29. Неокейнсианство (р.Харрорд, е.Домар, э.Хенсен)

НЕОКЕЙНСІАНСЬКІ ТЕОРІЇ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

Починаючи вивчення цього питання, слід звернути увагу на те, що в післявоєнні роки на перший план соціально-економіч­ного розвитку західних країн висувається не проблема «повної зайнятості», а проблема економічного зростання. Об'єктивною передумовою для появи такої проблеми стали процеси, що відбу­валися в розвитку економіки в цей період. Розгортання НТР, не­рівномірний розвиток країн з ринковою економікою, високі тем­пи економічного зростання в соціалістичних країнах поставили цю проблему на порядок денний. Дехто з прихильників засадничих ідей Дж. М. Кейнса та його послідовників щодо необхідності й можливості державного регулювання економіки (за браком на стихійному ринку рівноваги між попитом і пропозицією) сприй­няв ці ідеї як вихідну позицію для розроблення нових теорій, суть яких полягала у з'ясуванні й обґрунтуванні механізму постійних темпів економічного зростання. Так постали неокейнсіанські те­орії економічного зростання, автори яких робили спроби створи­ти теорію відтворення, придатну для різних кон'юнктурних умов, визначити загальні фактори економічного зростання.

Оскільки головними авторами таких теорій були англієць Р. Харрод (1900—1978) і американець О. Домар (н. 1914), необ­хідно особливу увагу приділити саме їхнім теоріям (моделям). Вивчення теорій Харрода і Домара дасть можливість з'ясувати їх основний зміст, специфіку і спільність. При цьому стане зрозумі­лим, що особливості цих моделей зумовлено лише певною від­мінністю у вихідних позиціях побудови моделі. Так, в основу мо­делі Харрода покладено ідею рівності інвестицій та заощаджень, а модель Домара виходить із рівності грошового доходу (попиту) і виробничих потужностей (пропозиції).

Водночас варто звернути увагу на те, що обидві теорії базуються на врахуванні системи «мультиплікатор-акселератор» і моделюван­ні економічної динаміки з використанням характеристик взає­мозв'язку нагромадження й споживання, їх об'єднує також визнан­ня незмінності (сталості) у тривалому періоді таких параметрів, як частка заощаджень у доходах і середня ефективність капіталовкла­день. Спільним є й висновок щодо доцільності підтримування постійного темпу економічного зростання як вирішальної умови дина­мічної рівноваги економіки, за якої можна досягти повного викори­стання виробничих потужностей і трудових ресурсів. І нарешті, близькість теорій полягає в тому, що досягнення динамічної рівно­ваги й сталого зростання визнається можливим лише в разі активно­го державного регулювання економіки. Унаслідок такої подібності ці моделі стали об'єднувати в модель Харрода—Домара.

Далі слід зрозуміти, що модель Харрода—Домара є однофакторною, тобто спрощеною. Вихідним її положенням було визнання того, що динамічна рівновага потребує певної відповідності вироб­ництва та попиту. Складнішими системами моделювання є багатофакторні моделі економічного зростання Е. Хансена, Д. Хікса та ін. Ці моделі є неокейнсіанськими, модифікованими за рахунок запровадження в базові (однофакторні) моделі механізму цикліч­них коливань, змін галузевої структури виробництва, впливу на­уково-технічного .прогресу тощо. Використовуючи рекомендова­ну літературу, доцільно докладніше ознайомитися з ними.