3. Організація контролю знань та вмінь студентів

3.1 Основними формами контролю виконання самостійної роботи студентами з означених розділів і теоретичних питань є:

3.1.1 При вивченні розділу “Генезис новітньої західної політології” в межах теми №2. “Виникнення та еволюція світової політичної думки” передбачено тестування студентів під час семінарського заняття.

Приблизний перелік тестових завдань з означеного розділу:

1.Хто першим застосував у науковому оберті термін соціологія?

а) Г.Спенсер; б) О.Конт; в) М.Вебер; г) Г.Лассуел; д) Р.Міхельс; є)А.Бентлі.

2.”Не зовнішній наказ, сигнал середи, а глибинні потреби людини стимулюють її політичну активність”, - такий висновок типовий для політологів:

а) психоаналітиків; б) біхевіористів; в) інституціоналістів.

3.Встановити автора наступного теоретичного положення:

"Кожен вільний робити все, якщо не порушується рівна свобода іншої людини"

а) М.Вебер; б) Л.Дюгі; в) Г Моска; г) Г.Спенсер; д) О.Конт.

4.Хто з західних політологів започаткував теорію солідаризму

а) А.Бентлі; б) Г.Лассуел; в) М.Вебер; г) О.Конт; д) Л.Дюгі.

5.Сутність позитивіського методу політичних досліджень складає ідея про те, що:

а) політична поведінка людей залежить від їх приналежності до певної соціальної групи; б) істинними є лише ті знання, що отримані на практиці; в) політична поведінка має розглядатися з точки зору природних особливостей людини, головна з яких - прагнення до влади, а також її настанов.

6.Особливістю розвитку якої національної політологічної школи є тісний зв’язок із юриспруденцією?

а) американської; б) німецької; в) французької; г) польської.

7.Ідея про дивергентний характер суспільного прогресу належить:

а) О.Конту; б) А.Бентлі; в) М.Веберу) г) Г.Спенсеру; д) Ч.Мерріаму.

8.Філософсько-соціологічні основи сучасної західної політології складають:

а) нігілізм; б) позитивізм; в) егоцентризм; г) анархізм; д) прагматизм.

3.1.2 При вивченні розділу “Розвиток вітчизняних політичних концепцій у 19 - 20 ст.” в межах теми №3 “Базові характеристики української політичної думки” передбачено усне опитування студентів та захист рефератів.

Приблизний перелік запитань та завдань під час усного опитування:

1. Охарактеризуйте основні періоди розвитку української політичної думки ХІ – початку ХІХ ст. та назвіть найвидатніших мислителів кожного з цих періодів.

2. Визначте базові ідеї основних напрямків української політичної думки ХІХ-ХХ ст.

3. Порівняйте умови становлення українського лібералізму, консерватизму, народництва, націонал-комунізму та націоналізму. Яка з означених концепцій була найпоширенішою й популярною в ХІХ – на початку ХХ ст.?

4. Охарактеризуйте діяльність найвідоміших політологічних центрів сучасної України.

Вказівки по підготовці рефератів

3.1.2.1 Приблизна тематика рефератів

1. Політичні ідеї українських просвітителів.

2. Український федералізм: історія і сучасність.

3. Розвиток політичних іде в українському партійно-політичному житті початку ХХ століття.

4. Розвиток і особливості націонал-комунізму в Україні.

5. Роль українських шістдесятників у формуванні сучасної політичної науки в Україні.

6. Політична думка української еміграції ХХ століття.

7. Політична наука в сучасній Україні: суспільно-політичне значення і основні тенденції розвитку.

3.1.2.2 Перелік літератури для підготовки рефератів

1. Бегей І. Юліан Бачинський: соціал-демократ і державник. – К.: Основні цінності, 2001. Сер. ”Спадщина”.

2. Винниченко В заповіт борцям за визволення. – К., 1991.

3. Гусєв В., Лозинська Л. Філософські роздуми В.Винниченка: проблеми аналізу й самоозначення// Політологічні читання. – 1992. – №3.

4. Касьянов Г. Шістдесятники. Дисиденти. Неформали, Знайомі незнайомці// Віче. – 1994. - №10.

5. Коваленко А. Українська політологія: проблеми та труднощі періоду становлення// сучасність. – 1994. - №10.

6. Мотиль О. Дмитро Донцов// Політологічні читання. – 1992. - №1.

7. Політологія в Україні: стан та перспективи розвитку. Збірник наукових доповідей і статей. – К., 2000.

8. Політологія. Підручник для студентів вищих навчальних закладів /За ред. О.В.Бабкіної, В.П.Горбатенка - К., 2001.

9. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: “Генеза”, 1997.

10. Потульницький В.А. Теорія української політології. Курс лекцій. – К.: “Либідь”, 1993.

11. Потульницький В.А. Політична доктрина В.Липинського// Український історичний журнал. – 1992. - №9.

12. Трощинський В.П. Міжвоєна українська еміграція в Європі як історичне і соціально-політичне явище. – К., 1994.

3.1.2.3 Вимоги до оформлення реферату

Реферат створює можливість комплексно використовувати набуті навички роботи з літературою, розвиває самостійність мислення, вміння аналізувати явища дійсності. У залежності від засобу реферативного викладу можна виділити три типи рефератів:

1. реферат-екстракт, складений з оригінальних речень первинного документа;

2. перефразований реферат, отриманий на основі перефразування первинного тексту;

3. інтерпретований реферат, отриманий на основі інтерпретації першоджерела. Під час інтерпретування текст першоджерела залишається незмінним, оскільки референт оперує не самим текстом, а його змістом.

Обсяг реферату, що рекомендується - 15-20 сторінок комп’ютерного тексту. Академічна структура дослідження наступна:

Вступ.

Розділ 1. § 1, § 2.

Розділ 2. § 1,§ 2.

Висновок.

Список використаної літератури.

Зміст.

Назви роботи, глав і параграфів не повинні збігатися, назва роботи не повинно бути громіздкою (по можливості - від 3 до 5 слів).

Найважливіший етап роботи над рефератом - підбір літератури. потім складається конкретний план, що узгоджується з викладачем. Завершальний етап - написання реферату на основі вивчення і попередньої систематизації всіх джерел, повторного вивчення зібраного матеріалу.

Схема підготовки реферату така: читання вихідного тексту - його аналіз - вибір інформативних фрагментів, їхнє узагальнення - створення нового тексту (реферату).

На останньому етапі відбувається синтезування виділеної інформації і завершується оформлення тексту реферату. Виклад матеріалу має бути цілісним і логічним. Розгляд кожного пункту плану доцільно завершувати узагальненням.