- •Цивільний процес- залік.
- •Наука цивільного процесуального права. Її предмет і система.
- •Поняття цивільного процесуального права. Предмет, метод і система цивільного процесуального права.
- •Поняття і система принципів цивільного процесуального права.
- •Поняття і сутність цивільного процесу. Види проваджень в цивільному процесі. Система цивільного процесу.
- •Стадії цивільного процесу /поняття і сутність стадії/.
- •Конституційні принципи цивільного процесуального права.
- •Конституція України про право громадян на судовий захист. Форми захисту прав і законних інтересів громадян і організацій. Форми захисту прав і законних інтересів громадян і організацій
- •Міжгалузеві принципи цивільного процесуального права.
- •Галузеві принципи цивільного процесуального права.
- •Джерела цивільного процесуального права.
- •Цивільний процесуальний кодекс України як джерело цивільного процесуального права.
- •Співвідношення цивільного процесуального права з цивільним, сімейним, трудовим, державним, адміністративним, кримінальним процесуальним правом.
- •Сутність, основні риси і значення цивільної процесуальної форми.
- •Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин і їх класифікація.
- •Елементи цивільних процесуальних правовідносин /суб'єкти, об'єкти, зміст/.
- •Дія норм цивільного процесуального права у часі, просторі, за колом осіб.
- •Поняття і підстави виникнення цивільних процесуальних правовідносин.
- •Цивільна процесуальна правоздатність і цивільна процесуальна дієздатність.
- •Роль суду в цивільному процесі. Склад суду. Правове положення суду.
- •Поняття сторін в цивільному процесі і їх процесуальні права. Поняття позивача і відповідача.
- •Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, їх процесуальні права і обов'язки.
- •Поняття третіх осіб в цивільному процесі, їх види.
- •Процесуальне правонаступництво /поняття і підстави/. Порядок вступу в цивільний процес і правове положення правонаступника.
- •Поняття і види співучасті в цивільному процесі. Правове положення співучасників.
- •Поняття належної і неналежної сторони, порядок і умови їх заміни.
- •Треті особи, які заявляють самостійні вимоги, їх процесуальні права і обов'язки; відмінності від співвідповідачів.
- •Підстави і форми участі прокурора в цивільному процесі.
- •Поняття і склад осіб, які приймають участь у справі. Їх процесуальні права і обов'язки.
- •Поняття і види представництва в суді.
- •Повноваження представника в суді /обсяг і оформлення/.
- •Обсяг і оформлення повноважень представника в суді.
- •Оформлення повноважень і порядок допуску представників до участі в судовому провадженні.
- •Особи, які можуть бути представниками в суді.
- •Участь в цивільному процесі органів державного управління, їх права і обов'язки.
- •Судові штрафи. Підстави і порядок накладення судових штрафів.
- •Поняття процесуальних строків і їх значення. Види процесуальних строків.
- •Цивільна юрисдикція. Компетенція судів по розгляду цивільних справ /загальні правила/.
- •Юрисдикція суду по розгляду позовних справ, справ наказного, окремого провадження.
- •Поняття і види юрисдикції.
- •Поняття і мета судового доказування.
- •Юрисдикція судів по спорам, що виникають із майнових та інших правовідносин між підприємствами і організаціями.
- •Забезпечення доказів. Підстави до забезпечення доказів.
- •Види засобів доказування.
- •Територіальна підсудність та її види.
- •Обчислення процесуальних строків. Порядок продовження і поновлення пропущеного процесуального строку. Обчислення, перебіг та закінчення процесуальних строків.
- •Наслідки пропущення процесуальних строків
- •Зупинення процесуальних строків
- •Поновлення та продовження процесуальних строків
- •Поняття предмету доказування. Факти, що не входять до предмету доказування.
- •Обов'язки доказування і подання доказів. Підстави звільнення від доказування.
- •Поняття і види підсудності. Родова підсудність.
- •Класифікація доказів /первісні і похідні; прямі і непрямі; усні та письмові; особисті та речові/.
- •II. За процесом формування - первинні та похідні:
- •III. За джерелом отримання - речові, письмові, особисті, змішані:
- •Поняття підсудності і її відмінність від юрисдикції. Види підсудності.
- •Належність доказів і допустимість засобів доказування.
- •Звільнення від судових витрат, розподіл судових витрат.
- •Судові виклики і повідомлення.
- •Факти, що не підлягають доказуванню.
- •Поняття судових доказів і їх ознаки.
- •Порядок передачі справи до іншого суду. Наслідки недотримання правил про підсудність. Передача справи з одного суду до іншого
- •Наслідки порушення правил підсудності
- •Судові доручення. Процесуальний порядок їх дачі і виконання.
- •Поняття і види судових витрат в цивільному процесі. Судовий збір.
- •Поняття процесуальних строків /значення і види/. Повтор питання 35
- •Покази свідків. Процесуальний порядок допиту свідка.
- •Розподіл між сторонами обов'язку доказування. Див. Питання 46
- •Експертиза, її види і порядок призначення.
- •Витрати, пов'язані з розглядом справи.
- •Огляд на місці. Права осіб, які беруть участь у огляді. Протокол огляду.
- •Участь прокурора в суді першої інстанції. Його процесуальні права і обов'язки. Див.Питання 27
- •Письмові докази, їх види, порядок отримання, збирання.
