54. Поняття судових доказів і їх ознаки.

Згідно зі ст. 57 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на під­ставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судові докази характеризуються наступними ознаками:

1) докази — це фактичні дані, що містять інформацію про шукані факти. Очевидно, що фактичні дані — це відомості про факти. По суті це інформація про ті обставини, які суду необхідно встановити по справі. У більшості випадків суд безпосередньо може сприйняти відомості про факти, а не самі факти, що мали місце в минулому. Якщо під доказами розуміти факти, то варто ви­знати, що суд першої інстанції не в змозі безпосередньо досліджу­вати докази по справі.

На підставі відомостей про факти суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішен­ня справи. Тому не мають доказового значення ті фактичні дані, які не містять інформації про факти, що стосуються справи;

2) докази — це фактичні дані, отримані судом із дотриман­ням певної процесуальної форми. Закон встановлює певний по­рядок збирання, дослідження і оцінки доказів. Фактичні дані, отримані судом не в результаті передбачених законом процесуаль­них дій, а іншим (непроцесуальним) шляхом, не можуть бути по­кладені в основу рішення суду по справі (ч.1 ст.59 ЦПК). Істина у цивільній справі може бути досягнута тільки при правильній по­будові процесу судового доказування. Наприклад, не мають дока­зового значення показання свідка, який допитаний судом з пору­шенням вимог ст.180 ЦПК (свідки, які ще не дали показань, пере­бувають у залі судового засідання під час розгляду справи; свідок

не попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань);

3) докази — це фактичні дані, отримані передбаченими у за­коні засобами доказування. Згідно з ч.2 ст.57 ЦПК до засобів до­казування належать пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представ­ників, допитаних як свідків, показання свідків, письмові докази, речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи, висновки експертів.

55. Порядок передачі справи до іншого суду. Наслідки недотримання правил про підсудність. Передача справи з одного суду до іншого

Передача справи до іншого суду передбачена ст.116 ЦПК та має місце, якщо:

1) задоволено клопотання відповідача, місце проживання якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання або місцезнаходженням;

2) після відкриття провадження у справі і до початку судо­вого розгляду виявилось, що заяву було прийнято з порушен­ням правил підсудності;

3) після задоволення відводів (самовідводів) неможливо ут­ворити новий склад суду для розгляду справи;

4) ліквідовано суд, який розглядав справу.

У пункті 1 ст.116 ЦПК йдеться про випадок передачі судом справи на розгляд до іншого суду, якщо відповідачем, місце проживання якого раніше не було відоме, було задоволено клопотання про зміну підсудності. За частиною 9 ст. 110 ЦПК передбачено положення, що позов до відповідача, місце про­живання якого невідоме, пред'являється за місцезнаходжен­ням майна відповідача чи за місцем його перебування, або за останнім відомим місцем проживання відповідача чи постій­ного його заняття (роботи). Після пред'явлення до суду позову за вказаними у ч. 9 ст. 110 ЦПК правилами, у разі появи або розшуку відповідача він може клопотати про передачу справи на розгляд суду за місцем його проживання або знаходження. Якщо суд задовольнить таке клопотання, то справа передаєть­ся до іншого суду. На практиці виникають запитання: чи є за­доволення клопотання відповідача про передачу справи до іншого суду правом чи обов'язком суду? Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо клопотання відповідача буде задо­волено. Таке клопотання має бути обґрунтованим, тобто від­повідач повинен довести суду доцільність передачі розпочатої розглядом справи та подати докази. Ніяких часових обмежень