Засоби поєднання предикативних частин складносурядних речень

Найважливішими засобами поєднання предикативних оди­ниць у складносурядному реченні є сполучники сурядності та інтонація.

Інтонація складається із мелодики звучання, інтенсивності, темпу мовлення, пауз. Вона може бути перелічувальною, протиставно-зіставною, градаційною, розділовою. Проте пов'язу­вати окремі різновиди інтонацій з конкретними типами склад­носурядних речень не можна, бо те саме речення може інто­нуватися по-різному.

Дуже важливою є роль сполучників сурядності в орга­нізації складносурядних речень, серед них, як відомо, виділя­ють єднальні, протиставні і розділові, а серед перших ще й окремі під різновиди — приєднувальні і пояснювально-при­єднувальні. Класифікація сполучників звичайно лежить і в основі класифікацій складносурядних речень, бо вони є не тільки засобом поєднання в них предикативних одиниць, а й засобом виявлення взаємовідношень між предикативними частинами цих речень.

Важливу роль для вираження взаємозв'язку між предика­тивними частинами складносурядних речень відіграє співвідношення видових, часових і способових форм дієслів-присудків усіх компонентів речень, які звичайно відповід­ним чином скоординовані.

Зв'язок між предикативними частинами складносурядних речень може також здійснюватися: за допомогою займен­ників, які, заступаючи іменник попередньої частини у на­ступній, тим самим вказують і на зв'язок між ними, напри­клад: Рядок за рядком, поема за поемою народжувались в заповітній книжечці, і ожила в ній жахлива правда кріпацтва (Тул.); за допомогою спільних членів речення, наприклад: Земля не може жити без сонця, а людина — без щастя (Ст.); за допомогою порядку предикативних оди­ниць, який може бути як сталим, незмінним, що вказує на логічну послідовність розвитку дій у різних частинах, наприклад: / розійдуться тумани, і на світі буде ясно (Тич.); на поступове розгортання дій у часі, наприклад: У нас тепер вишні та черешні цвітуть, а далі й мак красуватиметься (М. В.).

Зв'язок між предикативними частинами складносурядних речень може бути і відносно вільним, що спостерігається звичайно в реченнях, в яких дії усіх його складових частин відбуваються водночас (Дівчина троянди поливала, і ку­дись котилась трав навала, і сміялась осінь за вікном (Сос.) або ж чергуються, замінюючи одна одну (То проне­сеться над болотами чайка, то промайне бистрий бар­кас (Шиян).

У кожному складносурядному реченні виступає щонай­менше два засоби взаємозв'язку між предикативними части­нами — сполучники сурядності та інтонація, які є найголов­нішими. Що ж до інших засобів, то їх може й не бути.

Лекція 2. Класифікація складносурядних речень

1. Складно­сурядні речення з єднальними сполучниками.

2. Складносурядні речення з приєднувальними сполучниками.

3. Складносурядні речення з пояснювано-приєднувальними сполучниками.

4. Складносурядні речення з зіставно-протиставними сполучниками.

5. Складносурядні речення з розділовими сполучниками.

6. Пунктуація складносурядних речень.

Залежно від сполучників, за допомогою яких поєднуються між собою предикативні частини складносурядних речень, серед цих речень виділяється кілька різновидів:

1. Складно­сурядні речення з єднальними сполучниками і(й), та, та й, ні...ні, як...так, за допомогою яких виражаються як власне єднальні відношення (наприклад: Вже червоніють помідори, і ходить осінь по траві (Рил.), так і єднально-перелічувальні (Пройшла гроза, і ніч промчала, і знову день шумить кругом (Сос.), єднально-поширювальні (Ве­села душа моя, і світ мені милий, і таке в світі гарне все, таке красне (М. В.), єднально-наслідкові (За те пан прогнав його з двору, і тепер Ґудзь вештається без служ­би (Коц.).

2. Складносурядні речення з приєднувальними сполучниками та й, ще й, також, причому, при тому, при цьому (наприклад: Вона настирливо з тобою говори­ла, та й їй далась не легко та розмова (Л. У.).

3. Склад­носурядні речення з пояснювально-приєднувальними сполуч­никами тобто, себто, а саме, як-то (наприклад: Ця баба з ґанжою, як-то бувають з ґанжою коні або корови (Н.-Лев.).

4. Складносурядні речення з зіставно-протистав-ними сполучниками а, але, та (але), проте, однак, зате, так та градаційними не тільки ... а й, не лише ... а й, не тільки ... але й, не лише ... але й (наприклад: Війна скінчи­лася, але в душі вона вирувала (Гонч.); Самій не трудно збитися з путі, та трудно з неї збитися в гурті (Л. У.);

А мати хоче научати, так соловейко не дає (Т. Ш.); Все це, здавалось, було готове в мене в дорогу, проте днів на три ще вистачило біганини (Вас.); Не тільки той поет, що засіває віршами папір, але й той, що має в душі радощі й тривогу хліба, радощі й тривогу людини (Ст.)

