- •1 Предмет і структура курсу «Українська мова (на професійним спрямуванням)». Зв'язок з правовими дисциплінами.
- •2 Мова як засіб професійного спілкування.
- •3 Поняття про сучасну українську літературну норму. Типи мовних норм. Форми сучасної української літературної мови.
- •4 Поняття усного та писемного мовлення. Майстерність публічного виступу. Види підготовки до виступу.
- •5 Промова адвоката, прокурора, судді під час судових засідань. Судові промови відомих адвокатів.
- •6 Кодифікація мови. Місце мови в комунікативній деонтиці юриста.
- •7 Функціональна диференціація сучасної української мови.
- •8 Офіційно-діловий стиль як один із функціональних стилів сучасної української літературної мови. Особливості офіційно-ділового стилю. Кліше.
- •9 Сучасна українська ділова мови: етапи становлення, проблеми та перспективи розвитку.
- •10 Поняття про документ, його властивості та вимоги до його оформлення. Мовностильові особливості тексту документа.
- •Властивості документа
- •Структура документа
- •11 Мова і професія. Мовленнєва діяльність як один з основних видів діяльності людини.
- •12 Культура мови і мовлення. Основні ознаки культури мовлення юриста.
- •13 Мовленнєвий етикет - невід'ємний етикет професійної культури юриста.
- •14 Правила культури спілкування (за і.Томаном).
- •15 Поняття спілкування. Особливості професійного спілкування.
- •17 Етичні норми і нормативи. Професійна юридична етика.
- •18 Правові та етичні обмеження під час діяльності правочинців.
- •19 Форми та функції спілкування юристів у ділових стосунках.
- •20 Мовленнєвий етикет у діловому спілкуванні.
- •21 Загальні принципи і правила ділового спілкування фахівця: моральність, повага до інших людей, раціональність, правила кришки та самокритики. Культура телефонного діалогу.
- •Основні вимоги до етикету телефонної розмови
- •22 Психологічні особливості професійного спілкування.
- •23 Герменевтика як наука тлумачення текстів.
- •24 Закон про мови в Українській рср - нормативно-правова основа утвердження української мови як державної в Україні.
- •25 Конституція України про функціонування та розвиток мов в Україні.
- •26 Державна мова та її функції.
- •Функція науки
- •27 Функції мови в суспільстві
- •28 Синтаксичні структури у професійному мовленні.
- •29 Прямий порядок слів, вживання інфінітивних конструкцій, дієприслівникових та дієприкметникових зворотів.
- •30 Місце в реченні вставних слів та словосполучень у діловому мовленні.
- •31 Складні випадки керування та узгодження у професійному мовленні.
- •32 Просте і складне речення у юридичному документі.
- •33 Документ - основний вид ділового мовлення.
- •34 Вимоги до складання та оформлення різних видів документів. Основні реквізити.
- •35 Види документів та їх класифікація.
- •36 Документи юридичного фаху.
- •37 Правила оформлення сторінки, рубрикація тексту, правила оформлення заголовків, виділення окремих частин тексту.
- •38 Реквізити документів та вимоги до їх написання.
- •39 Документи щодо особового складу: автобіографія, характеристика, резюме, заява.
- •40 Види службових листів. Ділове листування. Вимоги до офіційного листування. Лист запит, нагадування, відповідь, прохання
- •Види офіційного листування
- •41 Етикет ділового листування.
- •42 Кореспонденція за характером інформації.
- •43 Оформлення довідково-інформаційних документів: оголошення, запрошення, доповідні і пояснювальні записки, виробничі звіти.
- •44 Виробничі протоколи. Витяг з протоколу.
- •45 Розпорядчі документи: наказ, розпорядження, постанова.
- •46 Позовна заява.
- •47 Протокол слідчої дії. Стаття 85. Протокол слідчої дії
- •48 Загальне поняття про лексику, лексикологію, термін та термінологію.
- •49 Слово як найменша самостійна одиниця мови, його лексичне значення.
- •50 Лексика сучасної української мови з погляду її походження.
- •51 Стилістична диференціація української лексики. Професійна лексика.
- •52 Канцеляризми та штампи.
- •53 Фразеологія у професійному спілкуванні юристів. Українська лексикографія.
- •54 Українська юридична термінологічна система. З історії розвитку мови права
- •55 Поняття юридичного терміна. Класифікація юридичних термінів.
- •56 Запозичення в юридичній термінології.
- •58 Міжмовні пароніми.
- •59 Особливості використання різних частин мови у професійному спілкуванні
- •61 Відмінювання прізвищ, імен, по батькові, географічних назв.