- •Речові докази, їх відмінність від письмових доказів. Порядок їх надання і збирання.
Розподіл між сторонами обов'язку доказування. Див. Питання 46
Експертиза, її види і порядок призначення.
Експертиза це дослідження, проведене експертами (ст. 53 ЦПК) за допомогою спеціальних знань та технічних засобів, наданих судом матеріальних об'єктів, а також явищ, процесів, що містять інформацію про обставини, які мають лиачення для правильного вирішення справи. Таке дослідження проводиться на підставі ухвали суду у порядку та з дотриманням передбачених ЦПК правил.
Залежно від певних критеріїв експертизи поділяються навниди. Деякі вчені виділяють основну та додаткову за обсягом проведених досліджень. При цьому додаткова експертиза (ч. 1 ст.150 ЦПК) призначається у тому випадку, коли під час проведення експертизи мають місце неповні дослідження, які можуть бути зумовлені різними причинами, зокрема недостатністю вихідного матеріалу, неправильним відбором зразків тощо. Тому й висновок експерта може бути неповним або неясним, не чітко сформульовано відповіді на запитання або вони неповні, не дано відповіді на усі поставлені запитання, відповіді мають двозначне тлумачення тощо. Проведення такої експертизи доручається тому самому або іншому експерту (експертам). З таким підходом важко погодитися, оскільки необхідність призначення додаткової експертизи і повторної - це недолік у діяльності експертної установи.
Зокрема, повторна експертиза (ч. 2 ст.150 ЦПК) призначається, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або викликає сумніви в його правильності. Її проведення доручається іншому експертові (експертам). Повторна експертиза на відміну від додаткової завжди проводиться іншим експертом, що свідчить про її відносну самостійність щодо первинно проведеної.
Як додаткова, так і повторна експертиза може проводитись як за ініціативою суду, так і на клопотання осіб, які беруть участь у справі. Щодо ініціативи суду, то вона зумовлена тим, що експерт при його призначенні попереджається судом про кримінальну відповідальність, тому якщо експертиза є необґрунтованою, суперечить матеріалам справи, викликає сумніви в неупередженості експерта, суд може перевірити законність дій експерта, можливо, навіть з метою порушення кримінальної справи проти останнього. Щодо осіб, які беруть участь у справі, вони зацікавлені у законному, достовірному, вірогідному, обґрунтованому висновку, який може істотно вплинути на ухвалення судом рішення.
1. За кількістю експертів, які проводять дослідження, виділяють одноособову та комісійну:
- одноособова експертиза - проводиться одним експертом, коли обсяг його знань дозволяє провести експертне дослідження самостійно і відповісти на всі питання, поставлені судом;
- комісійна експертиза - проводиться не менш як двома експертами одного напряму знань. Проведення такої експертизи зумовлено необхідністю дослідження великого обсягу матеріалу та проведення її у короткі строки, тому участь у комісійній експертизі можуть брати декілька експертів одного напряму знань, які призначаються судом або обираються особами, які беруть участь у справі, та зазначаються в ухвалі.
Під час проведення досліджень експерти мають право обмінюватися своїми думками, ставити запитання один одному, радитись між собою, можуть брати спільно, одночасно участь у проведенні дослідження. Але кожний із експертів виконує свою ділянку роботи.
Якщо за результатами проведених досліджень думки експертів збігаються, вони підписують єдиний висновок, який повинен базуватися на дослідженнях, проведених кожним експертом окремо. Такий висновок вони підписують спільно. Експерт, не згодний з висновком іншого експерта (експертів), дає окремий висновок з усіх питань або з питань, які викликали розбіжності. Як один спільний висновок, так і окремі висновки надсилаються до суду, де мають бути досліджені, оцінені у сукупності між собою та з іншими матеріалами справи;
2. За характером знань, які використовуються у процесі експертного дослідження, визначається однорідна (однопредметна) та комплексна (багатопредметна):
- однорідна (однопредметна) експертиза відрізняється тим, що у її проведенні беруть участь експерти однієї спеціальності, наприклад, економісти;
- комплексна експертиза - проводиться не менш як двома експертами різних галузей знань або різних напрямів у межах однієї галузі знань. Наприклад, при розподілі спільно набутого майна досить часто постає питання про можливість розподілу будинку у натурі, тобто виокремлення окремих його частин як самостійних, та проведення оцінки такого майна. Відповіді на ці питання потребують знань у будівництві та оцінці такого майна, що мають здійснювати відповідні експерти. Найчастіше такі експерти працюють в одній установі, зокрема, науково-дослідних інститутах судових експертиз. Але у висновку експертів зазначається, які дослідження і в якому обсязі провів кожний експерт, які факти він встановив і яких висновків дійшов. Кожен експерт підписує ту частину висновку, яка містить опис здійснених ним досліджень, і несе за неї відповідальність.
Загальний висновок роблять експерти, компетентні в оцінці отриманих результатів і формулюванні єдиного висновку, якщо потребується надати єдиний висновок, а не відповіді на окремі запитання. У разі виникнення розбіжностей між експертами висновки оформлюються відповідно до ч. 2 ст. 148 ЦПК.
Результати проведених досліджень мають бути викладені експертом у його висновку, який за ч. 2 ст. 57 ЦПК є одним із доказів.