5. . Поняття й основні ознаки аграрного права як галузі

науки і навчальної дисципліни

Протягом майже п’ятдесятьох років ведуться серйозні дослідження проблем, присвячених правовим взаємовідносинам у сфері колгоспного, сільськогосподарського й агропромислового виробництва.

У 30-х м. був прийнятий ряд нормативних актів, що з'явилися каталізатором правовідносин у сфері сільськогосподарського виробництва. У зв'язку з цим варто відкинути твердження про те, що колгоспне право початок свої кроки з 1917 р. Такі висновки носили гіпотетичний характер, зате відповідали цілям і задумам правлячого номенклатурного кола, зовсім не компетентного в цих питаннях. Таку вузьку і тверду позицію займало державу. Тому в 30-х роках була висловлена ідея щодо паю в кооперативній організації, щоб він продовжував залишатися власністю члена-пайовика. І хоча ця ідея не була тоді визнана крамольної, але вона не одержала ніякої підтримки і згодом розглядалася як неправильна. Наука була заведена в тоталітарний тупик.

Еволюція була цілком обумовлена економічним розвитком сільськогосподарських відносин. У міру того, як розширювалося виробництво сільськогосподарської продукції колгоспами, виникла необхідність у новому і новому законодавчому актах, а також у перегляді в ряді випадків раніше прийнятих. У зв'язку з цим, виникає необхідність наукового аналізу ситуації і підготовки фахівців, що змогли б орієнтуватися в законодавстві й у практиці його застосування.

Такі дослідження з'явилися на початку 40-х років. Це обумовлювалося тим, що до цього періоду дослідження правових проблем сільськогосподарського виробництва здійснювалися в межах цивільного права.

Щодо сутності наукових досліджень слід зазначити, що вони велися, в основному, по фундаментальних проблемах колгоспного права: про колективну власність, про сутність договорів за участю сільськогосподарських підприємств, про відповідальність за виконання планових завдань і зобов'язань.

Таким чином, у розвитку галузі і науки необхідно відзначити два етапи:

1) кінець 30-х – початок 40-х рр., коли дана наука самостійно не існувала, а вивчення всіх проблем сільськогосподарського виробництва здійснювалося в межах цивільного права;

2) початок 40-х – дотепер. На цьому етапі здійснювалося і продовжує здійснюватися становлення самостійної галузі аграрного права в комплексному його розумінні, тобто як галузі права і законодавства, науки і навчальної дисципліни.

Виклад навчальної дисципліни в ті часи складалося відповідним чином, зі своїми труднощами і протиріччями. Селянське виробництво найчастіше розглядалося у вульгарному-глузливому виді, вважалося, що основний обов'язок колгоспника – працювати. Створення курсу лекцій по реальних проблемах сільськогосподарської діяльності відкладалося доти, поки підручники не стали виходити систематично.

Зараз система курсу аграрного права викладається в межах програми, що містить у собі Загальну й Особливу частини.

6. . Методи регулювання в аграрному праві

Методи аграрного права – це способи і засоби впливу на регульовані правовідносини.

Оскільки предмет аграрного права досить багатоплановий, відповідно, і методів повинне бути трохи. До них відносяться: метод рівності, метод влади і підпорядкування, метод спільності інтересів держави і суб'єктів сільськогосподарської діяльності.

Саме поняття рівноправності означає, що суб'єкти сільськогосподарської діяльності, вступаючи в правовідносини, діють як рівноправні і незалежні один від одного суб'єкти. Незалежність, природно, не є абсолютною, тому що суб'єкти діють на території держави і, відповідно, повинні підкорятися його законам і правилам, що, якщо вони об'єктивні і розумні, обов'язково базуються на спільності інтересів держави і суб'єктів сільськогосподарської діяльності. Формально, так було і є. Але фактично, сільськогосподарські виробники знаходяться в економічній залежності.

Щодо другого “методу влади і підпорядкування” треба мати на увазі наступні обставини. У теоретичному плані – це метод адміністративного права, але він має місце й в аграрних відносинах.