- •62 Правопис відмінкових закінчень іменників II відміни у родовому відмінку.
- •64 Нормативність уживання граматичних форм прикметника.
- •66 Особливості використання займенників у діловому мовленні.
- •69 Особливості українського правопису.
- •70 Орфоепічні норми.
- •71 Систематизація правил орфографії.
- •72 Правопис прізвищ, імен та по батькові в українській мові.
- •73 Правопис складних іменників та прикметників.
- •74 Правопис прислівників.
- •75 Написання слів з великої літери.
- •76 Особливості доречного слововживання.
- •77 Словники енциклопедичні, перекладні, тлумачні та інші типи словників.
- •78 Багатозначні слова та омоніми.
- •80 Доручення, оголошення, запрошення.
- •81 Доповідна записка.
- •82 Вербальне і невербальне спілкування.
3 Поняття про сучасну українську літературну норму. Типи мовних норм. Форми сучасної української літературної мови.
Укр. мова належить до індоєвропейської групи. Нац. укр. мова: - Вища форма (сучасно укр. літ. мова) - Нища форма (діалект, простор. слова)
Літ. мова – це оброблена, унормовлена форма загальнонародної мови, яка у писемному та усному різновидах обслуговує культурне життя народу все сфери його сусп. діяльності.
1798 р. – І. Котляревський «Енеіда» рік народження укр. літ. мови.
Мовна норма - сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріпляються у процесі суспільної комунікації. Існують такі типи норм : • орфоепічні ( вимова звуків і звукосполучень); • графічні (передача звуків на письмі); • орфографічні ( написання слів); • лексичні (слововживання); • морфологічні (правильне вживання морфем). • синтаксичні (усталені зразки побудови словосполучень, речень); • стилі стичні ( відбір мовних елементів відповідно до умов спілкування); • пунктуаційні ( вживання розділових знаків). Мовні норми історично й соціально зумовлені, стабільні, систематизовані. Але з поступом суспільства виникають потреби щодо зміни літературної норми мовної одиниці. Мовні норми характеризуються:
- системністю (наявні на всіх різних мовної системи)
- історичною зумовленістю (виникають у процесі історичного розвитку мови)
- соціальною зумовленістю (виникають у зв’язку з потребами суспільства)
- стабільністю (не можуть часто змінюватись)
4 Поняття усного та писемного мовлення. Майстерність публічного виступу. Види підготовки до виступу.
Форма сучасної укр. літ. мови:
Усна форма (первинна) діалогічна, непідготовлена, імпровізована, емоційна, експресивна.
Писемна форма (вторинна) монологічна (пов’язана з попереднім обдумув.), повний ґрунт виклад, стримана.
Найважливішими особливостями усної форми мовлення є: 1. Усна форма мовлення відрізняється від писемної насамперед матеріальною формою реалізації: вона витворюється мовним апаратом людини й сприймається на слух. 2. Усне мовлення характеризується ще й такою особливістю, як непідготовленість, спонтанність. 3. Усне мовлення, порівняно з писемним, характеризується надлишковою інформативністю. 4. Надлишковість усного мовлення проявляється в тому, що в наших репліках під час розмови або у виступі звучить багато слів, смислове навантаження яких мінімальне.
Одиницею писемного мовлення, тобто реальним проявом його, є текст. Текст виразно членується на абзаци – чітко об’єднані змістом і будовою відрізків тексту. Речення всередині абзацу перебувають в досить тісних смислових і граматичних зв’язках між собою. Публічний виступ – це один з видів усного ділового спілкування. Залежно від змісту, призначення, форми чи способу виголошення, а також обставин публічний виступ поділяється на такі жанри, як доповідь, промова, бесіда, лекція, репортаж.
Доповідь ділова містить виклад певних питань із висновками і пропозиціями. Інформація, що міститься в доповіді, розрахована на підготовлену аудиторію, готову до сприйняття, обговорення та розв’язання проблем.
Доповідь звітна містить об’єктивно висвітлені факти та реалії за певний період життя й діяльності керівника, депутата, організації чи її підрозділу тощо. Варто також укласти загальний план й усі положення та частини пов’язати в одну струнку систему викладу.
Існує 4 види підготовки до виголошення промови: — ті, що написані і читаються за конспектом; — ті, що готують заздалегідь, але не вчать напам'ять; — ті, що готують заздалегідь і вчать напам'ять; — імпровізовані (експромти). У певних випадках «пописаному» говорити просто необхідно, і не завжди тому, що промовець сам не може сказати кілька живих та яскравих слів. Просто ситуація вимагає дуже точного слововживання.