- •1. Поняття та види речових прав за законодавством України.
- •2. Ознаки речового права.
- •3. Речові права і право інтелектуальної власності.
- •4. Поняття та ознаки права власності.
- •5. Зміст права власності.
- •6. Здійснення права власності.
- •7. Загальні положення про набуття права власності.
- •11. Похідні підстави набуття права власності. Момент виникнення права власності у набувача.
- •12. Підстави припинення права власності.
- •2. Відмова власника від права власності
- •5. Припинення права власності у зв'язку із викупом майна у власника.
- •13. Право господарського відання та оперативного управління.
- •14. Поняття, зміст та особливості права приватної власності.
- •15. Право комунальної власності. Поняття, суб'єкти, об'єкти, зміст.
- •16. Право державної власності. Поняття, суб'єкти, об'єкти, зміст. Співвідношення понять право державної власності та право власності народу України.
- •19. Право спільної сумісної власності подружжя.
- •20. Право власності особистого селянського господарства.
- •22. Порядок здійснення права спільної часткової власності.
- •23. Право власності на житло.
- •24. Право довірчої власності.
- •25. Конституція України та цивільне законодавство про правове забезпечення захисту права власності.
- •26. Поняття та види способів захисту права власності та інших речових прав. Співвідношення понять охорона та захист речових прав.
- •27. Речово-правові засоби захисту права власності та інших речових прав.
- •28. Віндикаційний позов як спосіб захисту речових прав.
- •29. Негаторний позов як спосіб захисту речових прав.
- •30. Визнання права власності як спосіб захисту.
- •31. Позов про вилучення майна з опису як спосіб захисту права власності.
- •32. Зобов'язально-правові способи захисту права речових прав.
- •33. Визнання незаконним нормативного акту та дій органів влади та місцевого самоврядування, що порушують право власності.
- •34. Самочинне будівництво.
- •35. Право власності на земельну ділянку.
- •36. Поняття та види речових прав на чуже майно.
- •37. Особливості здійснення і захисту речових прав на чуже майно.
- •41. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
- •42. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови.
- •43. Володіння (посідання) в цивільному праві.
- •44. Характеристика авторського права в континентальній системі права і копірайту в англосаксонській системі
- •45. Цивільно-правове регулювання відносин, пов'язаних з творчою діяльністю. Поняття творчої діяльності та інтелектуальної власності.
- •46. Об’єкти та суб’єкти авторського права.
- •47. Права суб’єкта авторського права.
- •48. Авторський договір: поняття, характеристика та види.
- •49. Поняття, суб'єкти, об'єкти, зміст суміжних прав інтелектуальної власності.
- •50. Поняття, суб'єкти, об'єкти, зміст права промислової власності.
- •51. Правова охорона фірмових найменувань.
- •52. Правова охорона товарних знаків.
- •53. Правова охорона найменувань місць походження товарів
- •54. Поняття сімейного права. Співвідношення цивільного та сімейного права.
- •55. Принципи сімейного права.
- •56. Строки в сімейному праві.
- •57. Здійснення і захист сімейних прав та обов'язків.
- •1. Сімейні права є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі.
- •2. Якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника.
- •58. Поняття сім ї. Підстави виникнення сімейних прав та обов'язків.
- •1. Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
- •2. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
- •61. Фактичні шлюбні відносини.
- •62. Умови укладання шлюбу. Перешкоди для укладання шлюбу.
- •63. Порядок укладання шлюбу. Правові наслідки подачі заяви про реєстрацію шлюбу.
- •2 Ознайомлення осіб, які бажають зареєструвати шлюб, з їхніми правами та обов'язками.
- •3. Прийняття державними органами рацСу заяви за наявності всіх необхідних документів.
- •4. Заручини.
- •5. Реєстрація шлюбу.
- •64. Визнання шлюбу недійсним. Підстави, порядок, наслідки.
- •65. Особисті немайнові правовідносини подружжя.
- •66. Майнові правовідносини подружжя. Поняття, види, особливості.
