- •Загальні відомості про бетон і будівельні розчини.
- •Класифікація бетонів, властивості, область застосування.
- •Структура бетону і її вплив на властивості бетону.
- •Міцність бетону. Класи бетону.
- •Міцність бетону. Фактори міцності бетону. Процес руйнування бетону при стиску.
- •Деформативні властивості бетону. Усадка. Деформація бетону в процесі тверднення.
- •Деформативні властивості бетону під навантаженням.
- •В’яжучі матеріали і тонкомелені добавки для приготування бетонних сумішей.
- •Заповнювачі для бетону. Класифікація основні властивості.
- •10.Класифікація хімічних добавок для бетонних сумішей, їх класи.
- •11. Механізм дії хімічних добавок.
- •12.Пластифікуючи добавки до бетонних сумішей та механізм їх дії.
- •13.Добавки прискорювачі і уповільнювачі тверднення бетону.
- •14.Добавки регулятори структури бетону.
- •15.Комплексні хімічні добавки в бетонну суміш.
- •16.Бетонна суміш. Структура бетонної суміші.
- •17. Технологічні властивості бетонної суміші, методи визначення.
- •18. Реологічні моделі тіл та реологічна модель бетонної суміші.
- •19.Фактори, які впливають на властивості бетонної суміші.
- •20. Бетонна суміш, як пружно-в’язко-пластичне тіло. Реологічні властивості.
- •21.Процес ущільнення бетонної суміші. Способи ущільнення.
- •22.Вібрування бетонної суміші. Способи ущільнення.
- •23.Комбіновані способи ущільнення бетонної суміші.
- •25.Процес структуроутворення бетону. Головні стадії структуроутворення.
- •26.Деформації бетону в процесі тверднення.
- •27.Температурний фактор в процесі структуроутворення бетону.
- •28.Вплив технологічних факторів на процес структуроутворення бетону.
- •29. Способи прискорювання твердіння бетону.
- •30. Керування процесом структуроутворення бетону
- •33. Щільність і водонепроникність бетону
- •32. Морозостійкість бетону
- •31. Деструктивні процеси, які розвиваються в процесі твердіння бетону
- •34. Бетони високої міцності
- •35. Гідротехнічний бетон
- •36. Бетон для будівництва доріг і аеродромів
- •37. Дрібнозернистий бетон
- •38. Декоративний бетон
- •39. Шлаколужні бетони
- •Класифікація легких бетонів
- •Легкі бетони щільної структури
- •Поризовані легкі бетони
- •43. Ніздрюваті бетони
- •44. Жаростійкий бетон
- •45. Фібробетон
- •46. Силікатний бетон
- •47. Спеціальні бетони на основі полімерів
- •48. Полімербетони, бетонополімери
- •50. Види корозії бетону
- •51. Газова і біологічна корозія
- •52. Захисні властивості бетону по відношенні до арматури
- •53. Корозія арматури в бетоні
- •54. Первинний і вторинний захист бетону від корозії
- •55. Фактори довговічності бетону
- •56. Види пор і дефектів структур бетонів
- •57. Класифікація будівельних розчинів
- •58. Фізико-механічні та технологічні властивості будівельних розчинів
- •59. Методи випробувань будівельних розчинів
- •60. Марки будівельних розчинів, основні характеристики
- •61 Технологічні властивості мурувальних розчинів і їх регулювання
- •62 Мурувальні розчини для будівництва в зимовий період
- •63 Оздоблювальні розчини, види і область застосувань
- •64 Штукатурні розчини. Особливості складу
- •65Декоративні розчини. Види. Особливості Складу
- •66. Склади для зберігання заповнювачів
- •67 Склади для зберігання в’яжучих
- •68. Способи приготування бетонних сумішей
- •69. Способи приготування будівельних розчинів
59. Методи випробувань будівельних розчинів
Рухомість розчинової суміші є важливою технологічною характеристикою. Визначається вона на спеціальному приладі глибиною занурювання в суміш стандартного конуса. Посудину наповнюють розчинною сумішшю на 1 см нижче від її верхніх країв і ущільнюють штикуванням сталевим прутком діаметром 12 мм і довжиною 300 мм 25 разів та 5-6- кратним постукуванням об стіл, після чого посудину ставлять на площадку приладу. Вістря конуса доводять до поверхні розчину, закріпляють штангу затискувачем і роблять перший відлік на шкалі. Потім відпускають затискувач. Конус має вільно занурюватися в розчинну суміш. Другий відлік знімають по шкалі через 1 хв після початку занурювання конуса. Глибину занурювання визначають як різницю між першим і другим відліками. Цей показник оцінюють за результатами двох вимірів як середнє арифметичне. Різниця між двома вимірюваннями не повинна перевищувати 20 мм. Якщо більше - випробування треба зробити повторно.
