- •Філософія як форма суспільної свідомості та особливий тип знання. Предмет філософії.
- •Основні функції філософії.
- •Поняття світогляду, його структура, основні функції.
- •Історичні типи світогляду.
- •Специфіка співвідношення філософії з наукою, культурою, ідеологією.
- •Філософія Стародавньої Індії.
- •Філософія Стародавнього Китаю.
- •15 Гуманізм і натурфілософія епохи Відродження.
- •17Філософські погляди н. Макіавеллі.
- •20Характерні риси філософії французького Просвітництва.
- •21.Філософські ідеї ф. Вольтера, д. Дідро, ж. Ламетрі та п.-а. Гольбаха.
- •32. Філософські ідеї к. Ясперса.
- •36.Основні віхи розвитку філософської думки в Україні.
- •37.Філософія Києво-могилянскої академії
- •38.Філософська Система григорія сковороди
- •39.Вчення про ноосферу в.Вернадського
- •40.Соціально-філософські погляди м.Драгоманова, і. Франка, л.Українки
- •41.Сутність філософії позитивізму, неопозитивізму та постпозитивізму
- •43Філософський зміст категорії буття
- •46 Простір і час як форми буття
- •47Закон єдності і боротьби протилежностей.
- •48Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін.
- •49 Закон «Заперечення заперечення»
- •52 Єдність біологічного і соціального в людині.
- •53 Проблема сенсу життя, смерті та безсмертя людини.
- •54 Свобода як філософська проблема і життєва цінність.
- •55 Багатовимірність свободи.
- •56 Свідомість як предмет філософського дослідження. 2)Структура свідомості.
- •57 Форми суспільної свідомості.
- •58. Свідоме, несвідоме і штучний інтелект.
- •59 Особистість як продукт культурного розвитку.
- •60. Індивідуальне і суспільне буття людини. Індивід, індивідуальність, особа.
- •61 Проблема пізнання та практики.
- •62 Єдність чуттєвого і раціонального пізнання.
- •63 Емпіричний і теоретичний рівні наукового дослідження.
- •Поняття істини у філософії. Істина як процес. Практика як критерій істини.
- •65 Предмет соціальної філософії.
- •66 Поняття суспільства. Основні підходи до розуміння суспільства.
- •67 Рушійні сили історичного процесу.
- •68 Соціальна структура суспільства.
- •69 Основні ознаки інформаційного суспільства.
- •70 Культура як предмет філософського аналізу.
- •71 Гуманізація людського буття як глобальна проблема.
- •72 Філософське розуміння сучасної освіти.
- •73 Проблема цінностей у філософії.
- •74 Глобальні проблеми сучасності і майбутнє людства.
39.Вчення про ноосферу в.Вернадського
В. І. Вернадський вірив у те, що життя на Землі зникнути не може, а людство як могутня геологічна сила спроможеться перебудувати біосферу в інтересах людства як єдиного цілого.
В. І. Вернадський зазначав, що можливості людини з її розумом і технікою такі значні, що вона може втручатись в хід геолого-хімічних процесів Землі і навіть змінювати їх природний напрямок. Людство має усвідомити свою силу і роль у біосфері і тоді настане новий етап її розвитку.
Вернадський передбачав перехід біосфери в новий стан, так звану сферу розуму -”ноосферу” (noos - в перекладі з грецької : розум, дух ), в якій людина стане основною геологічною силою.
Ноосфера - це етап розвитку біосфери, на якому людина, свідомо використовуючи свої знання, буде підтримувати існування біосфери та сприяти її розвитку.
Вчення Вернадського про ноосферу включає 4 основні положення:
1. Ноосфера - історично останній стан геологічної оболонки біосфери, що перетворюється діяльністю людини.
2. Ноосфера - сфера розуму і праці.
3. Зміни біосфери обумовлені як свідомою, так підсвідомою діяльністю людини.
4. Розвиток ноосфери пов’язаний з розвитком соціально-економічних факторів.
Ноосфера відрізняється від біосфери величезною швидкістю в розвитку. За концепцією ноосфери, людство перетворилося на найпотужнішу геологічну силу на планеті. Вернадський підкреслював, що протягом останніх 500 років воно освоїло нові форми енергії - парову, електричну, атомну, й навчилося використовувати майже всі хімічні елементи. Людство освоїло всю біосферу й одержало набагато більшу, порівняно з іншими організмами, незалежність від навколишнього середовища. Наукова думка й діяльність людини змінили структуру біосфери, незаймана природа швидко зникає, з’являються нові екосистеми та ландшафти - міста, культурні землі, для яких характерні простіші угрупування організмів.
40.Соціально-філософські погляди м.Драгоманова, і. Франка, л.Українки
Величезної цінності вклад у розв. укр.філосоії др.пол. XIX-поч. XX ст. зробили М.Драгоманов (1841-1895), І.Франко (1856-1916), та Леся українка (1871-1913 рр.). Філ.-політологічна концепція Драгоманова полягає в тому, що укр. нація повинна розбватися на ієрархії суверенітетів: особа-народ-держава. Драгоманов заклав підвалини полі-тологічної науки і публіцистики в У., вивів укр.політ.дмку на євр.рівень. Його ідеї і сьогодні не втратили цін-ності, особливо у питаннях становлення державності. І.Я.Франко розробляє тему праці, трудової моралі у літ-рі, ставлячи в центр своєї філософії людину. Головний закон людяності у формуванні Франка: неробство – зло, праця – добро. Праця – єдине, що здатне творити і вдосконалювати людську душу, все-ляти в неї почуття гідності і правди. Але жити лише для праці неможливо, вважав Франко. У його творчості постійно виступають дві взаємозалежні сили: це пісня і праця, дух і матерія, книжка і хліб. Його філ.поглядам притамана діалектико-матеріалістична оцінка. Філ. Франка породжує досить важливу і актуальну ідею: людина носить вічність у своїй уяві, в ілюзіях і думках, а тому в сфері духу панує найдо-рожча різноманітність, яка робить людей несхожими, цікавими і дає людям основу для єдності, братерства і любові. Філ. Франка – це яскраве втілення філ. укр.духу початку ХХ ст. Леся Українка в своїх працях розвивала діалектичний погляд на сусп., природні процеси. Поезія Л.Ук-раїнки має велике світоглядне значен-ня, а також її роздуми над долею укр. нар. Письменниця закликала укр. гро-мадкість збудитись від інертності, вважала необхідним розвивати духовні сили народу, вивчати духовні скраби людства.
І. Франко -Його філософським поглядам притаманний матеріалізм, свідомий діалектичний підхід до природи і суспільства, впевненність у пізнанні навколишнього світу.
Українки-У творах Лесі Українки відчутний вплив еволюційної теорії для розуміння історї і природи, роль вчення Дарвіна. Поетеса розвивала діалектичний погляд на суспільство, природні процеси. Великке світоглядне значення має поезія Лесі Українки, її роздуми над долею українського народу.
М.Драгоманов-На його погляди мали вплив твори російських революційних демократів, соціалістів – утопістів. Свої погляди Драгоманов називав позитивізмом, у розумінні природи стояв на матеріалістичних позиціях. Критично розцінював хритиянство. Драгоманов вірив у безмежні можливості людини пізнавати світ, відкривати його закономірності.