3. Класифікація організаційних структур управління.
Класифікація організаційних структур управління:
Існує дві основні структури управління – лінійна і функціональна, а всі інші структури є результатом комбінації цих двох основних типів.
Лінійна організаційна структура управління – це первинний найпростіший тип структури. Лінійна структура складається із взаємо підпорядкованих працівників у вигляді ієрархічної драбинки, де кожен управлінець підпорядковується тільки одному менеджеру, а всі зв’язки з вищим керівництвом відбуваються через нього. При даній структурі керівник підприємства (підрозділу) здійснює всі функції управління.
Переваги цієї структури: простота, чіткість, зрозумілість взаємовідносин між працівниками, оперативність, особиста відповідальність керівника за результати.
Недоліки цієї структури: високий рівень компетентності керівництва з усіх питань, інформаційне перенавантаження керівників, концентрація влади на найвищому рівні управління, низька якість реалізації функцій управління.
Для більшості середніх і великих підприємств основним підходом до формування структури є функціональний. В даному випадку функціями є головні напрямки діяльності підприємства, наприклад: виробництво, фінанси, збут і т.п. Функціональна організаційна структура управління ґрунтується на розподілі функцій управління між ланками апарату управління. Керівники спеціалізуються на окремих управлінських функціях, які виконують відповідні спеціалісти.
Переваги цієї структури: чіткий розподіл праці; спеціалізація працівників на певних функціях; стратегічна направленість управлінських рішень за рахунок централізації влади на вищому рівні; висока результативність виконання стандартних робіт; за рахунок чіткості зв’язків до виконавців без затримки доводяться управлінські рішення.
Недоліки цієї структури: має багато рівнів, які залежать від вище розташованих і не мають достатньої свободи дій (ланки одного рівня не пов’язані між собою і для координування своїх рішень вони повинні звертатися до вищого керівництва, а вище керівництво, в зв’язку з перевантаженням поточними справами, може несвоєчасно приймати важливі рішення); тривалість процедур прийняття управлінських рішень; тенденції до надмірної централізації; негнучкість організаційної структури, слабка чутливість до науково-технічного прогресу; висока внутрішня конфліктність (суперечки між відділами).
З метою подолання недоліків лінійної і функціональної структур управління було створено різноманітні комбіновані структури управління: лінійно-штабні та лінійно-функціональні, бюрократичні, дивізіональні, адаптивні та конгломератні.
Дивізійні організаційні структури управління. Вперше дивізійна структура була використана в 20-ті роки ХХст. керівниками фірм «Дженерал Моторс», «Проктер енд Гембл», «Дюпон». Дивізійна структура – це сукупність самостійних підрозділів (підприємств), які входять в організацію, які територіально віддалені одне від одного, які мають власну сферу діяльності, які самостійно вирішують поточні виробничі і господарські питання. Підрозділи, які створюють дивізійну структуру, об’єднані між собою, а також із загальним центром виробничими, фінансовими і адміністративними зв’язками. Серед дивізійних виділяють продуктові, споживчі і територіальні організаційні структури управління. Згідно з продуктовою організаційною структурою управління керівнику надають повноваження щодо управління певним типом продукції.
Приклад, якщо підприємство виготовляє молочні продукти, то один підрозділ буде випускати сир, інший – масло, третій – сметану, четвертий – йогурт і т.п. Причому підрозділи можуть розташовуватися в різних населених пунктах.
Переваги цієї структури: чітка спеціалізація керівників за певним видом продукції. Недоліки цієї структури: збільшення витрат через можливе дублювання робіт, пов’язаних з виробництвом різних видів продукції, негнучкість структури.
Адаптивні організаційні структури управління. Для того, щоб організації мали змогу ефективно реагувати на зміни навколишнього середовища і впроваджувати нові технології були розроблені в 60-ті роки ХХ ст. адаптивні організаційні структури управління, до яких відносять: проектні, матричні, програмно-цільові, координаційні.
Проектні організаційні структури управління створюються для розв’язання конкретних завдань: збираються в одну команду найбільш кваліфіковані спеціалісти підприємства для виконання певного проекту, після закінчення якого, тимчасовий колектив розпускається, а працівники повертаються до роботи в основних відділах.
Переваги цієї структури: концентрація усіх зусиль на вирішенні однієї задачі, гнучкість структури управління. Недоліки цієї структури: необхідність залучення зовнішніх спеціалістів, створення умов для зростання витрат.
На сучасному етапі простежується тенденція до поширення адаптивних організаційних структур управління, що пов’язано з нестабільністю внутрішнього та зовнішнього середовища організацій. Малі форми бізнесу найчастіше застосовують прості структури управління: лінійно-штабна, лінійно-функціональна.
ІІІ Контрольні питання для самоперевірки:
Що означають терміни “організація”, “організаційне проектування”, “організаційна структура”? Як вони взаємозв’язані?
У чому сутність і яка роль функції організації в системі управління?
Охарактеризуйте зміст категорій, на яких грунтується реалізація функції організування.
Який подвійний характер має поняття «відповідальність»?
Чому делегування має фундаментальне значення для управління?
При ефективному управлінні завдання, відповідальність і повноваження тісно взаємопов'язані між собою. Що відбудеться, якщо один з цих елементів буде виключено?
Порівняйте процеси передавання лінійних і функціональних повноважень.
Які документи містять такі категорії, як відповідальність і повноваження?
Назвіть принципи побудови ОСУ менеджер.
Класифікація організаційних структур управління.
Розкрийте сутність лінійної організаційної структури управління.
Розкрийте сутність функціональної організаційної структури управління.
Особливості дивізійної організаційної структури управління.
Особливості адаптивної організаційної структури управління.
ІV Література:
Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту - К.: "Академвидав", 2003р., с. 95-118;
Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента - М.: " Дело", 1997г., с. 307-358;
Шегда А.В. Менеджмент, с. 141-147, 401-420.