Тема 7.15: проблеми економічного відставання країн, що розвиваються Рекомендована література:

1. Політична економія: Навч. посібник / Т.Г. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. Т. Г. Кривенка. — К.: КНЕУ, 2001. Тема 27§ 3.

Національну економіку слід розглядати як багатопрофільну систему, яка має складну функціональну структуру. Економічна система – складне, багато структурне соціально – економічне явище. Розрізняють різні моделі, типи економічних систем в залежності від різних критеріїв (форма власності, технологічний спосіб виробництва, спосіб управління і координації економічної діяльності).

В процесі трансформації однієї економічної системи в іншу, або переходу від однієї стадії до іншої в межах однієї системи існує певний перехідний період, впродовж якого формуються і міцніють елементи нової економічної системи.

Отже, в економіці країн, що розвиваються, діють дві підсистеми виробничих відносин – та, що змінюється і та, що змінює. В таких країнах державний сектор виникає раніше, ніж розвинені підприємницькі виробничі відносини, у яких панівною є товарна форма господарювання.

Нерівномірність розвитку є економічним законом товарного виробництва взагалі і особливо його підприємницьких форм.

Існує суперечливість між старими формами асоційованої праці (замкненість на натуральному рівні) і новими формами колективного господарювання( орієнтація на суспільні потреби) притаманна процесу відтворення в країнах, що розвиваються. Обмеженість економічного інтересу виробників доповнюється низьким рівнем суспільної свідомості, не готової до сприйняття додаткової праці, яка суттєво випереджає необхідний для задоволення примітивних потреб рівень.

За таких умов держава контролює головні важелі макроекономічного регулювання і не передовіряє їх приватному капіталу.

В сучасних країнах , що розвиваються необхідно формувати економічну систему , основні характеристики якої:

• Розвиток та функціонування різних форм власності,

• Розвиток і формування державного сектору економіки,

• Макроекономічне прогнозування, планування розвитку економіки,

• Розподіл і перерозподіл державою ресурсів і доходів на основі формування держбюджету, здійснення податкової та соціальної політики,

• Державне регулювання цін.

• Державне регулювання науково – технічного та інноваційного розвитку,

• Соціалізація економіки капіталізму на засадах соціального страхування і соціального захисту населення,

• Підтримання конкуренції і запобігання монополізму

Термінологічний словник ключових понять

Абсолютна рента - одержується внаслідок володіння землею - це різниця між суспільне необхідною та індивідуальною вартістю.

Акція — вид цінних паперів, що являє собою свідоцтво про власність на визначену частку статутного капіталу акціонерного товариства і надає її власнику (акціонеру) певні права, зокрема: право на участь в управлінні товариством, право на частину прибутку товариства у випадку його розподілу (дивіденд), а у випадку ліквідації — на частину залишкової вартості підприємства.

Аналіз – предмет дослідження розкладається на частини, окремі сторони, які досліджуються.

Аудиторська фірма – це незалежна організація, яка на замовлення контролює й аналізує фінансову діяльність підприємств і організацій різних форм власності, їх бухгалтерські звіти і баланси.

Аукціони – форма продажу у визначений час і у визначеному місці товарів, попередньо виставлених для ознайомлення на основі конкурсу покупців.

Безробіття – вимушена незайнятість робочої сили, яка виникає в наслідок постійного порушення рівноваги між попитом та пропозицією робочої сили.

Біржа праці – це установа, що здійснює посередницькі функції між найманими працівниками і підприємцями, збирає і подає інформацію про наявність вакансій, сприяє підготовці і перепідготовці кадрів, частково регулює процес зайнятості.

Бухгалтерський – різниця між валовим доходом і грошовими витратами.

Валовий дохід – це грошова виручка від реалізації товару, виконання робіт чи послуг, майна підприємства зменшеного на суму постійних витрат.

Валюта — грошова одиниця, яка використовується для виміру вартості товару.

Валютний курс — це ціна грошової одиниці однієї країни в грошових одиницях іншої при здійсненні купівлі-продажу.

Валю́тний ри́нок — ринок, на якому гроші однієї країни використовують для купівлі валюти іншої країни.

Ваучер – це 1) майновий купон, видаваний у процесі приватизації для придбання акцій приватизованих підприємств; 2) письмове свідчення , доручення, гарантія або рекомендація.

