5. Реєстрація шлюбу.

Для розгляду порядку реєстрації шлюбу важливе юридичне значення має дослідження питань часу та місця реєстрації шлюбу. Час реєстрації шлюбу. Відповідно до ст. 32 СК реєстрація шлюбу здійснюється після спливу одного місяця від дня подання заяви про реєстрацію шлюбу. До спливу цього строку реєстрація шлюбу може бути здійснена за наявності поважних причин та з дозволу керівника державного органу РАЦСу. При цьому в ст. 32 СК відсутній перелік таких поважних причин. Можна припустити, що такими причинами можуть бути: переїзд на постійне проживання до іншої місцевості, довгострокове відрядження, перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з тяжкою хворобою чи проведеною операцією тощо.

За наявності наступних випадків шлюб може бути зареєстрований у день подання відповідної заяви:

- вагітність нареченої;

- народження нею дитини;

- безпосередня загроза для життя нареченого чи нареченої (п. 2 ст. 32 СК).

Місцем реєстрації шлюбу є державний орган РАЦСу, який здійснює реєстрацію шлюбу в урочистій обстановці. Новий СК встановлює можливість реєстрації шлюбу в інших місцях за заявою наречених.

Так, відповідно до п. 2 ст. 33 СК реєстрація шлюбу може відбутися:

- за місцем їхнього проживання;

- за місцем надання стаціонарної медичної допомоги;

- в іншому місці, якщо вони не можуть прибути до органу РАЦСу з поважних причин.

Новий Сімейний кодекс встановлює принцип недопустимості реєстрації шлюбу через представника (представників), тобто реєстрація шлюбу здійснюється лише у разі персональної присутності наречених.

При здійсненні реєстрації шлюбу нареченим надається право на вибір прізвища:

- обрати прізвище одного з наречених як спільне прізвище або залишити свої дошлюбні прізвища;

- приєднати до прізвища нареченого (нареченої) прізвище нареченої (нареченого) та за взаємною згодою визначити порядок їх приєднання. При цьому складання більше двох прізвищ не допускається за винятком, коли таке складання дозволяється за звичаями національної меншини, до якої належить наречена (наречений);

- змінити одну з частин подвійного прізвища, яке є у нареченого (нареченої), на прізвище другого з них.

З моментом реєстрації шлюбу сімейне законодавство пов'язує момент виникнення прав та обов'язків подружжя. При цьому СК встановлює принцип неможливості надання одному з подружжя пільг чи переваг, обмеження прав та свобод, гарантованих Конституцією і законами України, внаслідок реєстрації шлюбу.

Документом, що підтверджує реєстрацію шлюбу, є Свідоцтво про шлюб, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

64. Визнання шлюбу недійсним. Підстави, порядок, наслідки.

Стаття 38. Підстави недійсності шлюбу

1. Підставою недійсності шлюбу є порушення вимог, встановлених статтями 22, 24-26 цього Кодексу (шлюбний вік, добровільність, одношлюбність, родинний зв’язок).

В СК України закріплено новий підхід до визначення умов недійсності шлюбу та видів недійсних шлюбів. Зокрема вперше встановлюється три види недійсних шлюбів:

• шлюб, який є недійсним (ст. 39 СК України);

• шлюб, який визнається недійсним за рішенням суду (ст. 40 ЦК України);

• шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду (ст. 41 СК України).

Ідея, такої класифікації полягає у тому, що за певних підстав шлюб взагалі вважається недійсним (ст. 39 СК України), у той час як в інших випадках для визнання його недійсним потрібне рішення суду (ст. ст. 40, 41 СК України).

Сімейне законодавство містить вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставами для визнання шлюбу недійсним у судовому порядку.

Перелік таких підстав наводиться в ст. ст. 22, 24-26 СК України і не підлягає розширеному тлумаченню.