5. Складносурядні речення з розділовими сполучни­ками або, чи, а чи, чи ... чи, то ... то, чи то ... чи то, не то ... не то (наприклад: Ні, серйозно, се ви або жартує­те зі мною, або просто перевтома винна (Л. У.); То Катря усе хвалить, то Катря усе ганить (М. В.).

Пунктуація складносурядних речень (див.Пунктуаційний практикум)

ТЕМА: СКЛАДНОПІДРЯДНЕ РЕЧЕННЯ

Лекція1. Складнопідрядне речення як різновид складних речень

1. Поняття про складнопідрядне речення.

2. Будова складнопідрядних речень.

3. Засоби зв'язку між предикативними части­нами складнопідрядних речень.

Складне речення, що складається з двох або більше пре­дикативних одиниць, які поєднані в єдине семантичне і гра­матичне ціле підрядним зв'язком за допомогою сполучників підрядності чи сполучних слів та інших граматичних за­собів, називається складнопідрядним.

Предикативні частини складнопідрядних речень синтак­сично нерівноправні: одна з них підлягає, підпорядковується іншій, головній, перебуває в певній залежності від неї. Ця, залежна, частина складнопідрядного речення називається підрядною, а та частина, якій підпорядковується підряд­на, — головною.

Залежність підрядної частини від головної є поняттям синтаксичним. У семантичному відношенні обидві частини складнопідрядного речення бувають рівноцінні, однак нерідкі випадки, коли саме підрядна частина передає основний зміст усього складнопідрядного речення. Так, у реченні Навіть чути, як пливе в далечінь невтомна земля (Ст.) його го­ловна частина (Навіть чути) не розкриває значення само­го вислову, а навпаки, предметний зміст його міститься саме в підрядній частині. До того ж головна частина складнопід­рядного речення не завжди є самостійною і з погляду струк­турного, що формально виявляється в її неповності, у наяв­ності вказівного слова, яке потребує розкриття, пояснення (порівняйте, наприклад: Писав щось, чого ніколи не повин­но побачить стороннє око (Коц.).

Складнопідрядні речення дуже різні за своєю будовою. В одних із них підрядна частина відноситься до окремого слова головної частини, пояснюючи його, в інших — до головної частини в цілому; в одних підрядні частини при­єднуються до головних за допомогою сполучників, в інших — за допомогою сполучних слів, які, однак, і в першому, і в другому випадку завжди супроводжують ці підрядні части­ни, будучи їхніми невід'ємними елементами; в одних склад­нопідрядних реченнях наявні співвідносні слова як необхідні складники головної частини, в інших — вони відсутні, в одних місце підрядної частини стосовно головної відносно вільне, в інших — стійке, фіксоване тощо.

Основними засобами зв'язку між предикативними части­нами складнопідрядних речень, крім інтонації, яка об'єднує предикативні частини цих речень в одне інтонаційно завер­шене ціле, є: 1) сполучники підрядності, які належать до складу підрядної частини і поєднують її з головною части­ною в одне ціле і водночас є й співвиразниками найріз­номанітніших відношень, що існують між цими частинами (з'ясувальні, означальні, причинові, наслідкові, часові, умовні тощо); 2) сполучні слова, виражені переважно відносними займенниками і прислівниками займенникового походжен­ня (хто, що, який, чий, котрий, як, де, куди, звідки, чому та ін.), які, пов'язуючи підрядну частину з головною, водно­час є й членами речення підрядної частини; 3) співвідносні, або вказівні, слова, в ролі яких виступають вказівні займен­ники або прислівники займенникового походження (той, такий, там, туди, тоді, так та ін.), які належать до скла­ду головної частини, однак не виражають самого значення, а лише сигналізують про те, що воно буде виражене у наступній, підрядній частині (порівняйте, наприклад: Я той, що греблі рвав (Вор.), де співвідносне слово той, що міс­титься у головній частині, розкривається підрядною части­ною).

Важливим елементом побудови складнопідрядного речен­ня є також розміщення у ньому його предикативних частин (в одних складнопідрядних реченнях, наприклад у причинових, означальних, підрядна частина завжди перебуває у пост­позиції стосовно головної частини або слова, яке вона пояс­нює, в інших — як після головної, так і перед нею, ще в інших вона може стояти всередині головної частини), а також співвідношення видо-часових і способових форм дієслів-присудків головної і підрядної частин, роль яких у різних складнопідрядних реченнях далеко не однакова, що буде видно далі з аналізу окремих різновидів складнопід­рядних речень.