- •Характеристика основних форм методичної роботи в школі. Самоосвіта і виховання вчителя.
- •2. Характеристика методів організації навчально-пізнавальної діяльності.
- •3.Диференційований підхід у навчанні. Врахування індивідуальних особливостей учнів.
- •Поняття диференційованого підходу у вихованні та навчанні
- •4.Структура процесу учіння.
- •8. Урок – основна форма організації навчального процесу. Вимоги до сучасного уроку.
- •8. Урок – основна форма організації навчального процесу. Вимоги до сучасного уроку.
- •12. Взаємозв’язок загальної, політехнічної і професійної освіти.
- •Характеристика методів контролю і самоконтролю у навчанні.
- •17. Цілісний педагогічний процес, його структура та характеристика.
- •18.Поняття про педагогічний досвід. Форми і методи узагальнення і впровадження передового досвіду в шкільну практику.
- •19.Факультативи
- •20.Поняття про процес навчання. Двосторонній характер, рушійні сили навчального процесу.
- •22.Контроль, його роль у керівництві і управлінні навчальною діяльністю учнів. Функції, зміст, види контролю.
- •23.Навчальні екскурсії, їх види, призначення, методика проведення.
- •27.Типи уроків і їх характеристика.
- •28.Характеристика методів стимулювання навчально-пізнавальною діяльністю.
- •29.Виховання свідомої дисципліни і культури поведінки учнів.
- •30. Самостійна робота учнів.
- •31.Розробка в педагогіці цілей виховання.
- •34. Завдання, зміст і методи естетичного виховання.
- •54.Завдання, зміст і форми роботи класного керівника.
- •Керівництво навчально-виховною роботою в школі. Функції директора і його заступників.
- •41.Характеристика методів організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки.
- •45.Виховання та його роль у всебічному розвитку особистості.
- •47.Завдання, зміст і методи трудового виховання. Його роль у всебічному розвитку особистості.
- •52.Планування роботи в школі: перспективне, річне, поточне.
- •54.Завдання, зміст і форми роботи класного керівника.
- •56.Завдання, зміст, форми фізичного виховання учнів у загальноосвітній школі.
- •58. Виховання як провідний фактор розвитку і формування особистості.
- •59.Система трудового виховання і його зміст у загальноосвітній школі . Види трудової діяльності учнів
- •32.Предмет і завдання педагогіки. Основні категорії педагогіки.
- •13.Єдність освітньої, виховної і розвиваючої функції процесу навчання.
- •Закономірності та принципи навчання.
- •Об'єктивні закономірності процесу навчання
- •Характеристика основних принципів навчання
- •37.Характеристика принципів виховання, їх єдність, взаємозв’язок.
- •4.Структура процесу учіння.
- •48.Спільна виховна робота школи, сім’ї, громадськості.
- •44.Зміст і форми позакласної та позашкільної роботи.
- •40.Формування особистості в колективі. Ознаки і структура колективу
- •10.Проблемне навчання. Керівництво вчителя розвитком самостійності і пізнавальної активності
- •10. Проблемне навчання.
- •32.Предмет педагогіки
- •49. Методи виховання
13.Єдність освітньої, виховної і розвиваючої функції процесу навчання.
Всебічний і гармонійний розвиток особистості передбачає єдність її освіченості, вихованості, загального розвитку.
Виходячи з мети і завдань сучасної школи, процес навчання покликаний забезпечувати три функції – освітню, виховну, розвиваючу.
Сучасна дидактика застерігає, що завданнями навчального процесу не є лише формування знань, умінь і навичок. Навчання має комплексний вплив на особистість, незважаючи на те, що освітня функція найбільш специфічна для даного процесу. Зазначимо також, що межі між освітою, вихованням і розвитком в їх вузькому значенні є досить відносні і деякі аспекти їх взаємно переплітаються. Наприклад, під освітою часто розуміють не лише засвоєні теоретичні знання, спеціальні уміння, але й загально-навчальні уміння й навички. Сама освіта передбачає формування не лише знань і умінь, але й певних якостей, світогляду, ідейності, моральності особистості та ін. Умовне виділення освітньої, виховної і розвиваючої функції є корисним у практичній діяльності вчителя, особливо при плануванні завдань навчання.
Освітня функція передбачає, в першу чергу, засвоєння наукових знань, формування спеціальних і загально-навчальних умінь і навичок.
Наукові знання передбачають факти, поняття, закони, закономірності, теорії, узагальнену картину світу. У відповідності з освітньою функцією вони повинні стати надбанням особистості, ввійти в структуру її досвіду. Найповніша реалізація цієї функції повинна забезпечити повноту, систематичність і усвідомленість знань, їх міцність і дієвість. Це вимагає такої організації процесу навчання, щоб із змісту навчального предмета, що відображає відповідну галузь наукового знання, не випадали елементи, які є важливими для розуміння основних ідей і суттєвих причинно-наслідкових зв'язків, щоб у загальній системі знань не утворювалося пустот. Знання повинні бути належним чином впорядковані, набуваючи все більшої стрункості й логічної впорядкованості, щоб нові знання випливали з раніше засвоєних і прокладали шлях до наступних знань.
