7. Способи під’єднання до мережі Інтернет (модем, виділена лінія, супутник, тощо.) Найпоширенішими способами на сьогоднішній день є:

• Модемне з'єднання (Комутований доступ) – Dial-Up, ADSL.

• З'єднання по виділеній лінії (оптоволоконний кабель чи «скручена пара»).

• GPRS – доступ через мобільний телефон.

• Радіодоступ.

• Супутниковий Інтернет.

Вони різняться між собою за принципом роботи, швидкістю передачі даних, надійністю, складністю налаштування обладнання і, звичайно ж, ціною.

Основною характеристикою будь-якого під’єднання до Інтернету є швидкість передачі даних. Вона вимірюється в кількості інформації, що передається користувачеві за одиницю часу (за одну секунду) і, зазвичай, вимірюється в кілобайтах/сек (Kb/s) або кілобітах/сек (kbps). Для високошвидкісних каналів швидкість вимірюється вже в Мегабітах або Мегабайтах в секунду.

Загалом доступ до Інтернету постійно дешевшає. В великих містах завдяки наявності будинкових мереж, конкуренції багатьох провайдерів, великої кількості користувачів – послуги доступу в Інтернет є значно дешевшими, ніж в регіонах.

Модемне з'єднання (dial-up)

Найстаріший спосіб під’єднання, але на даний час практично не використовується. Модемне (dial-up) під’єднання використовується лише в містах, де немає широкого вибору провайдерів.

В такий спосіб під’єднання користувачу щораз для виходу в Інтернет потрібно за допомогою модему робити додзвон по телефонній лінії до модемного пулу провайдера і авторизовуватися. Провайдер звіряє облікове ім'я (login) і пароль користувача, і за їх наявності привласнює абоненту вільну IP-адресу, щоб мати доступ до Інтернету. За таким з’єднанням телефонна лінія на весь час знаходження в Інтернеті буде заблокованою.

Плюсами такого з'єднання є простота налаштування, встановлення лише аналогового модему, низька ціна устаткування, багато тарифних планів, що пропонують провайдери. Недоліків у модемного з'єднання є значно більше: зайнятість телефонної лінії абонента, низька швидкість передачі даних (зазвичай 34 Кб/сек), низька якість з'єднання і передачі даних, висока вартість послуг Інтернету.

DSL-технологія

DSL-технологія (Digital Subscriber Line - цифрова абонентська лінія) дозволяє використовувати більш широку смугу пропускання для передачі даних без шкоди для використання телефонного чи нии по прямому призначенню. Існує ціле сімейство технологій під загальною назвою xDSLS де приставка х вказує на котрі конкретний специфікацію сімейства DSL. Ця технологія дуже перспективна, вона дозволяє одночасно працювати в Інтернеті розмовляти по телефону. Швидкість підключення по ній набагато вище, ніж за допомогою звичайного модему. DSL не потребує прокладання нових проводів, так як використовує вже наявну телефонну лінію.

Одним з основних переваг технології xDSL є високошвидкісний доступ в Інтернет. При роботі в Інтернет основний потік інформації йде з мережі до користувача, а в мережу передається набагато менший обсяг даних. Дійсно, при перегляді Web-сторінок у відповідь на невеликий запит користувач отримує з Мережі не тільки текст, а й зображення.

АDSL

Широко вживана і популярна технологія ADSL (Asymmetric Digital Subscriber Line), що надає високошвидкісний широкосмуговий доступ до Інтернет по звичайних аналогових телефонних лініях. Швидкість передачі даних є високою. Завдяки частотному розділенню діапазонів сигналів в телефонній лінії, дана технологія не блокує телефонну лінію і абоненту не потрібно додзвонюватися до провайдера.

ADSL (Asymmetrical DSL), передавати дані користувачеві зі швидкістю, на порядок перевищує швидкість передачі даних від користувача. При цьому сигнал від користувача до Мережі передається на більш низьких частотах, ніж сигнал з Мережі до користувача. Теоретично при цьому можна мати канал з пропускною здатністю 1 Мбіт / с в прямому напрямі (в Мережу) і 8 Мбіт / с - у зворотному. При цьому одна і та ж лінія може використовуватися для передачі голосу і цифрових даних. У порівнянні з комутованим доступом ADSL-лінія працює, як мінімум, на два порядки швидше.

GPRS з'єднання

У зв'язку з швидким розвитком мобільного зв'язку в Україні майже в кожної людини є мобільний телефон. Практично всі провайдери на сьогоднішній день пропонують послугу використання мобільного телефону в якості модему. Для доступу до Інтернету використовуються вільні канали оператора мобільного зв'язку.

Для користувача таке під’єднання добре тим, що за підтримки телефоном технології GPRS з додаткового устаткування потрібно лише пристрій для зв'язку мобільного телефону з комп'ютером (USB-кабель, інфрачервоний порт або Bluetooth). Швидкість передачі даних залежить від оператора мобільного зв'язку і вживаного устаткування.

