- •1. Сутність містобудування
- •2. Поняття«містобудування»
- •3. Завдання містобудування
- •3. Основні історичні зміни містобудування
- •4. Становлення і розвиток містобудування
- •6. Періодизація планування поселень
- •7.Особливості розвитку планування поселень
- •8.Витоки сучасного містобудування
- •9. Нові просторові концепції
- •10. «Афінська хартія»
- •11. Особливості радянського містобудування в 20-50-х роках
- •12. Основні риси містобудування після другої світової війни
- •Словник Ключові слова і поняття
- •Лекція 1. Частина 2. Містобудівне проектування в системі управління розвитком міста Структурово-логічна схема змісту другої частини лекції
- •1.Поняття нерухомості
- •1. Поняття нерухомості. 2. Земля як база нерухомості
- •3. Містобудівне регулювання землекористування
- •4. Поняття і призначення кадастру. 5. Державний земельний кадастр
- •6. Містобудівний кадастр населених пунктів
- •7. Система управління містобудуванням
- •8. Структура міського планування
- •11. Законодавча і нормативна база планування територій
- •12. Типологія містобудівної документації
- •Словник Ключові слова і поняття
11. Законодавча і нормативна база планування територій
Розглянемо основні положення законодавчої і нормативної бази планування і розвитку територій.
Стаття 6 Закону України «Про основи містобудування» визначає, що законодавство України про містобудування складається з Конституції України, цього Закону, законів України «Про планування і забудову територій», «Про архітектурну діяльність» і інших нормативно-правових актів, які видаються на їх виконання.
Закон України «Про основи містобудування» визначає правові, економічні, соціальні і організаційні основи містобудівної діяльності в Україні і спрямований на формування повноцінного житлового середовища при забезпеченні охорони навколишнього природного оточення, раціонального природокористування і збереження культурної спадщини.
Закон України «Про планування і забудову територій» встановлює правові і організаційні основи планування, забудови й іншого використання територій і має забезпечувати стійкий розвиток населених пунктів.
Наведені нижче структуровані схеми (рис. 2.2 і 2.3) змісту цих законів дозволить вам швидше зорієнтуватися в цих документах і вибрати для ознайомлення найнеобхідніші статті.
Окрім цих законів, планувальні рекомендації і обмеження встановлюються і на підставі інших законодавчих актів і положень:
Закон України «Про архітектурну діяльність», регулюючий правові відносини між головним архітектором проекту і замовником;
Закон України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ і організацій за правопорушення у сфері містобудування»
Земельний Кодекс України, відповідно до якого здійснюються повноваження органів місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, встановлення і зміна цільового використання земель, визначення і використання земель для житлової і суспільної забудови, а також реалізуються всі права територіальної громадина власність, використання і розпорядження землею населеного пункту;
Цивільний Кодекс України;
Водний Кодекс України;
Закон України «Про охорону атмосферного повітря»
Закон України «Про природно-заповідний фонд України»
Закон України «Про курорти»
Закон України « Про місцеве самоврядування в Україні»
Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»
Закон України «Про охорону культурної спадщини»
Рис.2.2. Структура Закону України «Про основи містобудування»
Рис. 2.3. Структура Закону України «Про планування і забудову територій»
Планувальна і містобудівна діяльність регламентується і обмежується низкою державних будівельних норм (ДБН), санітарних норм і правил (СанПіН) і іншими документами, затвердженими Державними комітетами і міністерствами.
Розглянемо докладніше деякі з них.
ДБН 360 -92**
Державні будівельні норми
"Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" розповсюджуються на проектування нових і реконструкцію існуючих міських і сільських поселень України. Виконання положень цих норм обов'язково для органів державного управління, місцевого і регіонального самоврядування підприємств і організацій незалежно від форм власності і відомчої підлеглості, суспільних об'єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і впорядкування на території міських і сільських поселень.