До підстав визнання шлюбу недійсним чинне законодавство відносить такі обставини:

а) недосягнення особою, яка уклала шлюб, шлюбного віку (ст. 22 СК);

б) відсутність добровільної згоди чоловіка та жінки, які уклали шлюб (ст. 24 СК);

в) укладання шлюбу з особою, яка в судовому порядку визнана недієздатною (ст. 24 СК);

г) реєстрація шлюбу з особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними (ст. 24 СК);

ґ) перебування особи (осіб), які уклали шлюб, в іншому нерозірваному шлюбі (ст. 25 СК);

д) укладання шлюбу між близькими родичами (ст. 26 СК);

є) укладання шлюбу між усиновителем і усиновленою ним дитиною (ст. 26 СК);

ж) укладання шлюбу жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.

Для визнання шлюбу недійсним досить довести в суді наявність однієї із наведених вище обставин. В коментованій статті зазначається, що підставою недійсності шлюбу є по­рушення вимог, що встановлені законодавством і є обов'язковими при укладен­ні шлюбу. В першу чергу це стосується порушення вимог щодо шлюбного віку (ст. 22 СК України), добровільності шлюбу (ст. 24 СК України) та одношлюбності (ст. 25 СК України). Недійсність шлюбу може пов'язуватися також з випадками укладення шлюбу особами, які є родичами або пов'язані між собою фактом уси­новлення (ст. 26 СК України).

Хоча в ст. 38 СК України це вказано, проте визнання шлюбу недійсним може також мати ще одну підставу. Зокрема це може пов'язуватися з приховуванням відомостей про стан здоров'я одним з наречених, наслідком чого може стати (ста­ло) порушення фізичного або психічного здоров'я іншого нареченого чи їхніх нащадків (ч. 5 ст. ЗО СК України).

Законодавство не встановлює різниці щодо наслідків недійсних шлюбів різних видів. Іншими словами, недійсні шлюби усіх трьох категорій мають одна­кові правові наслідки (ст. ст. 45, 46 СК України). Різниця полягає у підставах та порядку встановлення недійсності шлюбу.

В СК України окрім поняття «недійсний шлюб» закріплено також інше поняття - «неукладений шлюб» (ст. 48 СК України). Між недійсним та неукладе­ним шлюбом існують суттєві відмінності. В першу чергу вони стосуються про­цедурного характеру. Недійсний шлюб визначається таким за рішенням суду за позовом визначеної в законі особи (ст. 42 СК України), у той час як неукладений шлюб - за рішенням суду за заявою заінтересованої особи або прокурора. Крім того, неукладений шлюб взагалі не тягне за собою правових наслідків, а недій­сний шлюб може їх спричиняти. Зокрема недійсність Шлюбу не впливає на об­сяг прав та обов'язків батьків і дитини, яка народилася у цьому шлюбі (ст. 47 СК України). У недійсному шлюбі добросовісна сторона може зберігати за собою деякі права, що належать подружжю (ст. 46 СК України).

Визнання шлюбу дійсним проводиться тільки в судовому порядку

Закон визначає коло осіб, які можуть звернутися в суд з позовом про визнання шлюбу недійсним. Це особи, які мають особистий чи громадський інтерес: подружжя та особи, права яких порушені укладенням цього шлюбу, а також органи опіки та піклування чи прокурор.

Порушення умови добровільності вступу до шлюбу зачіпає особистий інтерес другого з подружжя, і тому саме він може вимагати визнання шлюбу недійсним.

Визнання шлюбу недійсним, як укладеного з порушенням принципу одношлюбності, може вимагати не тільки інший з подружжя, але і прокурор, оскільки в даному випадку порушений не тільки особистий, але і громадський інтерес. Прокурор має право порушувати будь-яку справу про визнання шлюбу недійсним, незалежно від підстав, якщо він вважає, що цього потребує охорона державних або громадських інтересів чи прав і охоронюваних законом інтересів громадян.

