- •Методика
- •6. Зв’язок навчання фізики з викладанням ін. Предметів. Інтегровані курси.
- •2. Фізика, як навчальний предмет.
- •10. Засвоєння знань і особливості навчального пізнання. Формування фізичних понять. Плани узагальнюючого характеру для вивчення фізичних явищ і величин.
- •11. Особливості формування експериментальних вмінь і навичок учнів.
- •12. Розвиток мислення учнів на уроках фізики. Активізація пізнавальної діяльності учнів.
- •13. Методи навчання фізики, їх класифікація.
- •14. Поблемне навчання фізики. Логіка проблемного уроку.
- •15. Форми організації навчальних занять з фізики.
- •16. Типи і структура уроків з фізики. Системи уроків фізики. Вимоги до сучасного уроку фізики.
- •17. Навчальний фізичний експеримент, його структура і завдання. Демонстраційний експеримент і дидактичні вимоги до ньго.
- •18. Фронтальний фізичний експеримент. Лабораторні роботи, фізичний практикум. Домашні експериментальні роботи.
- •19. Типи фізичних задач і методи їх розв’язання. Загальні методи розв’язування фізичних задач. Алгоритмічні прийоми розв’язування фізичних задач.
- •21. Усний і письмовий контроль. Тести. Екзамен з фізики.
- •22. Перевірка експериментальних умінь.
- •23. Робота вчителя фізики як дослідника. Вивчення рівня знань, умінь і навичок учнів з фізики.
- •24. Узагальнення і систематизація знань з фізики. Фізична картина світу.
- •25. Формування наукового світогляду учнів.
- •26. Позакласна робота з фізики та форми її проведення. Гурткова робота. Фізичні вечори, олімпіади. Екскурсії з фізики.
- •27. Система дидактичних засобів з фізики. Комплексне використання дидактичних засобів на уроках фізики.
- •28. Обладнання кабінету фізики. Використання технічних засобів навчання на уроках фізики.
- •29. Диференціація навчання фізики: педагогічна доцільність можливі форми. Профільне і поглиблене вивчення фізики.
- •30. Факультативні заняття, їх значення, короткий аналіз змісту факультативних курсів з фізики.
- •20. Контроль знань і вмінь учнів з фізики. Методи і форми контролю.
- •31. Шкільна лекція з фізики.
- •32. Зміст і методика вивчення теми ‘Тиск рідин та газів’.
- •33. Методика вивчення закону Кулона.
- •34. Інтенсифікація навчальної діяльності учнів на уроці фізики в умовах кабінетної системи. Урок фізики в світлі ідей розвиваючого і виховуючого навчання.
- •35. Науково-методичний аналіз структури і змісту теми ‘ Геометрична оптика’.
- •36. Особливості роботи в школах і класах з поглибленим вивченням фізики.
- •37. Основні методичні вимоги до малюнків і креслень на уроках фізики. Техніка і технологія малюнка в викладанні фізики.
- •38. Зміст і методика вивчення теми ‘Взаємне перетворення рідин та газів’.
- •39. Науково-методичний аналіз і методика формування понять ‘електричний заряд’, ‘електричне поле’, ‘напруженість поля’, ‘потенціал’, ‘різниця потенціалів’, ‘електрична ємність’.
- •41. Педагогічна діяльність і можливості вивчення фундаментальних експерементів з фіізики.
- •42. Домашні лабораторні дорсліди і роботи з фізики і методика їх виконання учнями. Обробка результатів експерименту при виконанні лабораторних робіт і робіт фізпрактикуму.
- •43.Значення розв’язування задач з фізики, їх місце в навчально-виховному процесі. Класифікація задач з фізики. Розв’язок задач з фізики як метод навчання.
- •44. Дидактичні і методичні основи здійснення міжпредметних зв’язків. Роль міжпредметних зв’язків в формуванні учнів понять, навичок і умінь.
- •45. Науково-методичний аналіз і методика формування кінематичних понять ‘переміщення’, ‘пройдений шлях’, ‘швидкість’, ‘прискорення’.
- •46. Види організаційних форм навчальних занять з фізики, їх коротка характеристика. Види уроків з фізики, їх структура. Шляхи удосконалення уроку з фізики в сучасній середній школі.
- •47. Стан взаємозв’язків в навчанні фізики і математики. Зв’язок фізики з трудовим навчанням.
- •48. Науково-методичний аналіз змісту теми ‘ Закони руху Нютона’.
- •49. Зміст і методика вивчення теми ‘Тиск рідин та газів’ в 7 класі.
- •50. Методика розв’язання фізичних задач.
2. Фізика, як навчальний предмет.
Фізика є основним навчальним предметом, при вивчені якого здійснюється політехнічна підготовка і трудове виховання учні. При її вивчені учні ознайомлюються з основами сучасного виробництва, закономірностями покладеними в основу виробничих і трудових процесів, набувають певних практичних умінь.
Цілі та завдання навчання фізики. Зміст і структура курсу фізики середньої школи.
Одним з основних завдань навчання фізики є розвиток мислення учнів – вміння спостерігати явища, аналізувати їх, знаходити між ними певні зв’язки і залежності, робити узагальнення, встановлювати причини різних явищ, передбачати фізичні процеси на основі загальної теорії, застосовувати свої знання на практиці. Основним документом який визначає зміст курсу фізики є програма. Вона підкреслює коло знань, яким повинен володіти учень. В залежності від рівня розвитку фізики зміст фізичного навчання з часом змінюється. В історії навчання фізики в середній школі мають місце 3 варіанти побудови курсу в залежності від розподілу навчального матеріалу по раках навчання: лінійний, концентричний та ступінчатий.