Конкретним результатом реалізації освітньої функції є дієвість знань, що виражається в свідомому оперуванні ними, у здатності мобілізувати попередні знання для отримання нових, а також сформованість найважливіших як спеціальних, так і загально-навчальних умінь і навичок.
Спеціальні уміння і навички — це специфічні для певного навчального предмета і галузі науки практичні уміння й навички. Наприклад, з фізики і хімії - це розв'язування задач, проведення лабораторних дослідів, показ демонстрацій, здійснення дослідницьких робіт. З географії – робота з картою, географічні вимірювання, орієнтування за допомогою компасу та інших приладів. З математики — розв'язування задач, робота з обчислювальними машинами різних типів, з логарифмічною лінійкою, з моделями та ін. З ботаніки і біології - робота з гербаріями, муляжами, колекціями, препаратами, мікроскопами.
Виховна функція. Процес навчання поряд з освітньою реалізує й виховну функцію, формуючи в учнів світогляд, моральні, трудові, естетичні, етичні уявлення, погляди, переконання, способи відповідної поведінки і діяльності в суспільстві, систему ідеалів, відношень, потреб, фізичну культуру, тобто сукупність якостей особистості. Виховна функція органічно випливає з самого змісту і методів навчання, але, разом з тим, вона реалізується і завдяки спеціальній організації спілкування учителя з учнями. Об'єктивно навчання не може не виховувати певних поглядів, переконань, відношень, якостей особистості. Формування особистості взагалі неможливо без засвоєння системи моральних та інших понять, норм і вимог.
Між освітою і вихованням існує не однобічний зв'язок: від навчання до виховання. Процес виховання при правильній організації негайно виявляє благодатний вплив на навчання, оскільки виховання дисциплінованості, організованості, суспільної активності та інших якостей створює передумови для більш активного й успішного навчання. Власне, без належної вихованості учнів ефективний процес навчання неможливий.
При організації навчального процесу, доборі змісту, форм і методів навчання реалізація виховної функції вимагає правильного розуміння завдань виховання на тому чи іншому етапі розвитку суспільства. Важливим аспектом реалізації виховної функції навчання є формування мотивів навчальної діяльності, що визначає її успішність.
Розвиваюча функція. Як і виховна функція, розвиваючий характер навчання об'єктивно випливає з самої природи цього соціального процесу. Правильно організоване навчання завжди розвиває, однак розвиваюча функція реалізується більш ефективно при спеціальній спрямованості взаємодії учителів і учнів на всебічний розвиток особистості. Така спеціальна спрямованість навчання отримала назву "розвиваюче навчання".
В контексті традиційних підходів до організації навчання реалізація розвиваючої функції, як правило, передбачала розвиток мови і мислення, оскільки саме розвиток вербальних процесів краще інших виражає загальний розвиток учня. Однак, це звужує розвиваючу функцію. Таке розуміння спрямованості навчання залишає поза увагою той факт, що й мова, і пов'язане з ним мислення ефективніше розвиваються при відповідному розвитку сенсорної, емоційно-вольової, рухової і мотиваційно-потребнісної сфер особистості. Таким чином, розвиваючий характер навчання передбачає орієнтацію на розвиток особистості як цілісної психічної системи.
Починаючи з 60-х pp. XX ст. в педагогіці розроблялися різноманітні підходи до побудови розвиваючого навчання. Л.Занков обґрунтував сукупність принципів розвитку мислення в процесі навчання: збільшення питомої ваги теоретичного матеріалу; навчання в швидкому темпі і на високому рівні труднощів; забезпечення усвідомлення учнями процесу навчання.
А.Матюшкін, М.Махмутов та інші розробили основи проблемного навчання. І.Лернер, М.Скаткін запропонували систему розвивальних методів навчання; В.Давидов і Д.Ельконін розробили концепцію змістового узагальнення в навчанні; І.Гальперін, Н.Тализіна та інші обґрунтували теорію поетапного формування розумових дій. Провідною ідеєю наукових пошуків і педагогічної практики розвивального навчання є думка про необхідність суттєвого розширення сфери його впливу. Повноцінний інтелектуальний, соціальний і моральний розвиток особистості – це результат реалізації освітньої і виховної функції в їх системі і єдності.
Усі три функції навчання перебувають у складних взаємозв'язках: одна передує іншу, є її причиною, друга є її наслідком, але одночасно й умовою активізації першопричини. Ось чому взаємозв'язок цих функцій необхідно розглядати з урахуванням діалектичного характеру їх єдності.
Основні функції реалізуються на практиці, по-перше, системою уроків, які передбачають завдання освіти, виховання і розвитку учнів; по-друге, змістом діяльності учителя і учнів, який забезпечував би реалізацію всіх трьох видів завдань; по-третє, різноманітністю методів, форм і засобів навчання; по-четверте, в процесі контролю і самоконтролю навчання і при аналізі його результатів, причому одночасно оцінюється якість реалізації всіх функцій, а не однієї з них. Сукупність цих вимог при побудові процесу навчання підносить його на якісно новий рівень, при якому комплексно реалізуються завдання, що стоять перед школою.