4.4.1.5.Обчислення звуження часової щілини між рамками.

Часова щілина між рамками Ethernet має ширину, рівну тривалості 96 бітів, і передбачена для того, щоб дати можливість карті мережевого інтерфейсу та іншим компонентам виявити паузу між рамками. Коли серія рамок переміщається через мережу, то різний час затримки в її компонентах разом із впливом кіл відновлення сигналів у повторювачах може приводити до звуження часової щілини між рамками, а занадто малий часовий інтервал між рамками приводить до їх втрати. Тому важливо забезпечити утримання мінімальної часової щілини.

Рис. 4.31. Мережева модель для розрахунку звуження часової щілини між рамками.

Таблиця 4.10. Звуження часової щілини в кратностях до тривалості бітів.

Тип сегменту	Передавальний кінець	Внутрішній сегмент
10Base5, 10Base2	16	11
10Base-FL без сполучення	10.5	8
10Base-FB	н/в	2
10Base-FP	11	8

Позначення н/в означає “не використовується”.

Мережева модель для перевірки звуження часової щілини (рис. 4.31) схожа на модель для обчислення часу обігу петлі за виключенням приймального сегменту, під’єднаного до комп’ютера. Коли здійснюють обчислення для звуження щілини між рамками, то інтерес становить лише передавальний і внутрішні сегменти, бо сигнали цих сегментів повинні переходити через повторювач, щоб осягнути приймальний кінець DTE, тобто комп’ютер. Кінцевий сегмент, під’єднаний до DTE-приймача, не викликає жодного звуження часової щілини і тому не включається у розрахунок. Величини, необхідні для здійснення розрахунку, наведені в табл. 4.10.

У мережі з неоднаковими типами мережевих середовищ у передавальному та приймальному сегментах при обчисленнях слід використати кінцевий сегмент з більшим значенням звуження як “приймальний кінець”, це забезпечить найгірше значення для звуження щілини. Якщо повне значення менше від 49, то шлях витримав перевірку.

Процес перевірки мережі розпочинається із знаходження шляху в мережі з найбільшою затримкою. Це шлях з найбільшим часом обігу петлі і найбільшим числом повторювачів між двома станціями (DTE). У певних випадках можна вважати, що в мережі існує більше, ніж один кандидат на найгірший шлях. Тоді обчислення виконують для кожного такого шляху. Якщо будь-який шлях перевищує обмеження на час обігу петлі або на звуження щілини, то слід вважати, що мережа не витримала перевірки.

Для виконання розрахунків необхідно мати повну і постійно модифіковану карту мережі для її використання при знаходженні найгіршого шляху. Якщо мережа недостатньо добре документована, слід дослідити її і виготовити таку карту. При цьому слід встановити, які види сегментів використовуються, їх довжину, розташування усіх повторювачів, а також виявити ієрархічну будову мережі. Тільки коли вся ця інформація наявна, можна визначити максимальний шлях і які види сегментів застосовані у цьому шляху.

Після знаходження найгіршого шляху будується його модель з використанням моделі, зображеної на рис. 4.30, як взірця. Далі один із кінців найгіршого шляху означується як лівий кінцевий сегмент, другий - як правий кінцевий сегмент і вказується можливо один або більше внутрішніх сегментів із числа тих, що залишилися.