205. Відповідальність за порушення порядку проведення референдуму

У законі про референдум передбачені норми, які сприяють дотриманню законності при проведенні референдуму. Стаття 10 Закону встановлює можливість притягнення до відповідальності осіб, які перешкоджають шляхом насильства, обману, погроз або іншим шляхом вільному здійсненню громадянином права брати участь у референдумі, вести до голосування агітацію, а також членів комісії з референдуму, службових осіб, Які здійснили підробку документів, завідомо неправильний підрахунок голосів, порушили таємницю голосування або допустили інші порушення Закону. Ця стаття відсилає до адміністративного і кримінального законодавства, норми якого визначають конкретні заходи покарання за скоєні правопорушення.

Стаття 186-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що публічні заклики або агітація за бойкотування референдуму, перешкоджання членам ініціативної групи у збиранні підписів громадян з вимогою провести референдум, - Тягнуть за собою адміністративну відповідальність у вигляді накладення штрафу.

Стаття 129-1 Кримінального Кодексу України передбачає, перешкоджання шляхом насильства, обману, погроз, підкупу або іншим шляхом вільному здійсненню громадянином права брати участь у референдумі, Вести агітацію у день проведення референдуму - карається позбавленням волі на строк до п'яти років або виправними роботами на строк до двох років, або штрафом до десяти офіційно встановлених мінімальних розмірів заробітної плати.

Підробка документів референдуму, приписка, завідомо неправильний підрахунок голосів, порушення таємниці голосування, вчинені членом комісії з референдуму або іншою службовою особою, караються позбавленням волі на строк від одного до п'яти років, Або виправними роботами на строк до двох років або штрафом від семи до п'ятнадцяти офіційно встановлених мінімальних розмірів заробітної плати.

206. Статус Ради національної безпеки і оборони україни

Раду національної безпеки України створено Указом Президента України в липні 1992 року як консультативно-дорадчий орган у системі органів державної виконавчої влади при Президентові України. В такій якості вона проіснувала до 1994 року, коли знову ж таки Указом Президента України за нею було закріплено функції організаційно-координаційної діяльності. Першою спробою адекватно визначити статус Ради національної безпеки та місце, яке вона посідає в системі державних органів України, було підписання в 1995 році Конституційного договору між Верховною Радою і Президентом України, в якому на Президента покладалися функції гаранта національної безпеки України і голови Ради національної безпеки України. В Конституції України 1996 pоку це питання вирішено значно глибше. в ній, конституйовано новий державний орган -- Раду національної безпеки і оборони України, що успадкував функції колишніх Ради оборони і Ради національної безпеки. Конституція визначає основні завдання цього органу -- координацію і контроль діяльності органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони, в тексті Конституції визначено принципові засади формування РНБОУ і, зрештою, Конституція містить пряму вказівку щодо розробки спеціального закону, який визначав би функції і повноваження Ради. Отже, на нинішній момент Рада національної безпеки і оборони України -- це спеціалізований державний орган з конституційним статусом, який є органічною частиною системи президентської влади і покликаний забезпечити одну з найважливіших конституційних функцій Президента -- гарантувати державну незалежність і національну безпеку держави.