1. Розкрийте сутність проблем сучасної сім’ї.

Як складова суспільства, сім’я зазнає впливу всіх тих змін, що в ньому відбуваються. Економічна та соціальна криза, спад виробництва, безробіття, соціальна незахищеність — усе це справляє негативний вплив на сім’ю, зумовлює її сучасну кризу в Україні.Криза інституту сім’ї проявляється у втраті орієнтації молоді на створення власної сім’ї, у низькій народжуваності, малодітній сімейній орієнтації, збільшенні кількості розлучень, зростанні кількості позашлюбних дітей та ін. Одним із основних чинників кризи сім’ї є її економічні труднощі, невиправдання сподівань молодого одружжя на досягнення певного матеріального забезпечення, відсутність життєвих перспектив. За умов ринкової економіки сім’я потребує не благодійних заходів, а радикальних змін її статусу в суспільстві. Звичайно, кожна родина має сама дбати про свій добробут, але держава повинна створити для цього належні економічні та правові умови.

2. Охарактеризуйте основні підходи щодо визначення різних типів сімей.

ТИПОЛОГІЯ СІМЕЙ:

Нормально функціонуюча, Дисфункційна,за складом, за структурою, за главенством в сім’ї, за сімейним укладом та побутом, за сімейним стажем,за якістю взаємин і атмосфери в сім’ї, за географічною ознакою, за типом споживацької поведінки, за особливими умовами життя.

3. Розкрийте основні функції сучасної сім’ї та охарактеризуйте типи сімей за виконанням основних функцій.

Останнім часом стали звертати на себе увагу сім'ї так званих "нових українців", які основну увагу зосереджують на власному бізнесі, а сімейне виховання у них зводиться до купівлі дітям дорогих іграшок, одягу, видачі значних сум грошей. Їм не вистачає часу для збільшення духовного, морального впливу на дитину.

• Сім’я групи ризику (в основному виконує всі функції, але окремі з них недостатньо);

• Проблемна сім’я (не спроможна самостійно виконувати свої функції, самостійно вирішувати проблеми, потребує допомоги фахівців);

• Кризова сім’я (не виконує свої базові функції, має низку проблем і не може вирішити їх самостійно без професійної допомоги спеціалістів).

4. Дайте характеристику дистантним сім’ям

дистантна сім'я, сім'я з дефектами виховання, серед яких типовими є конфліктні стосунки між батьками, відсутність часу для занять з дитиною, помилки у вихованні, тощо. Виховні можливості такої сім'ї досить обмежені перед усім морально-психологічним кліматом,відсутність одного з батьків, оскільки для нормального виховання потрібні і батько, і мати. Чим меншою є дитина за віком, тим важчою для неї є ситуація  розвитку в дистантній сім’ї. Соціально занедбані діти часто походять із сімей, батьки яких є трудовими емігрантами. Викликає тривогу  і той  факт,  що за чотири  останні  роки  багато дистантних повних сімей набули нового статусу – тобто перейшли у категорію неповної або (і) неблагополучної, що викликало появу нового комплексу сімейних і дитячих проблем. За даними дослідження Державного інституту проблем сім'ї та молоді з 32% дистантних сімей заробітчан, за два останні роки розпалися ,багато дистантних сімей не спроможні повною мірою реалізовувати виховну функцію, сутність якої полягає у передачі дітям у процесі їх входження в систему суспільних відносин соціального досвіду, знань, орієнтацій, норм поведінки, умінь і навичок, необхідних для моральної життєдіяльності, оскільки тільки грамотне сімейне виховання розвиває здібності, здорові інтереси та потреби дитини.Найчастіше мама, яка виїжджає за кордон, дітей залишає на батька, або престарілих родичів, які не можуть займатися вихованням своїх дітей чи онуків через низку причин. Залишившись наодинці з дітьми, у чоловіків з'являється роздратованість у спілкуванні з ними та близьким оточенням, нетерпимість до будь-яких проявів непослуху, депресивні стани, через які вони можуть запити, що також призводить до скандалу і жорсткого поводження з дітьми. Особливо важко сприймається батьком небажання дітей допомагати йому в домашній роботі, низька успішність дитини в школі, намагання відповісти грубістю і жорсткістю на прохання чи зауваження батька. В такій сім'ї відбувається відчуження дітей від батька, бо він морально деградує, так і від матері, бо втрачені є нею постійні контакти. У більшості з цих сімей відбувається формалізація відносин між батьком і дитиною, або психічне насилля над дитиною, що проявляється у постійному залякуванні, приниженні, порушенні довіри. За останні чотири роки багато дистантних повних сімей набули статусу неповної або (і) неблагополучної сім'ї, що викликало появу нового комплексу сімейних і дитячих проблем [4].