Норми розраховані на перехідний період до розробки загальної концепції нормативної бази України в області містобудування і капітального будівництва і регламентують:
загальну організацію міських і сільських поселень, що полягає у визначенні функціонально-планувальної структури поселень з виділенням функціональних зон і системи суспільних центрів;
організацію сельбищної території з визначенням оптимальних розмірів цієї території, відповідно до величини і структури поселень, пов'язуючи з іншими видами територій - виробничої і ландшафтно-рекреаційної;
організацію промислової території на основі загального функціонального зонування міста з урахуванням збалансованості місць застосування праці і місць мешкання і забезпечення створення санітарно-захисних зон з включенням їх в єдину систему озеленення міста;
організацію ландшафтно-рекреаційних територій міст, зон відпочинку і курортних зон;
норми розрахунку установ і підприємств обслуговування, що відображають соціально-гарантований рівень;
організацію єдиної дорожньо-транспортної мережа поселень і тяжіючих до них районів, що забезпечує зручні і безпечні транспортні зв'язки зі всіма функціональними зонами, з іншими поселеннями системи розселення, місцями заміського відпочинку, пристроями зовнішнього транспорту і автомобільними дорогами загальної мережі;
правила облаштування і розміщення інженерного устаткування поселення, що включає мережу водопостачання і каналізації, енергопостачання, зв'язку і т. д.;
умови інженерної підготовки території і її захист;
охорону навколишнього середовища;
охорону історичного середовища, пам'ятників історії і культури.
ДБН Б.1-3-97
Державні будівельні норми
"Склад, зміст порядок розробки, узгодження і затвердження генеральних планів населених пунктів" призначені для застосування органами державного управління, місцевого самоврядування, юридичними і фізичними особами – учасниками інвестиційного процесу в плануванні і забудові населених пунктів незалежно від форм власності і відомчої підлеглості.
Нормами регламентуються:
порядок розробки концепції розвитку міст і селищ;
склад, зміст і порядок розробки генерального плану міста або селища;
складання проекту розміщення першої черги будівництва;
порядок розробки, коректування, узгодження і затвердження містобудівної документації;
вимоги до змісту завдання на розробку містобудівної документації.
ДБН Б.2.4-1-94
Державні будівельні норми "Планування і забудова сільських поселень" встановлюють організаційні основи планування, забудови територій сільських населених пунктів, а також правила розробки і узгодження індивідуальних проектів забудови.
ДБН Б.2.4-2-94
Державні будівельні норми
"Види, склад порядок розробки, узгодження і затвердження містобудівної документації для сільських поселень", які регламентують склад і зміст містобудівної документації для сільських населених пунктів :
проект територіальної організації адміністративного району;
схема генерального плану території сільської (селищної) ради;
проект детального планування села або його частини;
проект забудови суспільного центру, групи житлових будинків або кварталу;
генеральний план територій історико-культурного призначення і їх охоронних зон;
схема планування території фермерського (селянського) господарства
вимоги до складу, змісту перерахованих документів, порядок їх розробки, узгодження і твердження.
Таким чином, ми лише обкреслили законодавче і нормативне поле містобудівної діяльності без детального його розгляду.
Отже, всю сукупність містобудівної документації утворюють два великі різновиди проектів – ресурсні і правові. Перші визначають планувально-просторову організацію матеріального середовища міст і районів як основного міського ресурсу. Вони представлені на всіх рівнях проектування: на рівні міста, це, наприклад, проектна концепція планувального і транспортного каркаса міста, яка вирішує головним чином структурні задачі; на рівні району – традиційний проект детального планування; на рівні кварталу – проект забудови. Другі ж організовують простір міста як правове поле, задають його якусь правову «топографію». При цьому проектна (ресурсна) система розділення міста на зони різного призначення переводиться у правове вимірювання – встановлюються коди зон, визначаються правила і регламенти їх використання у вигляді системи обов'язкових стандартів і показників забудови і. т.д.
Поза сумнівом, що між ресурсною і правовою організацією міського простору є взаємозалежність, але вона складна і може по-різному виявлятися в проектуванні. Так, в одному випадку правовий проект нормативно оформляє ухвалене рішення у ресурсній організації простору. У другом – правове зонування самостійно задає параметри і стає інструментом формування міського середовища. Зрозуміло, що тоді в основі правового проекту повинні лежати не тільки нормативні, але і визначені планувальні і просторові (ресурсні) міркування та ідеї.