19. Абсолютна і відносна вологість ґрунту і способи її вираження.

20. Продуктивна і непродуктивна волога ґрунту. Вологість в’янення.

Вологість в'янення (коефіцієнт в'янення) — вологість ґрунту, за якої проявляються ознаки в'янення рослин. Ця величина зале­жить від властивостей ґрунту (механічний склад, засолення, наяв­ність торфу тощо) і біологічних особливостей рослин. Вологість в'янення глинистих ґрунтів становить 20—30%, піщаних—1— З %, торфових — 60—80 %. Вологолюбні рослини починають в'яну­ти при вищій, посухостійкі — при нижчій вологості ґрунту

Вологість стійкого в'янення рослин - запас вологи, за якого спостерігається постійне в'янення рослин, яке не зникає і у вологій атмосфері. Відповідно, в ґрунті залишається тільки недоступна для рослин вода. Цю кількість води в ґрунті також називають коефіцієнтом в'янення.

21. Енергетичний стан води в ґрунті.

Оскільки вода в грунті знаходиться під одночасним складним впливом кількох силових полів - адсорбційних, капілярних, осмотичних, гравітаційних, - для характеристики їх сумарного дії та оцінки енергетичного стану води в грунті введено поняття термодинамічної, або повного, потенціалу грунтової води. Повний потенціал грунтової води (   ) (Па =   ) - Це величина виражає здатність води в грунті виробляти більшу чи меншу роботу в порівнянні з чистим вільною водою.   ∫ ^z ₀ dz + V ^- H ₂ O [∫   dP + ∫   dP], де   - Адсорбційний потенціал;   - Капілярний потенціал;   - Осмотичний потенціал;   - Гравітаційний потенціал;   - Потенціал тензометричного тиску; z - вертикальна відстань; g - сила гравітації на одиницю маси води; V ^- H ₂ O - парціальний питомий об'єм води в грунтовому розчині, Р - тиск води;   - Осмотичний тиск. 

22. Рух води в ґрунті. Механізм руху ґрунтової вологи.

Якщо увесь поровий простір заповнений водою, то процес руху вологи в такій двофазній

 (тільки тверда і рідка фази) системі називають фільтрацією. При описі цього  процесу вважають, що по всіх порах вода рухається з однаковою швидкістю зростання, формуючи фільтраційний фронт в насиченому водою ґрунті.  Такі умови в грунті бувають не часто і в основному характерні для руху грунтових вод, верховодки, для умов весняного сніготанення. Саме фільтрація води в грунті є основою для розуміння процесів руху води в грунті. Законом, що описує  рух в насиченому водою  грунті, є закон Дарсі.

23. Водопроникність ґрунтів.

Водопроникність ґрунтів — здатність ґрунтів пропускати через себе воду, яка надходить з поверхні. Залежить від механічного, структурного і хімічного складу ґрунтів, його щільності, пористості, вологості і тривалості зволоження. Глинисті ґрунти мають низьку водопроникність, піщані і структурні — високу. Набухання колоїдів ґрунту різко знижує водопроникність ґрунту. Низька водопроникність— негативне явище в землеробстві. Водопроникністю називають здатність ґрунту пропускати за одиницю часу певну кількість води з верхніх у нижні горизонти. Процес водопроникності ділять на вбирання та фільтрацію. Вбирання проявляється за неповного насичення ґрунту вологою, тобто тоді, коли пори неповністю заповнені водою, а також включаються сорбційні та капілярні сили. Фільтрація виникає за максимального насичення ґрунту вологою. Вимірюють водопроникність висотою стовпа води, яка просочилась у ґрунт за певний час, і називається ця величина коефіцієнтом фільтрації. Водопроникність ґрунту залежить від механічного складу і структури ґрунту. Піщані та структурні ґрунти швидше пропускають воду, ніж глинисті і безструктурні. На водопроникність впливає також кількість органічної речовини та колоїдів, які затримують велику кількість вологи.