Питання для самоконтролю

1. Дайте поняття фермерського господарства.

2. Яким образом відбувається створення фермерського господарства?

3. У чому особливість створення фермерського господарства?

4. Яким образом здійснюється землекористування в фермерському господарстві?

5. Охарактеризуйте напрямок господарської діяльності фермерського господарства.

6. Як будуються взаємини фермерського господарства з державними органами?

7. Охарактеризуйте припинення діяльності фермерського господарства.

Питання для самостійного вивчення

1. Проаналізуйте міжнародний досвід створення та діяльності фермерських господарств?

2. На яких засадах будуються відносини фермерів та держави?

Тема 8. Аграрно-договірні зобов’язання

8.1. Поняття і види аграрно-договірних зобов'язань

В умовах розвитку і становлення ринкових відносин суб'єкти аграрного права вступають у відносини між собою, з постачальниками і реалізаторами сільськогосподарської продукції, банками, інвесторами, біржами, підприємствами агросервісу й іншими підприємствами з метою одержання прибутку.

Юридичною формою регулювання цих відносин є договір. У відповідності зі ст. ст. 19-21 Закону “Про фермерське господарство” суб'єкти аграрного підприємництва наділені правом налагоджувати підприємницькі зв'язки у всіх сферах на основі договорів.

Правовою основою договірної правосуб'єктності аграрних підприємців зі статусом юридичної особи є також статут кожного окремого аграрного підприємця, у якому зазначені предмет, види діяльності і правомочність по висновку господарських договорів. Аграрне виробництво характеризується безліччю галузей. Це виробництво продуктів харчування, виробництво сировини рослинного і тваринного походження, агросервіс, реалізація, збереження, переробка сільськогосподарської продукції й ін.

Виходячи з цього, усі договори в аграрному секторі економіки можна розділити на:

1) договори на матеріально - технічне обслуговування;

2) фінансово - кредитні зобов'язання;

3) договори на надання послуг (ремонтно - будівельних, агрохімічне і ветеринарне обслуговування, меліоративні роботи);

4) договори на реалізацію сільськогосподарської продукції;

5) договори на переробку продукції;

6) договори страхування майна та ін.

8.2. Договори кредитування

Договір кредитування – важлива й об'єктивно необхідна форма фінансової допомоги сільськогосподарським виробникам. Вона дозволяє врахувати сезонний характер аграрного виробництва, інфляційні процеси, необхідність розвитку матеріально-технічної бази самого сільськогосподарського підприємця незалежно від очікуваного прибутку від реалізації продукції.

У відповідності зі статтею 382 Цивільного кодексу України кредитування сільськогосподарських товаровиробників має прямий (здійснюється безпосередньо для аграрного підприємця); 2) цільовий (наприклад, на оплату праці); 3) терміновий (отримані засоби необхідно повернути в термін, установлений договором); 4) поворотний характер (за користування коштами установлюються відсотки).

Для одержання кредиту в комерційних банках необхідне укладання договору на одержання кредиту.

Виникнення кредитних відносин між аграрними підприємцями і комерційними банками складаються на основі виробничо-фінансового плану або бізнес-плану (для юридичних осіб усіх форм діяльності). Умови такого кредитування частково передбачені Законом України “Про пріоритетність соціального розвитку села й агропромислового комплексу в народному господарстві”, Правилами короткострокового і довгострокового кредитування.

У випадку укладання договору кредитування з комерційними банками аграрні товаровиробники беруть на себе зобов'язання повернути кредит у встановлений термін і сплатити відсотки за користування їм.

Способом забезпечення кредиту є застава майна аграрних товаровиробників, відповідно до Закону України “Про заставу”. У випадку невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, банк має право одержати задоволення з вартості закладеного майна. Земельна ділянка, що належить власникові на праві власності, може також бути предметом застави.

У договорі лізингу утримується зобов'язання вносити лізингові платежі. Періоди, за які вносяться грошові кошти, можуть бути нерівномірними, вони встановлюються за згодою сторін. Також у договорі визначаються розмір, спосіб, форма, терміни внесення платежів і умови їхнього перегляду.

Відповідно ст.1054 Цивільного кодексу України кредитування однієї організації іншої є виключенням із загального правила. У більшій частині випадків таке кредитування є формою авансування ( ст.1057 ЦК) Так, національним законодавством можуть бути передбачені виплати установами банків від імені заготівельних організацій (по спеціальних лініях) авансів по договорах контрактації сільськогосподарської продукції в рахунок державних ресурсів. Такі виплати можуть мати місце й у випадку авансування будівництва, якщо його здійснюють державні будівельні і монтажні організації для сільськогосподарських підприємців різних організаційно-правових форм, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг.

Законодавством України не заборонене кредитування в натуральній формі. Крім того, це має місце при наданні одним аграрним підприємцем іншому виробничої допомоги. Кредитування, передбачене ч. 1 ст. 1057 Цивільного кодексу України, може здійснюватися і передачею зерна, кормів. У цьому випадку між сторонами полягає договір, предметом якого є продаж або передача в борг зерна, кормів, транспортних засобів, інвентарю, найманих робітників і ін.