З'єднання по виділеній лінії

Провайдер проводить до комп'ютера абонента виділену лінію (кабель «скручена пара» або оптоволоконний кабель) і видає діапазон IP-адрес для виходу абонента до Інтернету. Користувач отримує вільну телефонну лінію, постійний зв'язок з Інтернетом, хорошу якість з'єднання і передачі даних, високу швидкість (до 100 Мбіт/с).

Вартість встановлення і налаштування такого з'єднання залежить від відстані комп'ютера до точки під’єднання у провайдера, і є дещо більшою у порівнянні з іншими способами з'єднання. Якщо комп'ютер буде перенесено в інше місце до нього знову доведеться прокладати кабель.

Виділена телефонна лінія - це орендована телефонна лінія зв'язку, що з'єднує без комутації двох абонентів. Найбільш поширеною технологією виділеної лінії є тех ¬ нологій ISDN (Integrated Services Digital Network).

ISDN - це стандарт цифрової передачі. Основним компонентом будь ISDN-лінії є односпрямований канал або В-канал з пропускною здатністю 64 Кбіт / с. По цьому каналу можуть передаватися цифрові дані і, відповідно, оцифровані відео-та аудіодані. Для розширення смуги пропускання канали групуються по два. До складу групи включається також D-канал (16 Кбіт / с), керуючий передачею даних.

Передача інформації може здійснюватися за звичайним мідному дроту. Користувачі, які встановлюють ISDN-адаптер замість модему, можуть отримати доступ в Інтернет зі швидкістю до 128 Кбіт / с. ISDN вимагає установки адаптерів на обох кінцях лінії передачі. ISDN-канал зазвичай надається телефонними станціями. По лінії ISDN можна вести телефонні розмови і одночасно передавати дані в Інтернет.

Радіодоступ

Безпровідний спосіб під’єднання до Інтернет. В провайдера і абонента встановлюється все необхідне устаткування (спеціальний радіомодем, антена), за допомогою якого і здійснюється обмін інформацією між користувачем і Інтернетом.

За допомогою даної технології можна також об'єднати в мережу кілька філій компанії без кабельного з'єднання. Для цього в кожному підрозділі встановлюється абонентський комплект: спрямована антена і радіомодем. Провайдер забезпечує зв'язок між всіма точками доступу фірми і правильну маршрутизацію даних.

Устаткування бездротових мереж працює в діапазоні частот 2,4 ГГц. Сигнали такої частоти поширюються уздовж прямої лінії, що з'єднує антени, тому радіоканал може бути організований за умови прямої видимості між абонентської антеною і антеною провайдера. На практиці спрямовані антени забезпечують дальність зв'язку до 30 км.

До плюсів відносяться висока швидкість з'єднання і мобільність абонента. До мінусів радіодоступу можна віднести дороге устаткування і високу абонентську плату. Якість з'єднання і передачі даних залежить від погоди та видимості базової передатної станції.

Супутникове з'єднання

Супутникове з'єднання буває однобічним (асинхронним) і двохбічним. Найчастіше супутниковим Інтернетом називають асинхронний (або суміщений) спосіб доступу – дані до користувача поступають через супутникову антену, а запити від користувача передаються за іншим з'єднанням – GPRS або наземними каналами (ADSL, dial-up).

Швидкість передачі даних залежить від провайдера і тарифного плану, що вибрано користувачем. Провайдери супутникового Інтернету пропонують широкий вибір тарифних планів, безлімітний доступ, безкоштовний прийом супутникового телебачення.

Мінусом є наявність каналу для вихідного трафіку – телефонної лінії або телефону з підтримкою GPRS.

DPL (Digital Power Line)

В останні роки активно розробляються технології, спрямовані на використання побутової електричної мережі для доступу в Інтернет. Одне з найважливіших переваг побутової електричної мережі полягає в її поширеності. Тому ідея передачі інформації за такою мережі дуже перспективна. Оскільки побутова електрична мережа спочатку не була призначена для передачі інформації, то це створює ряд технічних труднощів. Електропроводка характеризується високим рівнем шумів, швидким загасанням високочастотного сигналу, а також зміною комунікаційних параметрів в залежності від поточного навантаження.

Незважаючи на технічні труднощі, сьогодні вже є технології, що дозволяють використовувати силову кабельну інфраструктуру. Зокрема, компанії Nor.web і United Utilities розробили технологію DPL (Digital Power Line), що дозволяє передавати голос і пакети даних через прості електричні мережі 120/220 В зі швидкістю до 1 Мбіт / с.

Очікується, що DPL-технологія зможе дати новий імпульс розвитку засобів передачі даних по лініях електроживлення і зробить можливим прямий доступ в Інтернет практично з будь-якої точки земної кулі за мінімальною вартістю. Поки ця технологія не одержала широкого поширення, однак у найближчому майбутньому можна очікувати істотних змін на ринку провайдерських послуг та зниження розцінок на доступ до Мережі, включаючи ціни на комутовані та виділені лінії.

Якщо ця технологія набуде поширення, вона зможе змінити розстановку сил на ринку надання Internet-доступу. Технологія буде сприяти і появі нових принципів проектування силових електричних мереж з урахуванням як енергетичних, так і комунікаційних вимог.