- •1.Мова як засіб професійного спілкування.
- •2.Поняття про сучасну українську літературну норму. Типи мовних норм. Форми сучасної української літературної мови.
- •3.Понятя усного та писменого мовлення. Майстерність публічного виступу. Види підготовки до виступу.
- •4.Кодифікація мови. Місце мови в комунікативній деонтиці юриста.
- •5.Функціональна диференціація сучасної українськой мови.
- •6.Офіційно-діловий стиль як один із функціональних стилів сучасної української мови. Особливості офіційно-ділового стилю. Кліше.
- •7.Сучасна українська ділова мова: етапи становлення, проблеми та перспективи розвитку.
- •8.Поняття про документ, його властивості та вимоги до його оформлення. Мовностильові особливості тексту документу.
- •9.Поняття спілкування. Особливості професійного спілкування.
- •10.Правила культури спілкування (за і. Томаном).
- •11. Сутність і зміст етики спілкування правознавців.
- •12. Вербальні і невербальні засоби спілкування.
- •13.Закон про мови в урср — нормативно-правова основа утвердження української мови як державної в Україні.
- •14.Конституція України про функціонування та розвиток мов в Україні.
- •17. Синтаксичні особливості ділових паперів
- •18. Синтаксичні структури у діловому мовленні
- •19.Види документів та їх класифікація.
- •22.Види службових листів. Ділове листування. Вимоги до офіційного листування.
- •25. Протокол Витяг з протоколу
- •26. Протокол слідчої дії
- •27. Постанова
- •28.Позовна заява.
- •29. Договір Трудова угода
- •33. Професійна лексика
- •34.Фразеологія у професійному спілкуванні юристів. Українська лексикографія.
- •37.Словники енциклопедичні, тлумачні, перекладні та інші типи словників.
- •38.Українська юридична термінологічна система. З історії розвитку мови права.
- •40.Труднощі, що вивникають в перекладі з російської на українську мову. Синоніми, омоніми та пароніми в юридичній термінологіі.
- •42. Правопис прізвищ та імен по батькові
- •43. Правопис закінчень родового відмінка однини іменників II відміни
- •44. Рід невідмінюваних іменників
- •48. Займенник
- •51. Прийменник
- •52. Апостроф
- •53. М'який знак
- •54. Подвоєння та подовження приголосних
- •55. Чергування приголосних звуків
- •56. Правопис слів іншомовного походження
- •57. Правопис складних прикметників
- •58. Прислівник
- •59. Складні випадки вживання великої літери
- •60.Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення. Абревіатури загальновживані та вузькоспеціалізовані в юридичному тексті.
7.Сучасна українська ділова мова: етапи становлення, проблеми та перспективи розвитку.
Розвиток офіційно-ділового стилю української мови, як і будь-якої іншої мови, тісно пов'язаний з розвитком державності. Виникнення основ діловодства (тобто юридичної документації — законів, указів, грамот, купчих тощо) сягає ще часів Київської Русі. Невдовзі після приєднання України до Росії в 1654 році розвиток діловодства українською мовою дещо гальмується, а пізніше, у зв'язку із забороною української мови царським урядом, і зовсім припиняється. Проте здобутки давньої української офіційно-ділової мови не були повністю втрачені. Вироблена в період Української Народної Республіки (1919-1922 pp.), а потім в умовах радянської дійсності українська ділова мова мала вже на що орієнтуватися.
8.Поняття про документ, його властивості та вимоги до його оформлення. Мовностильові особливості тексту документу.
Документ - це засіб фіксації певним чином на спеціальному матеріалі інформації об'єктивної дійсності, що має правове значення.
Документи є засобом засвідчення, доведення певних фактів до людей і, отже, мають велике правове значення.
Вимоги до документів:
документ повинен видаватися повноважним органом або особою у відповідності з її компетенцією;
документ повинен бути достовірним і мати юридичну силу, не повинен суперечити чинному законодавству;
документ повинен мати відповідність до свого призначення;
документ повинен бути складений за встановленою формою;
документ має бути бездоганно відредагований і оформлений.
Зовнішній вигляд документа є незаперечним свідченням стилю роботи управління, дисципліни і особистої культури працівників.
Мова і професія. Мовленнєва діяльність як один з основних видів діяльності людини.
Знання мови професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися в ситуації на виробництві та в безпосередніх ділових контактах.
Мовленнєва діяльність - це діяльність, що має соціальний характер, у ході якої висловлення формується і використовується для досягнення визначеної мети (спілкування, повідомлення, впливу). Психолог Л. С. Виготський характеризував мовленнєву діяльність як процес матеріалізації думки, тобто перетворення її у слово.
Культура мовленнєвої діяльності - це культура володіння словом, обмін повідомленнями з найвищою ефективністю. Показниками культури мовленнєвої діяльності є правильна чітка вимова , комунікативна доцільність мови ), структурно - логічна побудова текстів, використання невербальних засобів, об'єктивне розуміння з боку слухача, читача).
Культура мови і мовлення. Основні ознаки культури мовлення юриста.
Культура мови — галузь знань, яка вивчає нормативність мови, її відповідність суспільним вимогам; індивідуальна здатність особи вільно володіти різними функціональними стилями.
Культура мовлення — упорядкована сукупність нормативних, мовленнєвих засобів, вироблених практикою людського спілкування, які оптимально виражають зміст мовлення і задовольняють умови і мету спілкування.
Здебільшого це поняття вживають, аналізуючи писемні тексти, мовну практику особистості.
Важливими характеристиками культури мовлення є правильність, змістовність, доречність, достатність, логічність, точність, ясність, стислість, простота та емоційна виразність, образність, барвистість, чистота, емоційність. Правильна вимова, вільне, невимушене оперування словом, уникнення вульгаризмів, провінціалізмів, архаїзмів, слів-паразитів, зайвих іншомовних слів, наголошування на головних думках, фонетична виразність, інтонаційна розмаїтість, чітка дикція, розмірений темп мовлення, правильне використання логічних наголосів і психологічних пауз, взаємовідповідність між змістом і тоном, між словами, жестами та мімікою — необхідні елементи мовної культури юриста.
Мовленнєвий етикет — невід'ємний етикет професійної культури юриста.
Під мовленнєвим етикетом розуміють мікросистему національно специфічних стійких формул спілкування, прийнятих і приписаних суспільством для встановлення контакту співбесідників, підтримання спілкування у певній тональності. Такі стійкі формули спілкування, або стереотипи спілкування є типовими, повторюваними конструкціями, що вживаються у високочастотних побутових ситуаціях. Тобто, набір типізованих частотних ситуацій призводить до появи набору мовленнєвих засобів, що обслуговують такі ситуації. Ступінь стандартизації одиниці знаходиться у прямій залежності від частотності її вживання.
Юрист повинен виробити певний мовний та мовленнєвий етикет, культуру публічного мовлення, етику й культуру письма. Зрозуміло, що цього він зможе досягти, якщо володітиме належним культурним рівнем.