- •67. Правовий режим майна подружжя.
- •68. Обов'язки подружжя по утриманню. Підстави, порядок виникнення та припинення.
- •69. Шлюбний договір. Поняття, зміст, порядок укладання, визнання недійсним, наслідки.
- •70. Поняття та види припинення шлюбу. Правові наслідки припинення шлюбу. Відмінність від визнання шлюбу недійсним.
- •71. Підстави та порядок розірвання шлюбу.
- •74. Особисті немайнові права та обов'язки батьків та дітей.
- •75. Підстави та порядок позбавлення батьківських прав. Відновлення батьківських прав. Відібрання дітей без позбавлення батьківських прав.
- •76. Майнові правовідносини батьків та дітей.
- •77, 79. Аліментні правовідносини батьків та дітей. Умови та порядок стягнення аліментів на дітей.
- •78. Аліментні правовідносини інших членів сім ї.
- •80. Поняття та підстави усиновлення (удочеріння).
- •81. Правові наслідки усиновлення. Таємниця усиновлення.
- •82. Дитячий будинок сімейного типу та прийомна сім я.
- •83. Патронат.
- •84. Поняття спадкування. Суб'єктний склад відносин спадкування.
- •85. Час та місце відкриття спадщини. Юридичні наслідки відкриття спадщини.
- •86. Склад спадкового майна.
- •87. Особливості спадкування окремих об’єктів.
- •88. Спадкування за законом. Порядок розподілу спадкового майна.
- •89. Поняття та види заповітів. Недійсність заповіту.
- •90. Виконання заповіту.
- •91. Заповідальний відказ. Право на обов'язкову частку у спадщині.
- •92. Здійснення права на спадкування. Оформлення права на спадщину.
- •93. Відмова від спадщини. Поняття та наслідки.
- •94. Відповідальність спадкоємців за зобов'язаннями спадкодавця.
- •95. Спадкування за правом представлення. Спадкова трансмісія. Відумерлість спадщини.
- •96. Спадковий договір.
77, 79. Аліментні правовідносини батьків та дітей. Умови та порядок стягнення аліментів на дітей.
Аліментні зобов’язання батьків і дітей є аліментними зобов’язаннями першої черги. Це означає, що батьки і діти мають утримувати один одного, незалежно від наявності в них інших родичів.
Обов’язок із виплати аліментів на дітей несуть як повнолітні, так і неповнолітні батьки. Батько й мати зобов’язані утримувати дітей, незалежно від свого віку, матеріального стану та обсягу дієздатності. Обов’язки батьків із утримання дітей є рівними (ст. 141 СК).
За наявності підстав, передбачених законодавством, суд може позбавити батька, матір дитини чи обох батьків батьківських прав.
Однак, позбавлення батьківських прав не звільняє батьків від обов’язку утримувати дитину. При постановленні рішення про позбавлення батьківських прав суд вирішує також питання про стягнення аліментів на дитину — аліменти виплачуватимуться на користь опікуна (піклувальника) або іншого з батьків, не позбавленого батьківських прав, з яким залишається дитина, а якщо дитину влаштовано до закладу охорони здоров’я, навчального або іншого закладу, то на користь цього закладу.
Сімейне законодавство України встановлює три види зобов’язань батьків щодо своїх дітей:
- зобов’язання з утримання неповнолітніх дітей;
- зобов’язання з утримання непрацездатних повнолітніх дітей;
- зобов’язання брати участь у додаткових витратах на утримання дітей.
Зобов’язання з утримання неповнолітніх дітей виникає за наявності сукупності з таких умов:
родинного зв’язку між батьками й дитиною (кровний зв’язок між батьками та дитиною або зв’язок між усиновлювачем і усиновленою дитиною);
неповноліття дитини. Однак, у тому разі, коли неповнолітня особа, на яку стягуються аліменти, набуває повного обсягу дієздатності відповідно до ст. 35 ЦК, то обов’язок батьків щодо утримання неповнолітньої дитини припиняється;
відсутність підстав для звільнення батьків від сплати аліментів.
