10.5. Планування транспортного обслуговування виробництва

На сучасному промисловому підприємстві переміщається значна кількість різноманітних вантажів. Здійснення постійних виробничих взаємозв’язків між структурними підрозділами можливе лише при відповідному рівні організації транспортного господарства, що включає в себе комплекс підрозділів, які займаються навантажувально-розвантажувальними роботами та переміщенням вантажів.

Основними задачами транспортного господарства є:

1) забезпечення чіткого і безперервного функціонування виробничого процесу;

2) оптимальне використання всіх видів транспортних засобів;

3) механізація і автоматизація навантажувально-розвантажу-вальних робіт;

4) підвищення продуктивності праці робітників транспортного господарства;

5) зниження собівартості транспортних операцій.

На підприємствах з великими обсягами перевезень вантажів організовуються спеціалізовані цехи залізничного, автомобільного та інших видів транспорту. На середніх і невеликих підприємствах створюється єдиний транспортний цех. Транспортне господарство підприємства очолює начальник транспортно-технологічного відділу.

Уся сукупність транспортних операцій на підприємстві здійснюється за допомогою трьох взаємозв’язаних видів транспорту:

 зовнішнього;

 міжцехового;

 внутрішньоцехового.

Зовнішній транспорт забезпечує зв’язок підприємства з приймальними пунктами транспорту загального користування (залізничними станціями, водними та аеропортами), а також зі складами місцевих контрагентів.

Міжцеховий транспорт використовується для перевезень вантажів на території підприємства (між цехами, службами, складами).

Внутрішньоцеховий транспорт виконує транспортні операції в межах окремого цеху. Він, у свою чергу, поділяється на:

а) загальноцеховий – перевезення вантажів між цеховими складами, дільницями, технологічними лініями;

б) міжопераційний – зв’язок між окремими робочими місцями.

Організація діяльності транспортного господарства включає слідуючі етапи:

1. складається відомість і схеми вантажопотоків;

2. вибирається система організації роботи транспорту;

3. розраховується необхідна кількість транспортних засобів;

4. складається графік роботи транспорту.

Вантажооборот – це загальна кількість вантажів, які потрібно перемістити за певний час (рік, квартал, місяць, добу, зміну), а під вантажним потоком розуміють кількість вантажів (у тоннах, кубометрах, штуках), які переміщуються в певному напрямку між окремими пунктами. Із суми окремих вантажопотоків складається вантажооборот підприємства.

Розрізняють зовнішні та внутрішні вантажопотоки, які створюють відповідно зовнішній та внутрішній вантажооборот.

Для раціональної організації транспортного господарства та визначення вантажообороту на підприємстві потрібно скласти номенклатурну таблицю всіх вантажів, згрупувавши їх за певними ознаками. Дані таблиці по номенклатурі та кількості вантажів використовуються також для встановлення норм виробітку та розцінок на виконання транспортних робіт.

Для розрахунку загального вантажообороту підприємства і вантажопотоку між окремими цехами та дільницями складається шахова відомість вантажообороту підприємства (табл. 10.1).

За даними шахових таблиць, планів цехів і генеральних планів підприємства складають схеми (діаграми) вантажопотоків, а по вантажообороту і вантажопотоках встановлюють тип і структуру парку транспортних і підйомно-транспортних машин.

Таблиця 10.1. Шахова таблиця загального вантажообороту підприємства

(т)

Поста-чальник	Споживач							Разом
	Цехи				Склади
	заготі-вельний	меха- нічний	термі-чний	склада-льний	мате-ріалів	готової продукції	відхо-дів
1	2	3	4	5	6	7	8	9
заготівельний цех		600					100	700
механічний цех			1800	1800			150	3750
термічний цех		1800						1800
складальний цех						2900		2900
склад матеріалів	1200	1200		690				3090
Разом	1200	3600	1800	2490	–	2900	250	12240

Планування господарської діяльності транспортного цеху проводять планово-економічний відділ, відділ організації праці та заробітної плати разом із транспортним цехом. Вона полягає в розробці річних, квартальних і місячних планів за такими розділами:

 виробнича програма;

 чисельність, заробітна плата;

 собівартість.

Вихідними даними для її розробки є:

– плани матеріально-технічного забезпечення, комплектування й кооперування, плани реалізації продукції (збуту), капітального будівництва (за зовнішніми перевезеннями);

– виробнича програма обслуговуваних цехів згідно зі схемою вантажоперевезень, що діє на підприємстві (за внутрішніми перевезеннями);

– дані про наявний склад транспортних засобів;

– графіки технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів;

– нормативи трудових і матеріальних витрат на основні види транспортних, навантажувально-розвантажувальних операцій.

