Тема 18. Міжнародне співробітництво в галузі охорони навколишнього природного середовища Методичні вказівки

У сучасному глобальному світі жодна держава не спроможна забезпечити ефективну охорону довкілля лише власними зусиллями. Природа не знає державних кордонів, вона загальна і єдина для всього людства. Захист природи та раціональне використання її ресурсів – глобальна проблема сучасного людства. Основними умовами її вирішення є проведення всіма державами єдиної екологічної політики, мир у всьому світі та роззброєння, активна участь держав в акціях щодо міжнародної охорони довкілля, яка здійснюється в рамках ООН та інших міжнародних організацій, розроблення і прийняття міжнародних договорів з питань охорони навколишнього природного середовища – основного джерела екологічного права.

Для отримання повного уявлення про сутність і форми міжнародного співробітництва в галузі охорони навколишнього природного середовища слід з’ясувати основні історичні етапи та передумови розвитку міжнародного екологічного права. Чільне місце в системі норм міжнародного екологічного права займають його принципи – найважливіші загальновизнані положення, що визначають сутність міжнародно-правової охорони довкілля. Для вивчення системи принципів доцільно звернутися як до навчальної та наукової літератури, так і до текстів базових міжнародних документів у цій сфері, насамперед Дек­ларації Ріо-де-Жанейро щодо навколишнього середовища і розвитку (1972) та Стокгольмської декларації щодо питань навколишнього середовища та розвитку (1992).

Джерела міжнародного екологічного права утворюють систему правових форм, які вміщують норми міжнародного екологічного права. Аналіз договірної практики у цій галузі свідчить, що найбільш активно розвиваються договірні відносини на двосторонній і регіональній основах, спрямовані на регламентацію охорони окремих природних об’єктів у визначених регіонах.

Велика роль серед міжнародних заходів охорони довкілля належить міжнародним конференціям у галузі охорони навколишнього середовища. Слід мати на увазі, що хоча рішення цих конференцій і не мають формально обов’язкової сили, вони користуються великим авторитетом і виконуються державами з міркувань добросусідства та престижу на міжнародній арені.

Основні напрямки міжнародного співробітництва в галузі охорони навколишнього природного середовища визначаються насамперед об’єктами охорони. Необхідно розглянути правові аспекти міжнародної охорони атмосферного повітря, планетарного середовища, космічного простору, морського середовища, тваринного та рослинного світу.

Важливе місце в системі міжнародної охорони довкілля належить співробітництву під егідою ООН, зокрема, в рамках Програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП), ВООЗ, ЮНЕСКО. Слід також з’ясувати роль Організації економічного співробітництва і розвитку в об’єднанні зусиль світової громадськості в галузі охорони довкілля, основні положення щодо внеску Ради Європи у справу організації охорони довкілля в Європі, місце Європейського Союзу у формуванні і здійсненні європейської політики і права охорони довкілля.

Теми рефератів

1. Історичні етапи формування міжнародного екологічного права.

2. Світовий океан як об’єкт міжнародно-правової охорони.

3. Охорона навколишнього середовища в космічному просторі.

4. Правові засади використання природних ресурсів Антарктики.

5. Охорона довкілля під час ведення воєн і збройних конфліктів.

6. Проект ЮНЕСКО “Людина і біосфера” та участь у ньому України.

7. Міжнародно-правові заходи щодо охорони Чорного та Азовського морів.

8. Міжнародно-правові заходи щодо запобігання зміні клімату.

9. Екологічна політика Європейського Союзу.