69. Штучна радіоактивність ґрунтів.

Вона є наслідком забруднення грунтів радіонуклідами в результаті термоядерних вибухів, аварій на атомних електростанціях, внесення в грунт фосфорних добрив, часто містять ізотопи урану, забруднення грунту відходами атомної промисловості, зольними викидами теплових електростанцій, що працюють на вугіллі і горючих сланцях, що містять уран, радій, торій, полоній. Всім відомі трагічні наслідки скинутих США атомних бомб в кінці другої світової війни на міста Японії Хіросіма і Нагасакі, наслідки аварії на Чорнобильській АЕС в Білорусії. Радіоелементи розносяться вітром, дощовими і талими водними потоками, розширюючи зони радіоактивних забруднень грунтового покриву та природних вод, піддаючи радіоактивного опромінення живі організми.

Особливістю радіоактивних забруднювачів є те, що вони зазвичай не змінюють рівень родючості грунтів, але накопичуються у врожаї. Тому на продукти харчування для людини і. корми для тварин встановлені гранично допустимі концентрації (ГДК) радіонуклідів.

У ґрунтах більш важких і гумусованих антропогенні радіонукліди активніше і надовго закріплюються у верхньому гумусового горизонту. У ґрунтах ж легких вони можуть мігрувати протягом 10-15 років на глибину 40-50 см. В екологічному відношенні особливо небезпечні довгоживучі антропогенні радіонукліди: 90Sr, 106Ru, 129J, 137Cs, 144Ce, 226Ra, 232Th, 238U, 239Pu. У стронцію-90 період напіврозпаду 28 років, у цезію-137 - 33 роки, а у деяких інших довгоживучих радіонуклідів він становить сотні років. Цезій і стронцій найбільш активно залучаються в біологічний круговорот речовин завдяки тому, що цезій є аналогом калію, а стронцій - кальцію. Основна кількість стронцію і цезію, що надійшло в рослини, накопичується в їх надземної маси, а інших радіонуклідів - в корінні. У врожаї сільськогосподарських культур вміст стронцію можна зменшити в 4-5 разів, застосовуючи органічні і мінеральні добрива, а на кислих ґрунтах - вапно. Стронцій-90 затримується в організмі людини і тварин набагато довше, ніж цезій-137

70. Методи визначення радіоактивності ґрунтів.

71. Просторово–географічний аналіз радіоактивного забруднення ґрунтів України.

Концентрація природних радіонуклідів у ґрунті змінюється у широких межах і залежить від інтенсивності ґрунтоутворювальних процесів. У ґрунтовому покриві найбільше міститься радіоактивного калію (до 2,5%

його маси), тоді як урану, торію чи радію у сотні й мільйони разів менше. Вміст радіоактивних речовин змінюється залежно від типу ґрунту. Наприклад, у дерново-підзолистих ґрунтах щільність 40К лише 4 пКі/г, а у чорноземах перевищує 11 пКі/г. Різниця у концентрації радіонуклідів також залежить від повноти їхнього поглинання (сорбції) ґрунтовим комплексом і стійкості закріплення у поглиненому стані. На інтенсивність сорбційних процесів у ґрунтах впливає їхній гранулометричний склад. Накопичення 137Cs i 90Sr зумовлене не лише розміром фракцій

частинок, їхнім хімічним складом, але й різним мінеральним складом. Найвищі рівні техногенного забруднення 137Cs i 90Sr спостерігаються на дерново-підзолистих ґрунтах, дещо менші – на сірих лісових ґрунтах і найнижчі – на чорноземах.

Техногенні радіонукліди надходять у ґрунтовий покрив переважно з атмосфери. Вже через декілька років після випадання радіоактивних речовин на земну поверхню більша їхня частина потрапляє у тканини рослин, а звідти – у корм тварин та їжу людини. Інтенсивне поглинання ґрунтами радіонуклідів перешкоджає їхньому вертикальному пересуванню по ґрунтовому профілю та проникненню у ґрунтові води і підстилаючі гірські відклади. Так радіоактивні елементи на природних луках, сіножатях і пасовищах затримуються у верхньому шарі завтовшки 0–5 см, а на ріллі переважно в орному шар.