Витрати підприємства — це сукупність матеріальних витрат і витрат живої праці, що характеризує вартість виробництва для підприємства

Витрати суспільства — це сукупність матеріальних витрат уречевленої та живої праці, що відображує вартість виробництва того чи іншого продукту для суспільства.

Внутрішні витрати– ціна ресурсів, які належать підприємству і використовуються для випуску товару. Вони не набувають грошової форми і дорівнюють виплатам які можна одержати за власний ресурс при найкращому його застосуванні.

Глобальні проблеми – це загальні, всеохоплюючі проблеми, які не можуть вирішитись окремими державами. Вони породжуються специфікою розвитку продуктивних сил, географічного середовища, рівня прогресу, тобто розвитку НТП, природно-кліматичними умовами.

Граничні витрати — це приріст витрат у результаті виробництва однієї додаткової одиниці продукції.

Дедукція – це перехід від загального до конкретного.

Диференційна рентна 1 - одержується внаслідок різниці родючості в землі і місцеположення до ринку збуту.

Диференційна рента 2 - одержується внаслідок інтенсифікації землі і місцеположення до ринку збуту.

Добровільне (фрикційне) безробіття – це безробяття, пов'язане з добровільною зміною місця роботи за тим же фахом і з тією ж кваліфікацією.

Дохід – це сума, що отримується від реалізації товару, виробленого підприємством.

Економічні витрати — це ті витрати, які повинна виплатити фірма власникам ресурсів за вироблення даного продукту.

Економі́чний зако́н — об'єктивний закон розвитку суспільства, що відображає виробничі відносини людей в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ або послуг. Цей закон виражається в тому, що людські потреби є необмежені, а блага є обмеженими.

Економічна інтеграція - це процес економічної взаємодії країн, що приводить до зближення господарських механізмів, який приймає форму міждержавних угод і узгоджено регульований міждержавними органами.

Економічний інтерес - це реальний, зумовлений відносинами власності та принципом економічної вигоди мотив і стимул соціальних дій щодо задоволення динамічних систем індивідуальних потреб. Отже, економічні інтереси - це усвідомлені потреби існування різних суб'єктів господарювання.

Економі́чна катего́рія — узагальнююче поняття, яке виражає істотні сторони економічних явищ і процесів, відбиває глибинні процеси економічного розвитку. Економічні категорії бувають двох видів: вічні та історичні.

Економічний прибуток – це р.ізниця між валовим доходом, зовнішніми і внутрішніми витратами.

Експорт – вивіз товарів означає, що їх реалізація відбувається на зовнішньому ринку. Країна вивозить ті товари, витрати на виробництво яких більш низькі за світові.

Еластичність – міра чутливості попиту і пропозиції до зміни факторів, які їх визначають, насамперед до зміни вартості товарів.

Ефективна зайнятість – це комплекс повноти і раціональності зайнятості, що відповідає вимогам економічних законів, критеріїв економічної доцільності й соціальної результативності, зорієнтована на скорочення ручної, непрестижної, важкої праці.

Зайнятість – це діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка приносить їм дохід.

Земля – це сама земля і природні ресурси.

Змінні витрати (TVC) – витрати, величина яких знаходиться в залежності від зміни обсягу виробництва (це витрати на сировину, електроенергію, паливо, комплектуючі вироби, транспортні послуги і зарплата більшості працюючих).

Зовнішні витрати – це витрати підприємства зовнішнім постачальникам ресурсів зарплати, витрати на сировину і матеріали, транспортні послуги, банківські внески.

Індукція – це перехід від конкретного до загального.

Імпорт (ввіз) товарів – це купівля країною товарів, виробництво яких в цей час економічно невигідне, тобто купуються вироби з меншими витратами, ніж витрати на виробництво даної продукції в країні.

Капітал – це вартість, яка приносить додаткову вартість.

Кейнсіанство — у економічній теорії 20 століття — одна з чільних макроекономічних шкіл, закладених Джоном Кейнсом. Започаткована працею «Загальна теорія зайнятості, відсотків і грошей».

Конверсійне безробіття – пов’язане із скороченням галузей воєнно – промислового комплексу та перепрофілюванням.

Корисність — суб'єктивна міра задоволення, що його отримує індивід від споживання блага або набору благ. Іншими словами, корисність визначає, якою мірою індивід задовольнив свої потреби, споживши певні блага.