Виробнича програма транспортного цеху складається з обсягів послуг у натуральному та вартісному виразі.

Номенклатурний план включає такі види робіт і послуг:

– доставку матеріально-технічних цінностей на підприємство;

– транспортування готової продукції підприємства до місця навантаження або до споживача;

– внутрішньовиробничі вантажопотоки;

– навантажувально-розвантажувальні роботи;

– технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів і механізмів;

– інші роботи та послуги.

При плануванні обсягів ремонтних робіт опрацьовуються графіки технічного обслуговування та ремонту транспорту; графік випуску транспорту на лінію; листки обліку технічного обслуговування та ремонту транспорту; норми пробігу до першого капітального ремонту; норми міжремонтного пробігу.

Планова чисельність робітників транспортного цеху розраховується за видами транспорту та типами транспортних засобів.

Планова чисельність водіїв автомашин, автокар та електрокар розраховується на підставі обсягів перевезень у машино-годинах (людино-годинах) роботи водіїв на лінії із врахуванням часу на технічне обслуговування та ремонт машин.

Планова кількість водіїв за професіями та видами робіт ( ) визначається за формулою:

,

де – загальний плановий фонд часу водіїв певної професії, або певного виду робіт, год.;

– плановий фонд часу роботи одного робітника, год.

Планову чисельність водіїв на зовнішніх перевезеннях ( ) розраховують за формулою:

,

де А – середньоспискова кількість автомашин;

– час знаходження машин в наряді, год.;

– підготовчий час, год.;

ФРЧр– річний фонд часу роботи одного робітника, год.;

Планова чисельність кранівників, стропувальників, чергових слюсарів ( ) розраховують так:

,

де КОУ – кількість одиниць устаткування, що обслуговується;

КЗМ – число змін роботи;

НО – норма обслуговування робочих місць одним робітником.

Планову чисельність навантажувальників (Чн) визначають за формулою:

,

де  – плановий обсяг навантажувальних (розвантажувальних) робіт за рік, т.;

Тр – трудомісткість навантаження (розвантаження) 1 т., нормо-год.;

– плановий коефіцієнт виконання норм.

Кількість транспортних засобів (КТЗ) можна розрахувати за формулою:

,

де – плановий обсяг вантажообороту, т.;

ПрТО – продуктивність одиниці транспортного обладнання, т.

На кількість транспортних засобів впливає існуюча система обслуговування, яка для масового та крупносерійного виробництва може бути маятниковою, або кільцевою.

Маятникову систему використовують при перевезенні вантажів між двома пунктами, а кільцеву – при обслуговуванні багатьох пунктів, де здійснюють послідовне перевезення вантажів від одного споживача до іншого з обов’язковим поверненням транспортних засобів в початковий пункт.

При маятниковій системі розрахунок необхідної кількості транспортних засобів ( ) визначають за формулою:

,

де ОВ – вага вантажу, що підлягає перевезенню, т;

К₁ – коефіцієнт нерівномірності завантаження транспортної одиниці;

ВП – відстань між пунктами, км.;

– швидкість руху транспортного засобу, км /год.;

– тривалість транспортних операцій при виконанні рейсу, год.;

ВТ– вантажопідйомність транспортного засобу, т.;

К₂ – коефіцієнт загрузки транспортних засобів;

Т – час роботи транспорту, год.;

К₃ – коефіцієнт простоїв транспорту.

Кількість транспортних засобів для кільцевих маршрутів визначається за формулою:

,

де – кількість пунктів, що обслуговуються.

План собівартості продукції (робіт, послуг) містить у собі:

 собівартість окремих видів робіт і послуг;

 кошторис витрат на виробництво.

Планова собівартість одиниці вантажу визначається окремо за видами транспорту діленням планового кошторису витрат по цеху на кількість тонно-кілометрів або тонн перевезених вантажів.

Витрати на утримання та експлуатацію транспортних засобів розраховуються згідно з установленими нормами та нормативами на підставі загальнодержавних норм витрат мастил, палива, автопокришок та розміру амортизаційних відрахувань.

Плановий кошторис витрат транспортного цеху визначається як сума кошторисів витрат на транспортні, навантажувально-розвантажувальні та ремонтні роботи.