- •Цивільний процес- залік.
- •Наука цивільного процесуального права. Її предмет і система.
- •Поняття цивільного процесуального права. Предмет, метод і система цивільного процесуального права.
- •Поняття і система принципів цивільного процесуального права.
- •Поняття і сутність цивільного процесу. Види проваджень в цивільному процесі. Система цивільного процесу.
- •Стадії цивільного процесу /поняття і сутність стадії/.
- •Конституційні принципи цивільного процесуального права.
- •Конституція України про право громадян на судовий захист. Форми захисту прав і законних інтересів громадян і організацій. Форми захисту прав і законних інтересів громадян і організацій
- •Міжгалузеві принципи цивільного процесуального права.
- •Галузеві принципи цивільного процесуального права.
- •Джерела цивільного процесуального права.
- •Цивільний процесуальний кодекс України як джерело цивільного процесуального права.
- •Співвідношення цивільного процесуального права з цивільним, сімейним, трудовим, державним, адміністративним, кримінальним процесуальним правом.
- •Сутність, основні риси і значення цивільної процесуальної форми.
- •Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин і їх класифікація.
- •Елементи цивільних процесуальних правовідносин /суб'єкти, об'єкти, зміст/.
- •Дія норм цивільного процесуального права у часі, просторі, за колом осіб.
- •Поняття і підстави виникнення цивільних процесуальних правовідносин.
- •Цивільна процесуальна правоздатність і цивільна процесуальна дієздатність.
- •Роль суду в цивільному процесі. Склад суду. Правове положення суду.
- •Поняття сторін в цивільному процесі і їх процесуальні права. Поняття позивача і відповідача.
- •Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, їх процесуальні права і обов'язки.
- •Поняття третіх осіб в цивільному процесі, їх види.
- •Процесуальне правонаступництво /поняття і підстави/. Порядок вступу в цивільний процес і правове положення правонаступника.
- •Поняття і види співучасті в цивільному процесі. Правове положення співучасників.
- •Поняття належної і неналежної сторони, порядок і умови їх заміни.
- •Треті особи, які заявляють самостійні вимоги, їх процесуальні права і обов'язки; відмінності від співвідповідачів.
- •Підстави і форми участі прокурора в цивільному процесі.
- •Поняття і склад осіб, які приймають участь у справі. Їх процесуальні права і обов'язки.
- •Поняття і види представництва в суді.
- •Повноваження представника в суді /обсяг і оформлення/.
- •Обсяг і оформлення повноважень представника в суді.
- •Оформлення повноважень і порядок допуску представників до участі в судовому провадженні.
- •Особи, які можуть бути представниками в суді.
- •Участь в цивільному процесі органів державного управління, їх права і обов'язки.
- •Судові штрафи. Підстави і порядок накладення судових штрафів.
- •Поняття процесуальних строків і їх значення. Види процесуальних строків.
- •Цивільна юрисдикція. Компетенція судів по розгляду цивільних справ /загальні правила/.
- •Юрисдикція суду по розгляду позовних справ, справ наказного, окремого провадження.
- •Поняття і види юрисдикції.
- •Поняття і мета судового доказування.
- •Юрисдикція судів по спорам, що виникають із майнових та інших правовідносин між підприємствами і організаціями.
- •Забезпечення доказів. Підстави до забезпечення доказів.
- •Види засобів доказування.
- •Територіальна підсудність та її види.
- •Обчислення процесуальних строків. Порядок продовження і поновлення пропущеного процесуального строку. Обчислення, перебіг та закінчення процесуальних строків.
- •Наслідки пропущення процесуальних строків
- •Зупинення процесуальних строків
- •Поновлення та продовження процесуальних строків
- •Поняття предмету доказування. Факти, що не входять до предмету доказування.
- •Обов'язки доказування і подання доказів. Підстави звільнення від доказування.
- •Поняття і види підсудності. Родова підсудність.
- •Класифікація доказів /первісні і похідні; прямі і непрямі; усні та письмові; особисті та речові/.
- •II. За процесом формування - первинні та похідні:
- •III. За джерелом отримання - речові, письмові, особисті, змішані:
- •Поняття підсудності і її відмінність від юрисдикції. Види підсудності.