Лінійна структура курсу фізики передбачає таку послідовність навчального матеріалу при якому розділи, теми і питання програми вивчається один раз за період навчання.
При концентричному розподілі навчального матеріалу майже кожен розділ фізики вивчається два рази тобто весь навчальний матеріал розділяється на два концентрати: перший являє собою систему навчальних елементарних відомостей по всіх розділах курсу, а другий – систему знань по всьому курсу включаючи повністю матеріал першого.
Ступінчатий розподіл навчального матеріалу об’єднує ознаки як першого, так і другого способів побудови курсу: від радіальної системи він бере систематичність викладення матеріалу, а від концентричного – врахування вікових особливостей учнів.
10. Засвоєння знань і особливості навчального пізнання. Формування фізичних понять. Плани узагальнюючого характеру для вивчення фізичних явищ і величин.
Ланцюжок процесу пізнання: 1. Цілеспрямовані спостереження; 2. Осмислення проблеми; 3. Інтуєтивні здогадки висунення гіпотез; 4. розв’язання проблеми; 5. Експерементальна перевірка отриманих результатів. Навчання повинно йти попереду розвитку.
Існує 3 психологічні особливості процесу навчання фізики: Перша психологічна особливість визначається змістом курсу фізики. (Розумовський «Фізика = експеримент + філософія»). Друга визначається тим, що при вивчення фізики ширше ніж при вивченні будь-яких ін. дисциплін використовуються моделі і знакові позначення і що від учнів у цих умовах вимагається уміння здійснювати перехід від знакових зображень до реальних об’єктів, і зворотній перехід – від реальних об’єктів до ідеальних моделей і знакових зображень. Третя психологічна особливість визначається високою мірою емоційності навчального процесу пов’язаного з вивченням фізичних ефектів.
Існує технологія забезпечення пізнавального інтересу такими шляхами: 1. Подолання прогалин у знаннях учнів. 2. Підсильність задач. 3. Гігієна стресових ситуацій. 4. Належна емоційність навчального акту. 5. Розвиток інтуїції. 6. Дослідництво, творчість.
Процес формування фізичних понять полягає у послідовному розкритті якісних кількісних властивостей предметів, явищ предметів доведеному до їх словесного визначення і свідомого практичного використання. Виділяють два етапи формування фізичних понять: 1) Характеризується рухом процесу пізнання, від чуттєвого конкретного пізнання до абстракції. 2) Другий навпаки від абстракції до конкретизації.
Основні шляхи формування фізичних понять: а) накопичення спостережень і створень понятійної бази для введення нового поняття; б) вибір і науковий аналіз конкретної ситуації, що забезпечує виникнення в свідомості учня нового поняття. Використання моделей; в) аналіз досліджуваного об’єкта чи явища і виявлення його зв’язку з ін. об’єктами чи явищами реального світу; г) формулювання суті поняття; д) конкретизація і розвиток нового поняття.
(До 3-ї частини запит.)Методика вивчення фізичного явища: 1) продемонструвати явище, з’ясувати умови його виникнення і існування на якісному рівні; 2) описати явище якісно, підкреслити його об’єктивний характер; 3) вибрати систему відліку в якій буде здійснюватись аналіз явища; 4) ввести кількісні характеристики сторін явища; 5) провести аналіз законів використовуючи експериментальні і теоретичні засоби; 6) встановити взаємний зв'язок законів які відображають досліджуване явище; 7) спробувати уявити явище в різних системах відліку; 8) сформулювати суть явища використовуючи різні засоби зображення; 9) перевірити відповідність теорії в дослідних даних; 10) проілюструвати наукове значення теорій явищ.
Методика вивчення фізичних законів: 1) продемонструвати реальність зв’язку сторін явища виходячи з спостережень, експериментальних досліджень; 2) уявити і виділити кількісні і якісні характеристики явища, що вивчається; 3) встановити зв'язок між фізичними величинами, відшукати математичну формулу зв’язку, записавши її в умовних позначеннях в аналітичній формі; 4) подати словесне формування закону і зробити його аналіз; 5) спробувати пояснити закон; 6) уявити цей закон в різних системах відліку; 7) спробувати встановити область його застосувань; 8) розглянути наукове і практичне значення закону.
Методика вивчення фізичних теорій: 1) вказати основні дослідні факти у вигляді явищ і їх закономірностей і показати необхідність узагальнення знань у загальних класичних явищах; 2) віднайти якісну модель розглядуваного класу явищ; 3) ввести кількісні характеристики об’єктів і явищ і дати за їх допомогою опис основних положень попереднього пункту; 4) отримати дослідні закономірності із загальних теоретичних положень і пояснити їх; 5) проаналізувати відповідність теоретичних і дослідних даних з метою визначення границь примінимості теорії; 6) показати на прикладах можливість застосування теорії для опису явищ, які входять у сферу дії теорії; 7) встановити зв'язок з ін. теоріями; 8) назвати основні наслідки з даної теорії, вказати які закони витікають з неї і можуть бути сформульовані на основі дедуктивного методу.