Після смерті чоловіка (дружини), який перебував у недійсному шлюбі, з позовом до суду може звертатися особа, яка є спадкоємцем померлого (діти від першого шлюбу померлого, брати, сестри). Чоловік (дружина) вад першого нерозірваного шлюбу може вимагати визнання шлюбу недійсним як при житті дружини (чоловіка), так і після її смерті, оскільки це пов'язано з правом спадкування пережилого чоловіка (дружини).

Позов про недійсність шлюбу, укладений з недієздатною особою внаслідок душевної хвороби чи недоумства, можуть подати батьки, органи опіки та піклування чи прокурор, оскільки на них лежить обов'язок охорони інтересів недієздатних, а також осіб, інтереси яких порушені укладенням такого шлюбу.

В законі визначено коло осіб, які мають право вимагати визнання шлюбу недійсним, внаслідок недосягнення подружжям шлюбного віку. Це неповнолітній чоловік (дружина), їх батьки, органи опіки і піклування чи прокурор.

Розгляд цієї категорії справ повинен провадитись з обов'язковою участю органу опіки і піклування.

Якщо судом винесено рішення про розірвання шлюбу, позов про визнання цього шлюбу недійсним підлягає розгляду лише при скасуванні вказаного рішення, оскільки, приймаючи його, суд виходив з факту дійсності шлюбу.

В тих випадках, коли шлюб розірваний органами РАГСу, а пізніше пред'явлена вимога про анулювання запису про розірвання шлюбу, про визнання його недійсним, суд вирішує обидві вказані вимоги одночасно.

Стаття 45. Правові наслідки недійсності шлюбу

1. Недійсний шлюб (стаття 39 цього Кодексу), а також шлюб, визнаний недійсним за рішенням суду, не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов'язків подружжя, а також прав та обов'язків, які встановлені для подружжя іншими законами України.

2. Якщо протягом недійсного шлюбу особи набули майно, воно вважається таким, що належить їм на праві спільної часткової власності.

Розмір часток кожного з них визначається відповідно до їхньої участі у придбанні цього майна своєю працею та коштами.

3. Якщо особа одержувала аліменти від того, з ким була в недійсному шлюбі, сума сплачених аліментів вважається такою, що одержана без достатньої правової підстави, і підлягає поверненню відповідно до Цивільного кодексу України, але не більш як за останні три роки.

4. Особа, яка поселилася у житлове приміщення іншої особи у зв'язку з реєстрацією з нею недійсного шлюбу, не набула права на проживання у ньому і може бути виселена.

5. Особа, яка у зв'язку з реєстрацією недійсного шлюбу змінила своє прізвище, вважається такою, що іменується цим прізвищем без достатньої правової підстави.

6. Правові наслідки, встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, застосовуються до особи, яка знала про перешкоди до реєстрації шлюбу і приховала їх від другої сторони і (або) від органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Із загального аналізу норм чинного законодавства можна дійти висновку, що закон закріплює два види правових наслідків недійсності шлюбу:

а) загальні правові наслідки (ст. 45 СК України);

Стаття 45. Правові наслідки недійсності шлюбу

1. Недійсний шлюб (стаття 39 цього Кодексу), а також шлюб, визнаний недійсним за рішенням суду, не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов'язків подружжя, а також прав та обов'язків, які встановлені для подружжя іншими законами України.

2. Якщо протягом недійсного шлюбу особи набули майно, воно вважається таким, що належить їм на праві спільної часткової власності.

Розмір часток кожного з них визначається відповідно до їхньої участі у придбанні цього майна своєю працею та коштами.

3. Якщо особа одержувала аліменти від того, з ким була в недійсному шлюбі, сума сплачених аліментів вважається такою, що одержана без достатньої правової підстави, і підлягає поверненню відповідно до Цивільного кодексу України, але не більш як за останні три роки.

4. Особа, яка поселилася у житлове приміщення іншої особи у зв'язку з реєстрацією з нею недійсного шлюбу, не набула права на проживання у ньому і може бути виселена.

5. Особа, яка у зв'язку з реєстрацією недійсного шлюбу змінила своє прізвище, вважається такою, що іменується цим прізвищем без достатньої правової підстави.

