінця 60-х років починає складатись практика проведення інтерв’ю по представницький виборці, що пропорційно відображає склад населення чи аудиторії.
Найширший арсенал методів вивчення аудиторії, на той час, був використаний у редакції газети "Едазі" (Естонія). Ці дослідження були продовженні соціологічною лабораторією Тартського Державного університету. Тут були використані методи газетного анкетування, інтерв’ю за місцем роботи й проживання, телефонні інтерв’ю, польові та лабораторні експерименти, щоденники читачів, формалізований аналіз редакційної пошти. Предметом вивчення стали: традиції й звички читання газети (місце, час, тривалість); загальні інтереси, установки, запити читачів, відношення до різних форм подачі матеріалів, до авторів; структура вільного часу читацької аудиторії; місце читача у мікро середовищі; соціально-політична активність читачів.
Складається традиція вивчення специфічних видів аудиторії (спочатку вона складала частину загального дослідження аудиторії, виявлених характеристик населення). Було розпочато вивчення міської й сільської аудиторії, молодіжної й дитячої, робочої аудиторії.
З плином часу методи й форми дослідження аудиторії все більш розширювались й удосконалювались. Почали використовувати такий метод як контент-аналіз.
Розвиток формалізованих методів аналізу масової інформації (контент-аналіз), організація комплексних досліджень ЗМІ дозволяють проводити пряме накладання характеристик аудиторії на характеристики текстів. Також є необхідною розробка методики формалізованого аналізу ситуації (часу, соціального середовища, проблем суспільного розвитку), в рамках якої вивчається аудиторія.
Склад аудиторії (і, відповідно, не аудиторії) формується під впливом багатьох факторів, які можна би було об’єднати під загальним поняттям доступність.
Доступність інформації включає в себе багато аспектів: фізіологічний (людина повинна добре бачити й чути, щоб сприймати інформацію), фізико-технічний (повинні бути відповідні географічні умови, рівень розвитку мережі теле- і радіомовлення, системи доставки періодичних видань), фінансовий (володіння даним засобом інформації повинно бути доступним за вартістю даному споживачу), семіотичний (споживач повинен володіти системою знаків - мовою даного засобу інформації). Семіотичні фактори особливо позначаються при формуванні "неаудиторії" газет.
У складі неаудиторії, зазвичай, опиняються люди, які погано бачать і чують, не володіють навичками швидкого читання, не мають достатньо засобів для придбання радіо- і телеприймачів (особливо, якщо вони проживають одиноко).