Густину розчинної суміші визначають як відношення маси ущільненої суміші до її об’єму в г/см3. Для випробування використовують сталеву циліндричну посудину місткістю 1000 см3, сталевий пруток Ø12 мм і довжиною 300 мм, сталеву лінійку довжиною 400 мм. Перед випробуванням циліндр зважують, потім заповнюють сумішшю “з верхом”. Вміст заповнювача у верхній/нижній частині суміші V визначають за формулою, %: , де m1 - маса відмитого висушеного заповнювача; m2 - маса розчинної суміші у верхній/нижній частині.
Показник розшаровуваності розчинної суміші П визначають за формулою, %: 100, де - різниця між вмістом заповнювача у верхній і нижній частинах зразка, %; - cумарний вміст заповнювача верхньої і нижньої частин зразка, %. Показник визначають двічі для кожної проби як середнє арифметичне двох випробувань, різниця між ними не повинна перевищувати 20%, якщо більше - все треба повторити
Водоутримувальну здатність розчинної суміші визначають шляхом випробування шару розчинної суміші товщиною 12 мм на спеціальному приладі. Це скляна пластина діаметром 150 мм, на яку укладають 10 шарів промокального паперу, зверху один шар марлі. На цю основу ставлять металеве кільце з внутрішнім діаметром 100 мм і висотою 12 мм. Перед випробуванням 10 аркушів промокального паперу зважують, кладуть на скляну пластину, зверху кладуть прокладку із марлі, встановлюють металеве кільце і ще раз зважують.
Ретельно змішану суміш укладають врівень з краями кільця, вирівнюють, зважують і залишають на 10 хв. Потім кільце з розчином обережно знімають разом із марлею. Промокальний папір, який відсмоктав частину води з розчинної суміші, знову зважують. Водоутримувальну здатність розчинної суміші визначають як вміст у % води в пробі до і після експерименту за формулою: ,
де m1 - маса промокального паперу до випробування; m2 маса промокального паперу після випробування; m3 - маса установки без розчинної суміші, m4- маса установки з розчинною сумішшю, г.
Показник водоутримувальної здатності розчинної суміші визначають як середнє арифметичне результатів двох випробувань, які повинні відрізнятися між собою не більше, як на 20 %.
Визначення міцності розчину на стиск виконують на зразках-кубах з розмірами 7x7x7 см у віці, який встановлено в стандарті або в технічних умовах на даний вид розчину. На кожний строк тверднення треба виготовляти по три зразка. Зразки для випробування виготовляють в роз'ємних сталевих формах. Зразки розчинової суміші з рухливістю до 5 см повинні готуватися у формах з піддоном. Форму заповнюють в два шари. Ущільнення шарів у кожному відділенні форми виконують 12 нажимами спеціального шпателя: 6 нажимів впродовж однієї сторони і 6 - в перпендикулярній. Надлишок розчину зрізають врівень з краями форми змоченою водою сталевою лінійкою і згладжують поверхню. Зразки суміші з рухливістю 5 см і більше формують у формах без піддона. Форму укладають на цеглину, покриту змоченим у воді папером. Форми заповнюють за один прийом з деяким надлишком і ущільнюють штикуванням 25 разів по концентричних кругах від центру до країв. Форми із сумішшю на гідравлічних в'яжучих витримують до розпалубки в камері нормального зберігання при температурі (20 ± 2)°С і відносній вологості (65 ±10) %. Зразки звільняють з форм через 24 год після укладання суміші. Зразки, зроблені із суміші на ШПЦ, ПЦЦ і ПЦ з добавками-уповільнювачами тужавлення, звільняють з форм через 2-3 доби, і зберігають при (20 ± 2)°С. При цьому треба дотримуватися таких умов: зразки із сумішей на гідравлічних в'яжучих протягом 3 діб повинні зберігатися в нормальних умовах при вологості 95-100%, а час, що залишився до випробування - в приміщенні з вологістю повітря (65 ± 10) % для зразків, які тверднуть у повітрі, або у воді. Зразки із розчинів на повітряних в'яжучих повинні зберігатися в приміщеннях із вологістю 65%. При відсутності камери нормального зберігання допускається їх зберігання у вологому піску або в тирсі. Зразки, які зберігалися у воді, повинні бути витягнуті з неї не раніше 10 хв до випробування і витерті вологою тканиною.