36 Документи юридичного фаху.

Трудовий контракт - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (далі власник), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник — виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором й угодою сторін.

Заповіт - правовий документ, являє собою зроблене у встановленій законом формі розпорядження дієздатного громадянина (заповідача) на випадок смерті про належне йому майно.

Протокол - документ про проведення слідчих і судових дій, про їх зміст і наслідки.

Позовна заява - це документ, що засвідчує звернення до суду або в арбітраж за захистом порушеного права або інтересів, що охороняються законом. Мета позовної заяви полягає у задоволенні претензій, які раніше були пред'явлені відповідачу, але не виконані ним.

37 Правила оформлення сторінки, рубрикація тексту, правила оформлення заголовків, виділення окремих частин тексту.

Організаційно-розпорядчі документи оформляють на папері формату А4 (294 х 210) та А5 (146 х 210). Для зручності з обох боків сторінки залишають вільні поля: ліве — 35 мм; праве — не менше 8 мм; верхнє — 20 мм; нижнє (для формату А4) — 19 мм; (для формату А5) — 16 мм. На бланку друкується тільки перша сторінка документа, а наступні — на чистих аркушах паперу. Якщо текст документа займає більше однієї сторінки, то на другу сторінку не можна переносити один підпис, на ній має бути не менше двох рядків тексту. Нумерація сторінок. У документах, оформлених на двох і більше аркушах паперу, нумерація сторінок починається з другої. Якщо текст документа друкується з одного боку аркуша, то номери проставляються посередині верхнього поля аркуша арабськими цифрами на відстані не менше 10 мм від краю. Слово «сторінка» не пишеться, а також біля цифр не ставляться ніякі познач ення. Якщо текст друкується з обох боків аркуша, то непарні сторінки позначаються у правому верхньому кутку, а парні — у лівому верхньому кутку аркуша. Рубрикація. Це членування тексту на складові частини, графічне відокремлення однієї частини від іншої, а також використання заголовків, нумерації та ін. Рубрикація є зовнішнім вираженням Загальні вимоги до складання та оформлення документів композиційної будови ділового папера. Ступінь складності рубрикації залежить від обсягу, тематики, призначення документа. Найпростіша рубрикація — поділ на абзаци. Абзац — це відступ управо у початковому рядку, яким починається виклад нової думки у документі, а також фрагмент тексту між двома такими відступами.

38 Реквізити документів та вимоги до їх написання.

Щоб укласти будь-який розпорядчий документ, потрібно знати правила формуляра-зразка. Формуляр документа – це сукупність розміщених у певній по-слідовності реквізитів документа. Реквізити – це сукупність обов'язкових елементів у документі, без яких він не може бути підставою для обліку й не має юридичної сили. Для складання організаційно-розпорядчих документів викорис-товуються такі реквізити (усього 31 реквізит): – Державний герб України; – емблема організації (підприємства); – зображення урядових нагород; – код підприємства; – код документа; – назва міністерства чи відомства; – назва установи (організації, підприємства); – назва структурного підрозділу; – індекс підприємства зв'язку, поштова й телеграфна адреси, но-мер телетайпа (абонентського телеграфу), номер телефону, номер рахунку в банку; – назва виду документа; – дата; – індекс (вихідний номер документа); – посилання на індекс і дату вхідного док; – місце складання чи видання; – гриф обмеження доступу до документа; – адресат; – гриф затвердження; – резолюція; – заголовок до тексту; – позначка про контроль; – текст; – позначка про наявність додатка; – підпис; – гриф погодження; – візи; – печатка; – позначка про засвідчення копії; – прізвище виконавця та номер його телефону (позначка про ви-конавця); – позначка про виконання документа й направлення його до справи; – позначка про перенесення даних на машинний носій; – позначка про надходження. Розрізняють постійні та змінні реквізити. Постійні реквізити використовуються на уніфікованих формах чи бланках документів, а змінні – під час його складання. Кожен реквізит має бути розміщений у документі на постійному місці. Це робить документ зручним для зорового сприймання. Роз-міщують реквізит на бланку. Бланк – це аркуш паперу з відтвореними на ньому реквізитами, що містять постійну інформацію. Найчастіше доводиться користу-ватися бланками службових листів, довідок, актів, наказів, протоко-лів тощо. Бланки виготовляються на папері форматів А4 і А5. Досвідчені службовці кажуть, що документ – обличчя установи, а бланк – її візитна картка. До виготовлення бланків існують такі вимоги: – повинні бути виконані бездоганно (бездоганні текст і поліграфія); – чітко надруковано текст; – текст має бути подано грамотно. За державними стандартами передбачено кутове і поздовжнє розміщення реквізитів. Група реквізитів і їх постійних частин, відтворена як блок на бланку документа, називається штампом бланка. Кутове розміщення більш раціональне, бо праворуч від штампа на вільному місці можна заповнити реквізит «адресат». Такі бланки рекомендують використовувати при оформленні документів, що ма-ють «гриф затвердження» (протоколів, актів тощо). Поздовжнє розміщення штампа, на думку А.П.Коваль2, доцільне у випадках, коли назва установи разом з назвою вищестоящої ор-ганізації, якій вона підпорядкована, складається з великої кількості слів і не може розміститись на площі, відведеній державним стан-дартом 6.38–90 для кутового штампа. Як було сказано вище, формуляр-зразок передбачає певні рекві-зити, місце їх розміщення та правила оформлення.