6. Правові наслідки, встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, застосовуються до особи, яка знала про перешкоди до реєстрації шлюбу і приховала їх від другої сторони і (або) від органу державної реєстрації актів цивільного стану.

б) особливі (спеціальні) правові наслідки (ст. 46 СК України).

Стаття 46. Особливі правові наслідки недійсності шлюбу

1. Якщо особа не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, вона має право:

1) на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя;

2) на проживання у житловому приміщенні, в яке вона поселилася у зв'язку з недійсним шлюбом;

3) на аліменти відповідно до статей 75, 84, 86 і 88 цього Кодексу;

4) на прізвище, яке вона обрала при реєстрації шлюбу.

Загальні правові наслідки можна визначити як негативні, оскільки вони по­лягають у позбавленні особи тих прав, на які вона могла розраховувати при укла­денні дійсного шлюбу (прав та обов'язків подружжя, а також прав та обов'язків, які встановлені для подружжя іншими законами України).

Загальні наслідки застосовуються до недобросовісної особи. Згідно з ч. 6 ст. 45 СК України недобросовісною є особа, яка:

• знала про перешкоди до реєстрації шлюбу;

• приховала дані про наявність перешкод від другого з подружжя і (або) від державного органу РАЦС.

Загальні наслідки можуть застосовуватися як до однієї, так і до обох сторін недійсного шлюбу залежно від того, одна або обидві сторони діяли при реєстра­ції шлюбу недобросовісно. Якщо обидві сторони були обізнані про наявність перешкод до реєстрації шлюбу та приховали їх від органу РАЦС, то негативні наслідки недійсності шлюбу будуть застосовані в повному обсязі. Якщо одна сторона, знала про наявність перешкод і приховала їх від другої сторони та ор­гану РАЦС, то негативні наслідки застосовуються лише до такої недобросовісної сторони.

     Особливі (спеціальні) правові наслідки недійсного шлюбу можна визначити як позитивні, оскільки вони полягають у збереженні за особою тих прав, які вона могла б одержати у випадку реєстрації дійсного шлюбу. Спеціальні право­ві наслідки застосовуються до добросовісної сторони недійсного шлюбу (ст. 46 СК України).

Першим з негативних наслідків є те, що майно, набуте протягом недійсно­го шлюбу, вважається таким, що належить сторонам на праві спільної часткової власності. Розмір часток кожної із сторін визнача­ється відповідно до її участі у придбанні цього майна своєю працею та коштами. Недобросовісна сторона не може набувати прав на майно в порядку, встановле­ному для подружжя. Вона може розраховувати лише на те майно, у придбанні якого вона брала участь своєю працею та коштами.

   Складні майнові відносини виникають у разі реєстрації шлюбу особою, яка вже перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі (ч. 1 ст. 39 СК України).

Другим з негативних наслідків недійсності шлюбу є те, що особа, яка одер­жувала аліменти від того, з ким вона була в недійсному шлюбі, повинна їх повер­нути. При цьому сума сплачених аліментів вважається такою, що одержана без достатньої правової підстави і підлягає поверненню відповідно до  Цивільного кодексу України. У свою чергу, у ч. 1 ст. 1212 ЦК України сказано, що особа, яка набула майно за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової під­стави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Закон встановлює, що поверненню підлягає не вся сума аліментів, а лише та, яка сформувалася за останні три роки.    

Третім негативним наслідком недійсності шлюбу є те, що недобросовісна особа, яка поселилася у житлове приміщення іншої особи у зв'язку з реєстра­цією з нею недійсного шлюбу, не набуває права на проживання у ньому і може бути виселена (ч. 4 ст. 45 СК України). Згідно із ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом.

Останнім, четвертим, з негативних наслідків недійсності шлюбу є те, що, якщо особа, яка у зв'язку з реєстрацією недійсного шлюбу змінила своє прізвище, вона вважається такою, що іменується цим прізвищем без достатньої правової підстави (ч. 5 ст. 45 СК України).