72.73.Право на доступ до твору образотворчого мистецтва і право слідування – розкр їх різницю

Стаття 26. Право доступу до твору образотворчого мистецтва .ЗУ

При передачі твору образотворчого мистецтва чи матеріального об'єкта, в якому втілено цей твір, у власність іншій особі автор має право вимагати доступу до цього твору з метою його використання для відтворення (виготовлення примірників, слайдів, карток, переробок тощо) за умови, що це не порушує законні права та інтереси власника твору образотворчого мистецтва. Власник не може відмовити автору в доступі до твору без достатніх підстав. При цьому від власника твору не можна вимагати доставки твору авторові.

Стаття 27. Право слідування

Автор твору образотворчого мистецтва, а у разі його смерті - спадкоємці впродовж встановленого статтею 28 цього Закону строку користуються щодо проданих автором оригіналів творів образотворчого мистецтва невідчужуваним правом на одержання п'яти відсотків від ціни кожного наступного продажу твору через аукціон, галерею, салон, крамницю тощо, що йде за першим його продажем, здійсненим автором твору (право слідування). Виплата винагороди у цьому випадку здійснюється зазначеними аукціонами, галереями, салонами, крамницями тощо.

Збір і виплата винагороди, одержаної в результаті використання права слідування, здійснюються особисто автором, через його повіреного або через організації колективного управління.

Способом захисту інтересів автора твору образотворчого мистецтва за його життя та після його смерті і стало запровадження більшістю країн з великими традиціями в галузі авторського права нового правового інституту – “права слідування”, що передбачає отримання автором або його спадкоємцями частини доходів від усіх подальших публічних перепродажів творів образотворчого мистецтва. З липня 1971 р. право слідування відоме міжнародному праву. З введенням у дію Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів право слідування отримало нормативне визначення у ст. 14 конвенції. Особливість визначення права слідування в Бернській конвенції – допустимість застосування права слідування державами-учасницями лише за умови взаємності (наявність відповідних положень про право слідування у національному законодавстві – необхідна умова дії конвенції).

Продаж матеріального об’єкта, в якому твір образотворчого мистецтва знаходить свій зовнішній вираз, є первісним та найбільш суттєвим джерелом прибутку його автора. У випадку подальших перепродаж твору живопису, скульптури чи графіки виникає підстава для здійснення права слідування, яке забезпечує митцю можливість отримувати певний відсоток від кожного наступного продажу твору через аукціон, галерею, салон, крамницю тощо.

Друга умова виникнення права слідування – публічність перепродажу. Відповідно до Закону купівля-продаж творів образотворчого мистецтва вважається публічною, якщо вона здійснюється через аукціон, галерею, салон, крамницю тощо.

Зміст права слідування полягає у виплаті автору певного відсотка від ціни кожного наступного продажу твору образотворчого мистецтва.

Водночас право слідування нерозривно пов’язане з особою творця: за життя автора воно належить лише йому, а після смерті – тільки спадкоємцям автора. Ніяким іншим правонаступникам право слідування належати не може. Отже, поєднуючи в собі як майнові, так і особисті моменти, право слідування являє собою особливе невідчужуване повноваження автора твору образотворчого мистецтва на отримання частини прибутку від кожного наступного продажу, що йде за першим продажем оригіналу твору. Правова природа права слідування є синтезом особистих та майнових елементів.

право доступу до твору образотворчого мистецтва (далі – право доступу).

Сутність цього права полягає в тому, що при передачі твору образотворчого мистецтва чи матеріального об’єкта, в якому втілено цей твір, у власність іншій особі автор має право вимагати доступу до твору з метою його використання для відтворення (виготовлення примірників, слайдів, карток, переробок тощо) за умови, що це не порушує законні права та інтереси власника твору образотворчого мистецтва. Власник не може відмовити автору в доступі до твору без достатніх підстав. При цьому від власника не можна вимагати доставки твору авторові (ст. 26 Закону).

Правова природа права доступу до твору образотворчого мистецтва є синтезом як майнових, так і особистих моментів. Майновий характер права доступу пов’язаний з забезпеченням можливості реалізації права автора відтворювати створений ним твір. Особисті елементи проявляються в неможливості переходу цього права до правонаступників, зокрема спадкоємців. Така характеристика права доступу ще раз підтверджує умовність розподілу суб’єктивних авторських прав на особисті та майнові.

Закон передбачає кілька умов реалізації даного права, зокрема: 1) при здійсненні права доступу не повинні порушуватись законні права та інтереси власника твору образотворчого мистецтва; 2) власник не може відмовити автору в доступі до твору без достатніх підстав; 3) від власника твору не можна вимагати доставки твору авторові; 4) мета доступу – виключно відтворення твору.