При цьму підставами для звільнення батьків від сплати аліментів є:
- той із батьків, з ким проживає дитина, і той з батьків, хто живе окремо від неї, з дозволу органу опіки і піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, земельну ділянку тощо);
- дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби.
На основі аналізу ст. 198 СК можна зробити висновок, що зобов’язання батьків із утримання непрацездатних повнолітніх дітей виникає за сукупності таких юридичних фактів:
родинний зв’язок між батьками і дитиною;
повноліття дитини;
непрацездатність дитини;
нужденність (потреба матеріальної допомоги) дитини;
можливість батьків надавати матеріальну допомогу.
Сімейний кодекс також передбачає збереження права на аліменти за повнолітньою працездатною дитиною, яка продовжує навчання і не може самостійно забезпечити себе необхідними засобами існування, до досягнення 23-річного віку (ст. 199 СК).
Згідно зі ст. 185 СК, зобов’язання батьків брати участь у додаткових витратах на утримання дітей може бути зумовлене особливими обставинами, наприклад, хворобою, каліцтвом, необхідністю розвивати здібності дитини. Сума компенсації додаткових витрат може сплачуватися разово або періодично.
Примітно, що укладення одним із батьків договору про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно не звільняє його від обов’язку брати участь у додаткових витратах на дитину (ч. 3 ст. 190 СК).
Порядок стягнення аліментів, розмір, участь батьків у додаткових витратах на дитину
Батьки можуть виконувати свій обов’язок із сплати аліментів добровільно і примусово (на підставі судового рішення). Добровільне утримання може бути фактичним, коли батьки витрачають певну частку сімейного бюджету на дитину, не оформлюючи це певними передбаченими законодавством способами, а просто керуючись почуттям батьківського обов’язку, і договірним, коли батьки укладають аліментний договір (в силу ст. 189 і ч. 2 ст. 109 СК цей договір укладається у письмовій формі й нотаріально посвідчується).
Сімейний кодекс дозволяє також стягнення аліментів бухгалтерією за місцем праці платника аліментів за його заявою.
У разі невиконання батьками або одним із них обов’язку з утримання дітей допускається примусове стягнення необхідних коштів у судовому порядку.
Розмір аліментів може бути визначений або у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини та (або) у твердій грошовій сумі. Сімейний кодекс не встановлює фіксованої частки доходу, яка має сплачуватися аліментнозобов’язаною особою, ця частка в кожному випадку має встановлюватися судом.
Критерієм визначення розміру аліментів є матеріальний стан матері чи батька і самої дитини, стан їхнього здоров’я та інші обставини, які мають істотне значення (ст. 182 СК).
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо збільшення розміру аліментів на дітей» від 22 вересня 2005 р., мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, коли розмір аліментів на підставі ст. 184 СК визначається судом у твердій грошовій сумі.
Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі є додатковим способом визначення розміру аліментів, який розрахований на ситуації, коли платник аліментів має нерегулярний заробіток (наприклад, є представником творчої професії — письменник, художник, композитор) або одержує частину доходу в натурі, або за наявності інших обставин, які мають істотне значення (наприклад, одержує частину доходу в іноземній валюті).
Аліменти присуджуються з дня подання позовної заяви до суду.
Відносини, які виникають у сім’ї між батьками й дітьми, передбачають взаємність і добровільність. Якщо діти не погоджуються добровільно надавати допомогу і матеріальну підтримку своїм батькам, то законодавець зобов’язує повнолітніх дітей утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Непрацездатність батьків, як і будь-яких інших членів сім’ї, означає досягнення ними пенсійного віку або наявність у них інвалідності 1, 2 чи 3 групи. Батьки є такими, що потребують матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, інші доходи не забезпечують їм прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з ч. 2 ст. 205 СК при визначенні розміру аліментів на непрацездатних батьків необхідно враховувати можливість отримання ними матеріальної допомоги від інших дітей, до яких не пред’явлено позову про стягнення аліментів, а також від дружини, чоловіка та своїх батьків.