3. Анатомічна будова і форма скелетних м’язів

Скелетний м’яз складається з голівки, черевця (тіла) і хвоста. М’язи вкриті сполучнотканинною оболонкою – фасцією. Скелетні м’язи складаються з м’язових волокон d=0,01-0,1 мм. Обидва кінці м’язу переходять у сполучну тканину – сухожилля. Сухожиллями м’язи прикріплюються до окістя у місцях горбистості кісток.

М’яз

↓ ↓

Активна пасивна частина частина

↓ ↓

Черевце сухожилля

↓ ↓

м’язові м’язові

волокна пучки

Смугастість м’язових волокон пов’язана з тим, що вони складаються з 2-х видів скоротливих білків – актину і міозину. Товста нитка складається з білку міозину, а тонка нитка - з білку актину.

В міофібрилах розрізняють: А-зону – темні смуги, які здійснюють подвійне світлозаломлення, властивість анізотропії; І –зону – світлі смуги, не дають подвійного світлозаломлення, тобто ізотропні.

В області І-зони проходить темна вузька полоса – Z-диск. Проміжок між двома Z-дисками називається саркомером.

Саркомер - елементарна скорочувальна одиниця м’язової клітини; впорядкована система товстих і тонких ниточок.

Під час скорочення м’язу тонкі нитки в'їзджають між товстими. Відбувається відносне ковзання ниток без зміни їх дожини. Цей процес відбувається за допомогою спеціальних поперечних містків з активними центрами. Іони Са²+ активують містки і відкривають ділянки їх прикріплення до актину. В результаті містки міозину прикріплюються до актинових ниток, розщеплюються молекули АТФ і змінюється конформація містків. Це веде до генерування сили, ковзанню актину відносно товстої нитки міозину до центру саркомера, що і викликає скорочення м’язу. Після закінчення активації місточок розмикається і саркомер повертається в вихідний стан. Кожен цикл змикання-розмикання супроводжується однією молекулою АТФ. Ця структура і послідовність процесів називається моделлю ковзаючих ниток.

Модель ковзаючих ниток сформулював англійський вчений Х. Хакслі. Суттєвий вклад в розробку теорії ковзаючих ниток вніс В.І. Дещеревський.

Основні положення моделі ковзаючих ниток

1. Довжини ниток актину і міозину в ході скорочення не змінюються.

2. Зміна довжини саркомера при скороченні – результат зміщення ниток актину і міозину.

3. Поперечні містки, що відходять від міозину, можуть приєднуватися до центрів актину.

4. Замкнені містки підлягають структурній зміні, при якій вони розвивають зусилля, після чого виникає їх розмикання.

5. Скорочення і розслаблення м’язу полягає в нарощуванні і поступовій зміні числа містків.

6. Кожен цикл пов'язаний з гідролізом однієї молекули АТФ.

7. Акти змикання і розмикання містків відбуваються незалежно один від одного.

Іони Са²+ у м’язовому волокні відграють роль медіатора в електрохімічних процесах збудження та скорочення.