31.Розробка в педагогіці цілей виховання.

1. Обстоятельственное значення цілей виховання безпосередньо впливає на розробку педагогічної теорії. Чітке уявлення про те, яку людину ми хотіли б сформувати, позначається на трактуванні сутності самого виховання. Наприклад, з давніх часів у педагогіці розроблялись два підходи до здійснення виховання.

Один з цих підходів мав на меті сформувати слухняну, покірливо підкоряється встановленому порядку особи. Виховання зводилося головним чином до примушення дітей до певних форм поведінки, різним заходам зовнішніх впливів, аж до фізичних покарань. Багато педагогів намагалися виправдати таке виховання теоретично, вважаючи, що діти від природи нібито володіють неприборканістю, яку необхідно придушувати силою авторитету педагога, різними заборонами та обмеженнями. Тому таке виховання стали називати авторитарним.  2. Інші ж педагоги в протилежність цьому вважали, що метою виховання має бути формування вільної, духовно розвиненою і відчуває свою гідність особистості. Виходячи з цього, вони розробляли гуманістичні ідеї виховання, виступали за шанобливе ставлення до дітей, створення нової педагогіки, пройнятої вірою в інтелектуальний і морально - естетичне совершенствова - ня особистості.  З цієї точки зору має бути також зрозуміло, що цілі, якіставилися і ставляться перед вихованням, не можуть не впливати нарозробку теоретичних підходів до визначення його змісту іметодики виховного процесу. Не менше значення цільоваспрямованість виховання має для практичної роботи вчителя.  Торкаючись, цього питання К.Д. Ушинський у своїй праці «Людина якпредмет виховання »писав:« Що сказали б ви про архітектора,який, закладаючи нову будівлю, не зумів би відповісти на питання,що він хоче будувати - чи храм, присвячений богу істини, любові іправди, чи просто будинок, в якому жилося б затишно, красиві чи,але даремні урочисті ворота, на які заглядалися бпроїжджаючі, роззолочених чи готель для обирання неощадливімандрівників, кухню чи для переваркі їстівних припасів, музеумЧи для зберігання рідкісних речей або, нарешті, сарай для складки тудивсякого, нікому вже в житті непотрібного мотлоху? Те ж саме повинніви сказати й про вихователя, який не зуміє ясно і точновизначити вам мети виховної діяльності ». [2]

Подібну ж думку висловлював А.С. Макаренко. Він підкреслював, щовихователь повинен вміти проектувати особистість вихованця. Алещоб проектувати особистість, потрібно добре знати, якою вона маєбути і які якості у неї потрібно формувати.

Абстрактно - філософський підхід до визначення цілей виховання врізні періоди розвитку суспільства.

Питання цілей виховання, так чи інакше, розроблялися впедагогіки з давніх часів. У рабовласницьку феодальну епохиправлячі класи відверто пристосовували виховання і його цілідо своїх інтересів і використовували їх для зміцнення своїхпривілеїв, то інакше почало складатися положення надалі. Уборотьбі з феодалізмом в суспільстві широку популярність придбалипитання свободи, рівності і братерства між людьми і необхідностівиховання людини взагалі, підготовки його до забезпеченої іщасливого життя. До того ж довгий час розробка цілейвиховання здійснювалася на абстрактно - філософській основі, що незавжди вимагало їх точного і наукового обгрунтування. Свого часунімецький педагог В. Рейн (1847 - 1929) писав про те, що «вихованнямає виробляти з вихованця істинно добру людину,вміє працювати з користю для свого народу, людинисумлінного і щирого ... »

У такому ж плані висловлювався і відомий педагог і психолог  Едвард Торндайк «Виховання в цілому, - зазначав він, - маєрозвивати в людській істоті доброзичливість до людей ... Цімети виховання взагалі - доброзичливе ставлення до людей,усунення корисної та щасливого життя, прагнення до благородних,чистим насолод - це в той же час і зокрема кінцевіцілі шкільного виховання ». [3]

У другій половині 19 і на початку 20 ст. в західній педагогіціскладається теорія «вільного виховання», в основі якої лежалависунута ще Руссо ідея про нібито природному розумовому іморальне вдосконалення дитини. Її творці Е. Кей, К.Н.  Вентцель, М. Монтессорі та ін, також не закликали, соціальних основформування дітей в якості цільових установок виховання вважалирозвиток спонтанно виявляються інтересів та схильностей дітей,забезпечення їм повної, нічим не обмеженої свободи іневтручання в їх формування., Ця теорія виходила знеобхідності ставити в центрі виховання слідування за інтересами і потягами дітей, тому вона отримала назву педоцентріской.