Маркси́зм — філософське, економічне і політичне вчення, ідеологічною метою якого є покращення суспільства й побудова комунізму. Вчення позиціонує себе як ідеологія робітничого руху. Основоположниками марксизму, який зародився в другій половині 19 століття, були Карл Маркс і Фрідріх Енгельс. Філософською основою марксизму є матеріалістичний погляд на історію, історичний матеріалізм, який в свою чергу базується на діалектичному матеріалізмі.

Меркантилі́зм (фр. mercantile — торговець, від лат. mercari — торгувати) — в широкому розумінні — переважання матеріальних, фінансових інтересів над усіма іншими. В більш вузькому, конкретному значенні — торгова та фінансова політика абсолютистських держав 16-18 ст. та відповідна ідеологія.

Міжнародне науково-технічне співробітництво — це форма міжнародних економічних відносин, що являє собою систему економічних зв’язків у сфері науки, техніки, виробництва. Воно існує на основі спільних, наперед вироблених та узгоджених намірів, що закріплені у міжнародних економічних договорах та угодах.

Міжнародна торгівля – це економічні відносини з приводу обміну товарів та послуг між країнами. Поглиблення міжнародного поділу праці під впливом НТП сприяє високим темпам зростання і розширення обсягів міжнародної торгівлі.

Міжнародна трудова міграція — це форма міжнародних економічних відносин, яка полягає у переливанні трудових ресурсів з одних країн в інші і виражає процес перерозподілу трудових ресурсів між ланками світового господарства.

Монопольна рента – одержується внаслідок володіння землею, де вирощується сільськогосподарська продукція певних природно-кліматичних умовах. На цю продукцію встановлюється монопольна ціна. Також існує рента за будівельні ділянки та рента за природні ресурси.

Монетари́зм — економічна теорія, за якою кількість грошей в обігу є визначальним фактором формування господарської кон'юнктури та існує прямий зв'язок між зміною маси грошей в обігу та величиною валового й національного продуктів. Започаткував теорію монетаризму Мілтон Фрідман, назву новій економічній теорії дав Карл Бруннер (Karl Brunner).

Невидима рука ринку — «невидима рука», мета якої — досягти найбільшої вигоди для всіх. Адам Сміт вбачав за невидимою рукою непередбачену силу, яка сприяє досягненню гармонії інтересів між особою і суспільством. Через це він вважав будь-яке втручання держави у вільну конкуренцію шкідливим.

Неповна зайнятість – така ситуація на ринку праці, коли кількість безробітних перевищує кількість вільних робочих місць.

Облігація— емісійний цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого відсотка.

Опціони – угоди, що надають одному з контрагентів процесу купівлі – продажу право альтернативних умов договору, зокрема продавати або покупати цінні папери у заздалегідь установлений час за твердою ціною.

Підприємницькі здібності - особливий вид людського капіталу, який передбачає використання ініціативи, винахідливості та ризику в організації виробництва та являє собою діяльність по координації та комбінуванні всіх інших факторів виробництва з метою створення благ та послуг.

Повна зайнятість – використання всіх придатних для цього трудових ресурсів, характеризується достатністю робочих місць для тих, хто потребує оплачуваної роботи, бажає і може працювати.

Попит — це форма вираження потреби в життєвих засобах, що визначається певною кількістю товарів і послуг, які споживачі можуть придбати за цінами, що склалися на ринку, та наявністю коштів.

Постійними витратами (TFC) називаються ті витрати, які не залежать від обсягу виробництва(витрати на утримання будівель, машин, обладнання, страхові внески, рентні платежі, плата управлінцям і мінімальній кількості працюючих)

Потре́би — це необхідність для людини таких умов, що забезпечують її існування і самозабезпечення.

Праця – це робоча сила людини, завдяки якій вона створює блага. Робоча сила — це сукупність фізичних та розумових здібностей людини, її здатність до праці.

Прибуток – це різниця між вартістю і собівартістю. Або між ціною і повними витратами на виробництво продукту.

Пропозиція — це кількість товарів і послуг, яка є у продажу за певною ціною. Вона відображує результати господарської діяльності (виробництва), що набувають товарного вигляду і можуть бути у певному обсязі і в певний час доставлені на ринок.

Раціональна зайнятість – це зайнятість, що відповідає освітнім, віковим, статевим принципам, тобто є кількісна і якісна відповідність роботи і робітника.

Рента – ціна, заплачена за використання землі чи ресурсу, як виробничого фактору.