- •Належність доказів і допустимість засобів доказування.
- •Звільнення від судових витрат, розподіл судових витрат.
- •Судові виклики і повідомлення.
- •Факти, що не підлягають доказуванню.
- •Поняття судових доказів і їх ознаки.
- •Порядок передачі справи до іншого суду. Наслідки недотримання правил про підсудність. Передача справи з одного суду до іншого
- •Наслідки порушення правил підсудності
- •Судові доручення. Процесуальний порядок їх дачі і виконання.
- •Поняття і види судових витрат в цивільному процесі. Судовий збір.
- •Поняття процесуальних строків /значення і види/. Повтор питання 35
- •Покази свідків. Процесуальний порядок допиту свідка.
- •Розподіл між сторонами обов'язку доказування. Див. Питання 46
- •Експертиза, її види і порядок призначення.
- •Витрати, пов'язані з розглядом справи.
- •Огляд на місці. Права осіб, які беруть участь у огляді. Протокол огляду.
- •Участь прокурора в суді першої інстанції. Його процесуальні права і обов'язки. Див.Питання 27
- •Письмові докази, їх види, порядок отримання, збирання.
- •Речові докази, їх відмінність від письмових доказів. Порядок їх надання і збирання.
Поняття належної і неналежної сторони, порядок і умови їх заміни.
Виходячи із ст. 119 ЦПК, де йдеться про зміст позовної заяви, саме позивач встановлює відповідача у справі. Пред'являючи позовну заяву, позивач може зазначити відповідачем особу, яка не є носієм спірного обов'язку, тобто неналежного відповідача. При пред'явленні позову суд не завжди здатен одразу ж встановити, чи є позивач або відповідач належними сторонами, оскільки при пред'явленні позову вони є передбачуваними суб'єктами спірних матеріальних правовідносин і питання про їхню належність до справи вирішується тільки на підставі застосування норм матеріального права та з урахуванням поданих доказів у справі.
За загальним правилом, позов має пред'являтися до суду належним позивачем, тобто особою, яка має право вимоги за позовом, оскільки саме її права, свободи та інтереси порушені, оспорюються або невизнані (ст. 3 ЦПК) та лише до належного відповідача - особи, яка повинна відповідати за позовом. Таке процесуальне право та обов'язок позивача та відповідача бути належним суб'єктом цивільних процесуальних відносин зумовлено матеріально - правовими відносинами, учасниками яких вони є. Належні сторони у цивільному процесі є носіями суб'єктивних прав та обов'язків, які складають зміст матеріально-правових відносин.
Якщо судом буде встановлено, що позов пред'явлено неналежним позивачем, тобто тією особою, яка не має права вимоги, то суд не може на цій підставі відмовити позивачеві у відкритті провадження у справі (ст.122 ЦПК) чи закрити провадження (ст.205 ЦПК), оскільки такі підстави у цих нормах не передбачено. Суд також із власної ініціативи не може замінювати неналежного позивача, оскільки порушуватиметься такий принцип цивільного процесу, як диспозитивність. Суд має розглянути вимогу неналежного позивача по суті та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки неналежний позивач не має права вимоги. Суд за власною ініціативою може лише залучити особу до участі у справі належного, на його думку, позивача, як третю особу без самостійних вимог на боці цього позивача (ст. 36 ЦПК).
Щодо неналежного відповідача - особи, яка не повинна відповідати за позовом, оскільки не є суб'єктом спірних матеріально-правових відносин та не має обов'язків, які з них випливають, перед позивачем та щодо якої виключається «передбачення», яке мало місце при пред'явленні позову, про його відповідальність перед позивачем, то законом передбачено порядок його заміни.
Порядок заміни неналежного відповідача
У статті 33 ЦПК об'єднано два інститути: інститут заміни неналежного відповідача та інститут залучення співвідповідачів.
У ЦПК не конкретизовано, на якій стадії процесу суд може провести заміну неналежного відповідача, тільки зазначається, що така заміна може відбуватися без припинення розгляду справи (ч. 1 ст. 33 ЦПК).
