Тема 9. Проза “розстріляного відродження”. Романне мислення в.Підмогильного.

1. Еволюція В.Підмогильного від малої епічної форми до великою (на прикладі оповідань “Ваня” та “Гайдамака”).

2. Художнє розв’язання характерної для української літератури бінарної опозиції село-місто. Його трагічний варіант у повісті “Третя революція”.

3. Новий тип психологічного роману “Місто” в українській літературі. Розкриття драматичної теми українського марґінала у романі В.Підмогильного. Ініціаційні моменти переходу Степана Радченка з одного (“сільського”) до іншого (урбаністичного) стану: втрати і набутки. Образ Степана Радченка в типологічному ряді аналогічних образів французької літератури: “Червоне і чорне” Стендаля, “Батько Горіо” О.де Бальзака, “Любий друг” Гі де Мопассана. Еволюція головного героя роману “Місто” як людини і письменника, посилення його егоїстичних інтересів. Любовні колізії Степана Радченка на шляху його міської кар’єри.

4. Ознаки психологічного реалізму В.Підмогильного у романі “Місто” та інші стильові елементи. Використання принципів психоаналізу, завбачення екзистенціалізму в літературі: “Нудота” Ж,П.Сартра, “Чума”, А.Камю.

5. Топоніміка Києва у романі, духовна атмосфера 20-х років.

6. Неоднозначна критична рецепція роману “Місто”.

7. Екзистенцій на проблематика роману “Невеличка драма”. Образ Марти Висоцької у смугах відчуження знедуховленої цивілізації.

8. Екзистенційний бунт у “Повісті без назви”.

9. Новаторство експериментальної прози В.Підмогильного, її зв’язок із класикою та модерністськими віяннями.

Література:

Бернадська Н.І.Український роман: теоретичні проблеми і жанрова еволюція. – К.,2004.

Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн. – К.,1988. – Кн.1.

Ковалів Ю. Ренесанс української прози і драматургії 20-х років ХХ століття. – К.,2007.

Костюк Г. Валер’ян Підмогильний.// Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. – К.,1994. – Кн.2.

Лавріненко Ю. Розстріляне відродження: Антологія 1917-1933. – К.,2002.

Ласло-Куцюк М. Засади поетики. – Бухарест, 1983.

Ласло-Куцюк М. Шукання форми. – Бухарест,1980.

Мельник В.О. Валер’ян Підмогильний.// Підмогильний В. Оповідання, повість, романи. – К.,1991.

Мельник В.О. Суворий аналітик доби: Валер’ян Підмогильний в ідейно-естетичному контексті української прози першої половини ХХ ст. – К.,1994.

Шерех Ю. Не для дітей: Літературно-критичні статті і есеї. – Нью-Йорк,1964.

Тема 11. Проза “розстріляного відродження”. Експериментальні повісті ю.Яновського і в.Петрова (Домонтовича).

Експериментальний “Майстер корабля” Ю.Яновського, поєднання романтичних і реалістичних елементів, застосування прийомів кінематографізму.

Роман у новелах “Чотири шаблі” Ю.Яновського – апологетизація народного резистансу під час національно-визвольних змагань; особливості архітектоніки твору.

Роман “Дівчина з ведмедиком” – імітація любовного роману. Випробування характеру Зини. Комплекси Іполита Варецького. Колізії між видимим та прихованим, сутнісним. Проблема абсурду буття та її переборення. Використання у романі Фройдівскої концепції Над-Я, Я, та Несвідоме. Інтертекстуальні елементи повісті.

Роман “Доктор Серафікус” – проблема “чистого науковця”. Обігрування слова “серафим”. Пародійний дискурс. Неспівмірність видимого і сутнього. Експеримент із любов’ю: гра у закоханість рефлексолога Василя Хрисантовича Комахи у Вер Естер. Використання ремінісценцій із “Золотої гілки” Дж.Фрезера.

Розхитування композиційних структур у прозі В.Домонтовича, пошуки її нових зображально-виражальних можливостей.

Література:

Бернадська Н.І. Український роман: теоретичні проблеми і жанрова еволюція. – К.,2004.

Гнатюк М. Юрій Яновський: Текст і авантекст. – К.,2006.

Загоруйко Ю. Письменник Віктор Петров (Домонтович). – К.,1993.

Історія української літератури: У 2 кн. – К.,1998. – Кн.1.

Кисіль Л. М’ятежні роматники вітаїзму: проза ВАПЛІТЕ. – Черкаси,2006.

Шерех Ю. Не для дітей: Літ.-критичні статті, есеї. – Нью-Йорк,1984.