Рентабельність - це оцінюючий показник ефективності виробництва. Визначається він шляхом співставлення прибутку із затратами на виробництво продукції.

Ресурси виробництва – це потенційні чинники виробничого процесу, його можливості, джерела.

Ринок — місце взаємодії продавців і покупців для визначення ціни та необхідної кількості товару. Походження терміну пов'язують з німецьким словом «Ring», що означає кільце, оскільки центр середньовічного міста був площею з будинком магістрату (ратушею) в центрі та будинками довкола (кільцем).

Ринкові відносини – це відносини щодо купівлі – продажу між такими носіями цих відносин як домогосподарства, підприємства, фінансовий сектор, держава та зовнішньоекономічний сектор (закордон).

Ринкове господарство є середовищем, «атмосферою», в рамках і з допомогою яких відтворюються і панують відносини і зв'язки товарного виробництва.

Ри́нкова еконо́міка — вид організації економіки, за якого продукт, що виробляється, стає товаром, тобто виробляється з метою продажу на ринку.

Ринкова інфраструктура - це сукупність різних установ , певних видів діяльності, які забезпечують рух товарів і послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили тощо. Вона містить такі елементи : аукціони, ярмарки, біржі , страхові компанії, аудиторські фірми, холдингові компанії та ін.

Ринок капіталу – це частина фінансового ринку, де формується попит і пропозиція на середньостроковий та довгостроковий позичковий капітал.

Ри́нок нерухóмості — система економічних відносин, що виникають під час операцій з об'єктами нерухомості, в межах якої формуються попит, пропозиції, ціни та вартість на них.

Ринок праці — сфера формування попиту і пропозиції на робочу силу. Через ринок праці здійснюється продаж робочої сили на визначений термін.

Ринок товарів (робіт, послуг) - це сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, послуги) на найближчій для покупця (продавця) території.

Світовий ринок – сукупність сучасних національних ринків окремих країн у їх взаємозв’язку, пов’язаних міжнародними економічними відносинами.

Сезонне безробіття охоплює галузі з сезонним характером діяльності.

Синтез – це зворотній процес,тобто досліджується економічне явище у взаємозв’язку його складових частин.

Собівартість — це частина вартості продукту праці, сукупність витрат, виражена у грошовій формі, яка використовується на відновлення спожитих засобів виробництва й оплату праці.

Страхова компанія – комерційна ,фінансово – кредитна організація, що ставить за мету отримання прибутку від здійснення страхових операцій.

Структурне безробіття - пов'язане з потребою перекваліфікації працівників у зв'язку із змінами в структурі попиту і пропозиції на ринку робочої сили, які виникають під впливом зміни структури економіки.

Технологічне безробіття - пов'язане з впровадженням нових тех­нологій із меншою кількістю зайнятих.

Товарна біржа – постійно діючі ринки, де купівля продаж товарів здійснюється на основі встановлених стандартів і зразків, відповідних форм документів, якими регламентується номенклатура, обсяг, ціни, терміни і види поставки та інші умови.

Торговельний баланс - співвідношення експорту і імпорту товарів , з яких платежі фактично здійснені або мають бути негайно погашені.

Фактори виробництва – це реальні чинники, які уже застосовуються у процесі виробництва.

Фізіократи — течія серед французьких економістів другої половини XVIII ст. — часів першої буржуазної революції у Франції. Фізіократія (від. грец. «фізіс» — природа і «кратос» — влада) означає «влада природи». Головною заслугою фізіократів є те, що на відміну від меркантилістів джерелом багатства вони вважали не торгівлю, а виробництво. Тож вони досліджували не сферу обігу, а сферу виробництва, але обмежились лише сільським господарством.

Фондова біржа – установа, організований ринок, на якому власники здійснюють процес купівлі – продажу цінних паперів. Як найважливіший елемент розвинутої ринкової економіки, ринку капіталів фондова біржа створює можливості для мобілізації фінансових ресурсів, їх спрямування на довгострокові інвестиції, фінансування перспективних програм.

Ф’ючерси – термінові угоди з приводу купівлі – продажу цінних паперів, сировини, валюти тощо.

Холдингова компанія – акціонерна компанія, капітал якої використовується для придбання контрольних пакетів акцій інших компаній з метою встановлення контрою за їх діяльністю й отримання доходів.

Циклічне безробіття - викликається циклічними спадами економіки.

Ярмарки – це торги, які періодично організовують у встановленому місці.