Випадки заміни неналежного відповідача:
Заміна неналежного відповідача може мати місце: за клопотанням позивача та ініціативою суду, тому що саме до компетенції суду належить перевірка процесуальної правосуб'єктності осіб, які беруть участь у справі.
Заміна неналежного відповідача відбувається:
1) за клопотанням позивача (ч. 1 ст. 33 ЦПК) (а також третьої особи з самостійними вимогами до відповідача чи обох сторін. - С. Ф.);
2) за ініціативою суду та при наявності згоди позивача;
3) за ініціативою суду та при відсутності згоди на це позивача.
При заміні неналежного відповідача на належного їх згода на вибуття чи вступ у процес не вимагається.
Щодо першого випадку, якщо позивач клопотатиме про заміну неналежного відповідача, він має вибути із процесу, а належний відповідач - вступити у процес.
Щодо другого випадку, якщо судом буде встановлено, що відповідач є неналежним та позивач дасть згоду на його заміну, неналежний відповідач має вибути із процесу, належний - вступити у процес.
Щодо третього випадку, якщо суд встановить, що відповідач є неналежним, а позивач не дасть згоди на його заміну, суд має право залучити до участі у справі другого відповідача як належного, а не як співвідповідача, як зазначено у ст. 33 ЦПК. Якщо у процесі одночасно беруть участь належний та неналежний відповідачі, вони не є співвідповідачами (співучасниками), оскільки їх інтереси не збігаються, у них немає спільного обов'язку щодо позивача. Щодо наслідків розгляду справи з одночасною участю у справі неналежного та належного відповідачів, то позов повинен вирішуватися щодо другого, тобто належного відповідача та саме на нього мають поширюватися усі правові наслідки законної сили судового рішення.
Суд при проведенні заміни неналежного відповідача повинен постановити ухвалу.
Порядок залучення співвідповідачів
У статті 33 ЦПК йдеться також про такий інститут цивільного процесу, як залучення співвідповідачів, тобто у одній нормі об'єднано інститут заміни неналежної сторони та інститут залучення співвідповідачів.
Залучення співвідповідача може мати місце:
1) за клопотанням позивача;
2) за ініціативою суду.
Щодо першого випадку, якщо позов було пред'явлено до одного відповідача, але буде встановлено, що існують інші особи, які повинні відповідати за позовом, оскільки вони також є суб'єктами спірних матеріальних правовідносин, то за клопотанням позивача суд може залучити цих осіб до участі у справі як співучасників, тобто співвідповідачів (наприклад солідарна відповідальність).
Щодо другого випадку, якщо позивач не дає згоди на залучення іншої особи як співвідповідача, суд може залучати іншу особу як співвідповідача за власною ініціативою. Тобто у ч. 1 ст. 33 ЦПК йдеться про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача за ініціативою суду, а не про заміну неналежного відповідача.
Вважаємо, якщо позивач не згоден на заміну неналежного відповідача іншою особою чи залучення у справі відповідачів, то суд має розглядати справу за первісно заявленим позовом та відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог, а не залучати при цьому іншу особу як співвідповідача чи залучати до справи належного відповідача за власною ініціативою, оскільки така ініціатива суду суперечитиме ч. 4 ст. 10 ЦПК та ч. 3 ст. 11 ЦПК.
Процесуальні наслідки заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідачів
Заміна неналежного відповідача та вступ у процес належного або другого відповідача, залучення співвідповідачів може мати місце у суді першої інстанції до ухвалення судових рішень. Після заміни неналежного відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача справа розглядається спочатку тільки за їхнім клопотанням (ч. 2 ст.33 ЦПК). Це положення закону зумовлено тим, що до вступу у процес належного відповідача процесуальну діяльність на стадії підготовки, розгляду справи по суті здійснював неналежний відповідач, тому усі дії, вчинені ним до вступу належного відповідача, не мають ніякого правового значення та не можуть бути використані судом при ухваленні судового рішення щодо належного відповідача. В основу судового рішення не можуть бути покладені, зокрема, визнання позову повністю або частково неналежним відповідачем, подання ним доказів, доведення перед судом переконливості обставин, якими неналежний відповідач обґрунтовував свої заперечення проти позову. У противному разі порушуватиметься такий принцип цивільного процесу, як безпосередність.