Тема 17. Правове забезпечення екологічної безпеки Методичні вказівки

Поняття екологічної безпеки є одним з ключових понять екологічного права. Правове забезпечення екологічної безпеки реалізується практично всією системою екологічного законодавства, актами як загального (функціонального), так і галузевого характеру. Екологічну безпеку прийнято розглядати як такий стан довкілля, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки, не завдається шкода життю і здоров’ю людини, не створюється загроза заподіяння такої шкоди.

За якісними показниками стан довкілля можна представити певними рівнями. Найвищий рівень якості – це чисте навколишнє середовище, в якому рівень забруднення практично нульовий, відсутні шкідливі впливи на нього людської діяльності. Другий рівень становить “сприятливе навколишнє середовище”. Він допускає забруднення довкілля, але за умови недопущення будь-яких негативних факторів, що впливають на його стан чи здоров’я людини. Право людини на сприятливе для життя і здоров’я довкілля закріплене низкою міжнародно-правових документів, а також конституціями багатьох держав. Проте в Україні законодавчо вимагається додержання найнижчого третього рівня якості довкілля, тобто безпечного навколишнього середовища. Цей рівень допускає наявність у середовищі певних негативних факторів за умови, якщо вони не загрожують здоров’ю людини. Отже, довкілля вважається безпечним, коли його стан відповідає встановленим у законодавстві критеріям, стандартам, нормативам, які стосуються його чистоти, невиснаженості, екологічної стійкості, санітарних вимог тощо.

Важливе місце у системі правовідносин екологічної безпеки займає екологічний ризик. Слід вивчити визначення цієї категорії та з’ясувати її зміст.

Вимоги, які становлять зміст екологічної безпеки, визначаються насамперед залежно від суб’єкта господарювання та виду господарської діяльності. Відповідно слід розглянути вимоги екологічної безпеки в промисловості, сільському господарстві, на транспорті, в атомній енергетиці, при розміщенні населених пунктів.

Класифікація видів екологічної безпеки проводиться залежно від різних критеріїв: за джерелами небезпеки, за територіальним принципом, за масштабами шкідливого впливу, за способами і заходами забезпечення тощо.

Окремо слід розглянути екологічну безпеку транспортних засобів, ядерну та радіаційну безпеку, екологічну безпеку при поводженні з відходами, правові основи біологічної безпеки.

Правові заходи щодо забезпечення екологічної безпеки залежно від спрямованості дій поділяються на організаційно-превентивні, регулятивно-стимулюючі, розпорядчо-виконавчі, охоронно відновлювальні та забезпечувальні. Слід розглянути їхній зміст та правові форми здійснення.

Окремим блоком у рамках теми виділяється правовий режим зон надзвичайних екологічних ситуацій. Необхідно вивчити такі поняття: зони надзвичайної екологічної ситуації, зони екологічної катастрофи, зони підвищеної екологічної небезпеки та інших категорій зон надзвичайних екологічних ситуацій; з’ясувати порядок їх оголошення та зміст заходів, що можуть застосовуватися в режимі зони надзвичайної екологічної ситуації.