- •Питання до іспиту з курсу “Кримінальне право України” 2008/2009 року
- •1. Поняття кримінального права та його система.
- •3. Поняття та підстави кв
- •4. Форми реалізації кв
- •6. Тлумачення закону про кв
- •7. Чинність закону про кв у часі
- •8. Чинність закону про кв у просторі
- •11. Класифікація злочинів та їх правове значення.
- •13. Елементи і ознаки складу злочину.
- •15. Формальні, матеріальні та усічені склади злочинів
- •17. Поняття, значення та ознаки об’єктивної сторони злочину.
- •18. Поняття, види та ознаки суб’єктів злочину.
- •20. Поняття, значення, та ознаки суб’єктивної сторони злочину.
- •21. Вина та її види.
- •23. Поняття і види стадій злочину.
- •28. Крайня необхідність та її ознаки.
- •29. Фізичний або психічний примус та їх ознаки.
- •30. Виконання наказу або розпорядження та його ознаки.
- •31. Діяння, пов’язане з ризиком та його ознаки.
- •32. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації та його ознаки.
- •33. Поняття і види звільнення від кв.
- •34. Поняття покарання та його мета.
- •35. Система та види покарань.
- •36. Принципи та загальні засади призначення покарання.
- •39. Поняття, підстави і види звільнення від покарання та його відбування.
- •41. Погашення та зняття судимості.
- •42. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування.
- •44. Види примусових заходів виховного характеру та особливості їх призначення.
- •46. Поняття та види замаху на злочин.
- •47. Добровільна відмова від злочину та її ознаки.
- •48. Поняття і ознаки співучасті.
- •49. Види співучасників.
- •50. Форми співучасті.
- •52. Поняття причетності до злочину та її види.
- •55. Сукупність злочинів та її види.
- •58. Шпигунство
- •60. Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини.
- •64. Залишення в небезпеці.
- •65. Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані.
- •69. Крадіжка.
- •70. Грабіж.
- •71. Розбій.
- •72. Вимагання.
- •77. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.
- •78. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, які керують транспортним засобом.
- •81. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.
- •82. Розголошення державної таємниці.
- •83. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань.
- •87. Службове підроблення.
58. Шпигунство
Ст.114 “Шпигунство”:
1. Передача або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам відомостей, що становлять державну таємницю, якщо ці дії вчинені іноземцем або особою без громадянства.
2. Звільняється від КВ особа, яка припинила діяльність, передбачену частиною першою цієї статті, та добровільно повідомила органи державної влади про вчинене, якщо внаслідок цього і вжитих заходів було відвернено заподіяння шкоди інтересам України.
1. Безпосереднім об’єктом злочину є державна безпека України в інформаційній, а також політичній, економічній, воєнній і науково-технологічній сферах.
Предметом шпигунства є відомості, що становлять державну таємницю, які матеріалізовані у відповідному документі чи виробі.
Відомості, що становлять державну таємницю, – це інформація у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки і охорони правопорядку, розголошення, якої може завдати шкоди національній безпеці України і які рішенням державних експертів з питань таємниць визнано державною таємницею та включено до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю (ЗВДТ). З моменту опублікування вказаного Зводу (змін до нього) ці відомості підлягають охороні з боку держави як такі, що становлять державну таємницю, хоча б на цей час вони ще не були матеріалізовані.
2. З об’єктивної сторони шпигунство полягає у таких діях:
1) передача іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю;
2) збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю.
Ініціатива збирання чи передачі відповідних відомостей може належати як виконавцю, так і адресату шпигунства. Для кваліфікації злочину це значення не має.
Передача відомостей – це їх усне повідомлення іноземній державі, іноземній організації, їх представникам, вручення певних документів, виробів чи інших матеріальних носіїв інформації (безпосередньо, через посередників, з використанням тайників тощо) або їх пересилання. Якщо вказані відомості було передано іншій державі у порядку, передбаченому законодавством України, це не є злочином.
Збирання зазначених відомостей полягає в їх пошуку і добуванні, придбанні будь-яким способом з наступним зосередженням їх в одному чи кількох місцях.
Іноземна держава у даному випадку поняття збірне. Передача іноземній державі певних відомостей передбачає передачу їх не державі як субстанції, а офіційному державному органу, у т. ч. розвідувальному.
3. Суб’єкт злочину, передбаченого ст.114, тільки іноземець або особа без громадянства (про зміст відповідних понять див. коментар до ст.ст.7-8). Шпигунство, вчинене громадянином України, кваліфікується за ст.111.
4. Суб’єктивна сторона даного злочину характеризується виною у вигляді прямого умислу.
5. Ч.2 ст.114 передбачає спеціальну підставу звільнення від КВ особи, яка вже передала чи зібрала для передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомості, що становлять державну таємницю. Такою підставою є сукупність трьох умов, із яких тільки дві повністю залежать від волі вказаної особи:
а) особа припинила раніше розпочату шпигунську діяльність;
б) вона добровільно повідомила органи державної влади України про вчинене нею на шкоду інтересам України;
в) внаслідок виконання особою перших двох умов і вжитих органами державної влади України (можливо, за участю цієї ж особи) заходів було відвернено шкоду інтересам України.
59. Умисне вбивство.
Ст.115 “Умисне вбивство”:
1. Вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
2. Умисне вбивство:
1) двох або більше осіб;
2) малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності;
3) заручника або викраденої людини;
4) вчинене з особливою жорстокістю;
5) вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб;
6) з корисливих мотивів;
7) з хуліганських мотивів;
8) особи чи її близького родича у зв’язку з виконанням цією особою службового або громадського обов’язку;
9) з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення;
10) поєднане із зґвалтуванням або насильницьким за-, доволенням статевої пристрасті неприродним способом;
11) вчинене на замовлення;
12) вчинене за попередньою змовою групою осіб;
13) вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116-118 КК.
1. Об’єктом злочину є життя особи.
Вбивство – винне, протиправне заподіяння смерті іншій людині. Залежно від вини суб’єкта злочину вбивство може бути умисним (ст.ст.115-118) або необережним (ст.119).
Життя – динамічний стан організму людини, який полягає у неперервності процесів обміну матерією та енергією з оточуючим середовищем.
2. Об’єктивна сторона злочину характеризується:
1) діянням – посяганням на життя іншої особи;
2) наслідками у вигляді фізіологічної смерті потерпілого;
3) причинним зв’язком між вказаними, діянням та наслідками.
Суспільно небезпечним наслідком вбивства є настання незворотної смерті потерпілого. З цього моменту даний злочин вважається закінченим.
3. Суб’єктом злочину є осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла 14-річного віку.
4. Суб’єктивна сторона умисного вбивства характеризується виною у формі умислу.
Для відмежування умисного вбивства від заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, слід ретельно досліджувати докази, що мають значення для з’ясування змісту і спрямованості умислу винного. Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.
Замах на вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом, коли винний передбачав настання смерті потерпілого і бажав цього, але такі наслідки не настали з незалежних від його волі обставин.
Мотив і мета злочину підлягають з’ясуванню, оскільки у ряді випадків вони є кваліфікуючими ознаками цього злочину. Ч.2 ст.115 передбачає відповідальність за умисне вбивство: з корисливих мотивів (п.6), з хуліганських мотивів (п.7), у зв’язку з виконанням потерпілою особою службового або громадського обов’язку (п.8), а також з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення (п.9). Особливий емоційний стан є ознакою умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання (ст.116), та умисного вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини (ст.117).